Справа № 2-1285

2008 рік

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

8 серпня 2008 року                    Замостянський районний суд м. Вінниці                 в складі: судді Байдака В.Г.,

                    при секретарі Горплюк І.М.,

                    за участю позивача ОСОБА_1.,

                        його представника ОСОБА_2,

                    відповідачів ОСОБА_3., ОСОБА_4.,

адвоката ОСОБА_5.,

представника виконкому Вінницької міської ради Федчишена В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконкому Вінницької міської ради про визнання недійсними заяви про приватизацію, рішення виконкому Вінницької міської ради, свідоцтва про право власності на житло, договору дарування квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3., ОСОБА_4., виконкому Вінницької міської ради про визнання недійсними заяви про приватизацію, рішення виконкому Вінницької міської ради, свідоцтва про право власності на житло, договору дарування квартири .

Позивні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 поселив відповідачів у свою квартиру АДРЕСА_1 як членів своєї сім'ї, тимчасово, до 2007 року. В вересні 2003 року відповідач ОСОБА_3 попросив позивача надати йому доручення на право розпорядження всім його майном. Внаслідок того, що в позивача не було жодного цінного майна, у нього не виникло сумнівів щодо правильності його дій, і 19 вересня 2003 року він надав своєму синові ОСОБА_3., відповідачу по справі, доручення, посвідчене приватним нотаріусом за реєстром                № 1191.

Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_1 без будь яких повноважень від його імені здійснив ряд дій, спрямованих на незаконне позбавлення його житла. В травні 2008 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 поставив на заяві про намір про приватизацію квартири АДРЕСА_1свій підпис та подав вказану заяву в органи приватизації від його імені.  Н а підставі цієї заяви відповідач здійснив процедуру приватизації спірного житла, яке згодом відчужив на користь відповідачки ОСОБА_4. Позивач зазначає, що його син ОСОБА_3 здійснив приватизацію спірного житла на його ім'я та подарував квартиру своїй дружині незаконно, оскільки позивач не мав наміру приватизації та відчуження спірного житла.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2повністю підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просили суд постановити рішення, яким визнати недійсною заяву про передачу спірного житла у його приватну власність (приватизацію) від 20.07.2003 року та вважати таку заяву неподаною, визнати недійсним рішення виконкому Вінницької міської ради від 12.08.2003 року № 1283 незаконним та скасувати його, визнати свідоцтво про право власності на спірне житло, видане виконкомом Вінницької міської ради від 12.08.2003 року, недійсним, а також визнати недійсним договір дарування спірного житла.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив суду, що спірну квартиру йому з дружиною ОСОБА_4. на весілля подарували батьки в 2003 році. Його батько ОСОБА_6. не бажав займатися приватизацією квартири, а тому він сам подавав заяву на приватизацію та займався оформленням всіх документів з відому батька та на підставі його усного доручення. Про оформлення договору дарування квартири від 26.09.2003 року батько також знав, оскільки це питання з ним обговорювалося. Для здійснення цього правочину батько надав йому доручення, посвідчене приватним нотаріусом за реєстром № 1191 від 19.09.2003 року. Батько не займався приватизацією спірної квартири, однак знав, що йде процес приватизації і як власник квартири отримував свідоцтво про право власності, оскільки свідоцтво видається по пред'явленню паспорта лише власникам. Крім того відповідач просив застосувати строк позовної давності, оскільки на час пред'явлення батьком даного позову пройшло понад три роки з часу приватизації та оформлення договору дарування спірної квартири, про які йому було відомо.

Відповідачка ОСОБА_4. позов не визнала та підтримала всі пояснення відповідача ОСОБА_3.

    Представник виконкому Вінницької міської ради Федчишен В.А. позов не визнав та пояснив, що приватизація спірної квартири була здійснена на законних підставах, з дотриманням всіх вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про приватизацію від 1992 року.

    Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, думку адвоката, суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позову не вбачається.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1. від 20.07.2003 року, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1283 від 12.08.2003 року вирішено оформити право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 з безоплатною передачею у власність             ОСОБА_1 На підставі даного рішення ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на житло, зареєстроване 24.09.2003 року за № 1802/51897.

19.09.2003 року позивач ОСОБА_1 надав своєму синові ОСОБА_3., відповідачу по справі, доручення, посвідчене приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу за реєстром № 1191.

На підставі вищезазначеного доручення ОСОБА_3 від імені свого батька ОСОБА_1. подарував ОСОБА_4. квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 26.09.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу в реєстрі за                 № 12604.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 мав вільне волевиявлення приватизації, а в подальшому оформлення договору дарування спірної квартири. Твердження позивача про те, що він не мав наміру приватизовувати квартиру та оформляти договір дарування не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки позивач надав доручення своєму синові, відповідачу по справі, добровільно, що сам і підтверджує. Позивач не вказав, що саме він переслідував, надаючи синові 19.09.2003 року генеральну довіреність на розпорядження всім своїм майном, а тому іншої підстави ніж для оформлення договору дарування спірної квартири суд не вбачає.

Крім того, підставою для відмови у позові є сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами. Судом чітко встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно знав про те, що здійснено приватизацію спірної квартири і він являється її власником, оскільки про це є відмітка у його паспорті з 2003 року. Твердження позивача, що він не звертав уваги на відмітку в паспорті не може бути прийняте судом до уваги, так як паспорт знаходився у нього, що достовірно встановлено в судовому засіданні, і про наявність відмітки про реєстрацію права власності він не міг не знати. Вказане підтверджено довідкою Замостянського РВМ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 11 липня 2008 року про те, що ОСОБА_1 з заявою про втрату паспорта на протязі 2003-2004 років не звертався. Позивач не надав суду жодного доказу поважності пропуску строку для пред'явлення позову.

Виниклі правовідносини регулюються ст.ст. 267, 717-722, 1158, 1159 ЦК України.   

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 130, 169, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,  ст. ст. 267, 717-722, 1158, 1159 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд, -

ВИРІШИВ:

    В позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконкому Вінницької міської ради про визнання недійсними заяви про приватизацію, рішення виконкому Вінницької міської ради, свідоцтва про право власності на житло, договору дарування квартири АДРЕСА_1, відмовити.

    На рішення суду до Апеляційного суду Вінницької області може бути подана заява про апеляційне оскарження  протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду та апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду без попереднього  подання заяви про апеляційне оскарження.

                           Суддя