Справа № 2-1899 2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 серпня 2008 року                       Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі:     головуючого - судді Байдака В.Г,

при секретарі Горплюк І.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1.,

представника відповідача Тетевої-Родюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» про поновлення на робочому місті та забезпечення переважного права на залишення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поновлення на робочому місті та забезпечення переважного права на залишення на роботі.

Позовні вимоги ОСОБА_1. мотивовані тим, що з 1975 року вона перебувала у трудових відносинах з Вінницькою кондитерською фабрикою, де займала посаду глазурувальника другого розряду цукеркового цеху № 2. Наказом № 140-К від 21.05.2007 року її було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату. З моменту її звільнення підприємство проводило набір працівників аналогічної кваліфікації, зокрема сортувальників, укладальників, підсобних робочих, які раніше називалися глазурувальниками. Вона неодноразово зверталася до керівництва з прохання прийняти її на роботу, однак отримувала відмову, незважаючи на те, що протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, як особа звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того вона являється ветераном праці та єдиною працюючою в сім'ї, а отже має переважне право на залишення на роботі.    

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. підтримала позовні вимоги в повній мірі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просила суд постановити рішення, яким зобов'язати адміністрацію ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» прийняти її на роботу, на посаду, яка відповідає її кваліфікації, шляхом укладення трудового договору.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що с корочення чисельності штату працівників на підприємстві відбувалось у зв'язку з ліквідацією цукеркового цеху № 2 і об'єднанням виробничих потужностей цукеркового цеху № 2 та бісквітного цеху і в результаті утворення нового цеху № 2. В цукерковому цеху № 2 було скорочено працівників, в тому числі й ОСОБА_1. 21.05.2007 року крім осіб, яких згідно з чинним законодавством не дозволяється звільняти без працевлаштування, а саме: вагітні жінки, одинокі матері з малолітніми дітьми. Після звільнення за скороченням ОСОБА_1., глазурувальників на підприємство не приймали, а підсобні робітники ніколи не мали назву глазурувальників, оскільки згідно з класифікатором ДК 003-2005 глазурувальники і підсобні робітники зовсім різні професії. Крім того, на сьогодні вимоги до підсобних робітників як і сортувальників значно більші, ніж до глазурувальника 2 розряду. Підприємство, виконуючи вимоги ст. 42-1 КЗпП України, двічі приймало ОСОБА_1. на роботу після її звільнення за скороченням. Перший раз ОСОБА_1. було запрошено та прийнято за її заявою від 22.10.2007 року на роботу по строковому трудовому договору укладальником-пакувальником на період відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_2., яка приступила до роботи після відпустки 08.01.2008 року. У зв'язку з цим позивачка була звільнена 07.01.08. за п.2 ст. 36 КЗпП України. Вдруге після звільнення за скороченням 21.02.2008 року їй було запропоновано тимчасову роботу на період хвороби ОСОБА_3. Періодично по телефону ОСОБА_1. пропонувалась тимчасова робота, від якої в більшості випадків вона відмовлялася. ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» не порушувала вимог чинного законодавства по відношенню до ОСОБА_1., а тому підстав підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Судом встановлено, що відповідно до наказу директора ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» № 140-К від 21.05.2007 року позивачку по справі ОСОБА_1. було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України, де вона займала посаду глазурувальника другого розряду цукеркового цеху № 2. Скорочення чисельності штату працівників відбувалось у зв'язку з ліквідацією цукеркового цеху № 2 і об'єднанням виробничих потужностей цукеркового цеху № 2 та бісквітного цеху, і в результаті утворення нового цеху № 2, що підтверджується наказами по підприємству № 23/1 від 12.02.2007 року та № 56/6 від 26.04.2007 року.

Твердження позивачки, що з моменту її звільнення в зв'язку з скороченням штату підприємство проводило набір працівників аналогічної кваліфікації, а також те, що вона неодноразово зверталась до керівництва підприємства з проханням працевлаштування, а їй відмовляли, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та спростовуються наявними в справі доказами.

Підприємство не проводило набір глазурувальників після звільнення позивачки за скороченням штату. Щодо підсобних робочих, то слід зазначити, що згідно з класифікатором ДК 003-2005 глазурувальники і підсобні робітники зовсім різні професії. Крім того, вимоги до підсобних робітників і сортувальників значно більші, ніж до глазурувальника 2 розряду.

Після звільненням за скороченням штату позивачку двічі було прийнято на роботу, про що свідчать накази директора підприємства № 384-К від 31.10.2007 року та № 59-К від 20.02.2008 року про прийняття ОСОБА_1. на роботу за її заявами. Вперше її було запрошено та прийнято на роботу по строковому трудовому договору укладальником-пакувальником на період відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_2. Вдруге після звільнення за скороченням 21.02.2008 року ОСОБА_1. було прийнято на роботу на період хвороби основного працівника ОСОБА_3.

Як вбачається з вищенаведеного підприємством повністю дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні позивачки з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників та в подальшому дотримані вимоги              ст. 42-1 КЗпП України щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, а тому відсутні підстави для поновлення позивачки на роботі.

Крім того, позивач посилається на наказ № 140-к від 21 травня 2007 року про звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до ст. 233 працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення безпосередньо до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу або з дня видачі трудової книжки. Позивач звернулась до суду лише 27 травня 2008 року та не ставить питання про поновлення строку на звернення до суду.   

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 130, 169, 209, 212 - 215 ЦПК України,  ст. ст. 40, 42, 42-1, 43, 233 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

В   задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» про поновлення на робочому місті та забезпечення переважного права на залишення на роботі відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та в подальшому шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя