ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 910/1088/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Євсікова О.О., Кочерової Н.О.,

розглянувши касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 24.12.2014 Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015

у справі№ 910/1088/13 Господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" 2. Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4

провизнання недійсним договору, солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна за договором іпотеки

за участю представників сторін:

позивача: Мірошник С.Б., дов. від 10.10.2014 б/н

відповідача-1: Тіптюк А.Ю., дов. від 20.03.2015 № 33

відповідача-2: Гринь О.С., дов. від 05.07.2015

Ісаєв Ю.В., дов. від 11.03.2014 б/н

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_9, дов. від 20.08.2014

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" та Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, укладеного між АТ "Родовід Банк" та ТОВ "ТММ-Будкомплект"; солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 у розмірі 8835315,17 грн. та звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, переданого в іпотеку згідно договору іпотеки від 17.04.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованим у реєстрі за № 418.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 у справі № 910/1088/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі № 910/1088/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Домнічева І.О., Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним договір від 02.02.2010 про припинення дії кредитного договору від 17.04.2009 № 22.1/12-КЛТ-09, укладений 02.02.2010 між Акціонерним товариством "Родовід Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект"; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" та Фірми "Т.М.М" - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 8853315,17 грн. заборгованості за кредитним договором від 17.04.2009 №22.1/12- КЛТ-09.

В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" перед позивачем за кредитним договором від 17.04.2009 № 22.1/12-КЛТ-09 в сумі 8853315,17 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.04.2009 - об'єкти нерухомого майна, що належать Фірмі "Т.М.М" - Товариству з обмеженою відповідальністю та розташовані за адресою: Солом'янський район, м. Київ, пр-т Космонавта Комарова, 22-28 згідно переліку; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки від 17.04.2009, шляхом продажу предмета застави на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" та Фірми "Т.М.М" - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь позивача витрати на сплату судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 69967,00 грн., витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 34983,50 грн., витрати на сплату судового збору за розгляд касаційної скарги в сумі 37392,60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Фірма "Т.М.М" - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 910/1088/13, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій про недійсність договору від 02.02.2010 про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 суперечать положенням ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України; зобов'язання позичальника за кредитним договором в силу положень ст. 599 Цивільного кодексу України є припиненим з 02.02.2010 внаслідок повного фактичного виконання у зв'язку із сплатою відповідачем-2, як новим боржником, суми заборгованості третій особі, до якої право вимоги за кредитним договором перейшло згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010, який визнаний в подальшому недійсним; припинення зобов'язань за кредитним договором має наслідком і припинення зобов'язань за договорами поруки і іпотеки, укладеними в забезпечення їх виконання. Скаржник також посилається на припинення поруки за договором поруки від 17.04.2009 №22.1/12-П-09 на підставі ч. 4 ст. 599 Цивільного кодексу України у зв'язку із спливом шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя. Крім цього, скаржник зазначає про невірне застосування судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 216, 1212, 1213 Цивільного кодексу України щодо неможливості відновлення зобов'язань за кредитним договором, а також порушення норм процесуального права у зв'язку із незалученням до участі у справі фізичних осіб-власників квартир, майнові права на які були предметом іпотеки за договором іпотеки від 17.04.2009.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення у справі № 910/1088/13 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 17.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", яке в подальшому перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" (далі - позичальник) був укладений Кредитний договір № 22.1/12-КЛТ-09 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору зобов'язання банку щодо видачі/надання кредитів (траншів) та зобов'язання позичальника щодо погашення кредитів траншів), сплати процентів, комісій, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами за взаємною згодою додаткових договорів про видачу кредитів до цього договору, що є його невід'ємними частинами, в межах ліміту кредитування та суми кредитів, передбачених такими додатковими договорами. Строк користування кожним окремим кредитом (траншем) визначається відповідним додатковим договором.

Заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових договорах, але не пізніше 27.11.2009.

Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що банк надає позичальнику кредити в рамках ліміту кредитування на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, за наявності у банку вільних фінансових ресурсів.

Кредити видаються на наступні цілі: поповнення оборотних коштів та на інші господарські потреби, пов'язані з веденням статутної діяльності позичальника (п. 2.2 Кредитного договору).

Згідно із розділом 5 Кредитного договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором та припиняється належним виконанням його умов; строком дії цього договору є час, впродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору; усі додатки, зміни та доповнення умов цього договору здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими на це представниками сторін і скріплюються печатками обох сторін, за винятком випадків односторонньої зміни умов, передбачених цим договором.

17.04.2009 між Банком та позичальником був укладений додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, яким передбачено надання Банком позичальнику кредиту (траншу) в сумі 7410790,00 грн. з терміном повернення не пізніше 27.11.2009, з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 22 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором між Банком та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (поручитель) було укладено договір поруки № 22.1/12-П-09 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором.

Також 17.04.2009 між Банком (іпотекодержатель) та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 22.1/12-З-09, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 418, згідно із яким іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі ТОВ "ТММ-Будкомплект" своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за Кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця у майбутньому згідно з інвестиційно-підрядним договором № 36/06-06 на виконання робіт по будівництву житлового будинку з гостьовою автостоянкою та об'єктами соціально-культурного побуту на проспекті Космонавта Комарова, 22-28 у Солом'янському районі м. Києва від 15.06.2006, що укладений між іпотекодавцем та Благодійним фондом "Солом'янка" і буде збудовано за адресою: м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 22-28.

29.01.2010 між Банком та позичальником був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору від 17.04.2009 № 22.1/12-КЛТ-09, відповідно до умов якого сторони домовились здійснити реструктуризацію кредитної заборгованості за кредитним договором наступним чином:

- повернути на рахунок обліку строкової заборгованості прострочену заборгованість за основним боргом в сумі 4376990,00 грн.;

- строк повернення заборгованості за кредитним договором встановити 01.02.2010;

- нарахувати проценти за користування кредитними коштами за період з 30.11.2009 до 01.02.2010.

02.02.2010 між Банком та ОСОБА_4 (іпотекодавець) було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горняк Х.В., зареєстрований в реєстрі за № 34.

Відповідно до п. 1.3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя іпотекодавець для забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором (основне зобов'язання), передав в іпотеку іпотекодержателю на підставі договору іпотеки, посвідченого 29.01.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 32 належну йому на праві власності земельну ділянку, загальною площею 3 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці.

Пунктами 4.2, 4.3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 визначено, що іпотекодержатель за рахунок предмету іпотеки здійснює погашення простроченої кредитної заборгованості позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним договором на загальну суму 5694607,25 грн.; грошові зобов'язання позичальника за кредитним договором у розмірі 5694607,25 грн. вважаються погашеними іпотекодавцем з моменту переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя. В день переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту вважається погашеною повністю за рахунок вартості предмету іпотеки.

02.02.2010 між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" був укладений договір про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, яким сторони прийшли до згоди про розірвання кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 року з 02.02.2010.

Також, як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанції, 03.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" (первісний боржник), Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (кредитор) та громадянином ОСОБА_4 (кредитор) було укладено договір про переведення боргу № У-03/12-2007, яким регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникло із кредитного договору від 17.04.2009 № 22.1/12-КЛТ-09, укладеного між первісним боржником та банком, договору про задоволення вимог банку (іпотекодержателя) від 02.02.2010, укладеного між банком та кредитором, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 34.

Згідно з п. 2 договору про переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) в сумі 5694607,25 грн., який виник на підставі основного договору. Новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору, в сумі, вказаній в цьому пункті.

Відповідно до п.п. 5, 6 договору про переведення боргу первісний боржник сплачує новому боржнику плату за прийняття боргу в сумі 5694607,25 грн. Оплату в сумі, вказаній в п.6 цього договору, первісний боржник зобов'язаний здійснити на вимогу нового боржника протягом 7-ми днів з дати отримання такої вимоги.

Місцевим та апеляційним господарськими судами зазначено, що на виконання умов п.п. 5 та 6 договору про переведення боргу Фірма "Т.М.М." - ТОВ згідно з видатковим касовим ордером від 03.02.2010 видала ОСОБА_4 5694607,25 грн.

Разом з тим, як визначено судами, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07.06.2012 у справі № 2/1018/537/12 визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 за реєстраційним № 34; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності АТ "Родовід Банк" на земельну ділянку площею 3 га, розташовану в с. Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1; витребувано в АТ "Родовід Банк" на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 3 га, розташовану в с. Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1.

15.08.2012 дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області та встановлено факт того, що ОСОБА_4 не набув права власності на земельну ділянку площею 3 га, розташовану в с. Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 та не мав права розпоряджатися нею.

Посилаючись на те, що у зв'язку із визнанням недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 не відбулось виконання зобов'язання ТОВ "Т.М.М.-Будкомплект" за Кредитним договором, позивач звернувся із позовом у цій справі з вимогами про визнання недійсним договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, укладеного між АТ "Родовід Банк" та ТОВ "ТММ-Будкомплект", стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 у розмірі 8835315,17 грн. та звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, переданого в іпотеку згідно договору іпотеки від 17.04.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованим у реєстрі за № 418.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

За змістом наведених норм законодавства, підставою переходу прав кредитора до майнового поручителя є такий юридичний факт, як виконання майновим поручителем зобов'язання за боржника. Моментом переходу до майнового поручителя прав кредитора у зобов'язанні є момент виконання останнім обов'язку боржника.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07.06.2012 у справі № 2-537/12 визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 за реєстраційним № 34; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності АТ "Родовід Банк" на земельну ділянку площею 3 га, розташовану в с. Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий № НОМЕР_1 та витребувано вказану земельну ділянку в АТ "Родовід Банк" на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації.

Як передбачено ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, у зв'язку із визнанням недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010, скасуванням державної реєстрації права власності АТ "Родовід Банк" на земельну ділянку та витребування вказаної земельної ділянки у АТ "Родовід Банк" на користь держави, до позивача не перейшло право власності на предмет іпотеки, а отже не відбулось погашення заборгованості позичальника за рахунок вартості предмету іпотеки.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про визнання договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, укладеного між АТ "Родовід Банк" та ТОВ "ТММ-Будкомплект", суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що вказаний договір з огляду визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 не відповідає вимогам ст.ст. 203, 215, 599, 1054 Цивільного кодексу України у зв'язку із відсутністю визначеного способу припинення зобов'язання.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Також, частинами 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України припинення зобов'язань сторін визначено як наслідок розірвання договору. При цьому, за змістом ст. ст. 598 - 599, ст. 653 ЦК України, приписів § 2 гл. 71 ЦК України у разі розірвання кредитного договору в його дія припиняється на майбутнє, розірвання кредитного договору не припиняє кредитні зобов'язання боржника, у рамках якого боржник зобов'язаний повернути суму кредиту, сплатити проценти та пеню за порушення строків виконання зобов'язання, оскільки кредитне зобов'язання належить вважати припиненим з моменту виконання позичальником усіх обов'язків перед банком, які складають зміст цього зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що згідно із договором від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 сторони дійшли згоди про розірвання Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009.

Направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, суд касаційної інстанції вказував про неповне з'ясування судами обставин, пов'язаних із укладенням вказаного договору, оскільки суди не врахували та не надали правої оцінки Протоколу домовленостей № 1, складеного позивачем, відповідачем-1 та третьої особою, листу відповідача-1 від 28.01.2010 з проханням до ОСОБА_4 виступити майновим поручителем та передати у заставу земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, та листу відповідача-1 адресованого позивачу щодо передачі у власність банку вказаної земельної ділянки, з метою погашення кредитної заборгованості.

Разом з тим, оскаржувані судові рішення не містять висновків, пов'язаних із дослідженням вказаних обставин, а посилаючись на те, що договір від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 є недійсним у зв'язку із тим, що виконання зобов'язань за кредитним договором не відбулося у зв'язку із визнанням недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, суди достеменно не з'ясували, чи укладався сторонами договір від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору саме у зв'язку із передачею у власність банку вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (відповідна правова позиція наведена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 № 6-106цс14).

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

За своєю правовою природою строк, передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, є преклюзивним (присічним), відповідно:

- його закінчення є підставою для припинення поруки;

- у випадку пропуску кредитором строку пред'явлення вимоги до поручителя, такий строк не може бути відновлено, зупинено або перервано;

- суд самостійно застосовує норми про строк чинності поруки, незалежно від того, чи заявлялося однією із сторін спору про припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності;

- встановивши факт припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, суд відмовляє кредитору в позові у зв'язку з відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя за припиненою порукою.

Проте, вирішуючи спір по суті та задовольняючі позов в частині вимог до поручителя, суди попередніх інстанцій не з'ясували обставин щодо встановлення строку поруки, не визначили момент настання строку виконання основного зобов'язання, залишивши таким чином поза увагою питання наявності чи відсутності підстав припинення поруки відповідача-2.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про покладення на відповідача-2 відповідальності за порушення відповідачем-1 умов Кредитного договору.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як передбачено ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Натомість, резолютивна частина рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмети іпотеки не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не містить вказівки на складові вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зазначення у оскаржуваному рішенні на те, що початкова ціна предмету іпотеки визначається на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, не узгоджується із вимогами ст.ст. 39, 43 Закону "Про іпотеку", оскільки встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, та визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Закону "Про іпотеку" (відповідна правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15).

Про необхідність зазначення у рішенні суду початкової ціни реалізації предмета іпотеки зазначено також і у п. 4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", що не було враховано попередніми судовими інстанціями.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити інші докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 910/1088/13 скасувати.

Справу № 910/1088/13 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: О. Євсіков

Н. Кочерова