Справа № 33-145/10 29.03.2010 29.03.2010 29.03.2010
Номер провадження: 33-145/10
.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33-145 2010 року Категорія: ст. 164 ч.1 КУпАП
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Апеляційний суд Миколаївської області
в складі:
головуючої - судді Фаріонової О.М.
при секретарі Березняку В.В.
за участю прокурора Коробченка Д.М.
особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_3
“29” березня 2010 року розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві справу за протестом Вознесенського міськрайонного прокурора на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2010 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Вознесенська Миколаївської області, пров. Кошового, 39, приватний підприємець, одружений, має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
- звільнений від адміністративної відповідальності за ст. 164 ч. 1 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 9 лютого 2010 року при проведенні перевірки приватного підприємця ОСОБА_3 встановлено здійснення ним підприємницької діяльності по наданню послуг по перевезенню пасажирів на автомобілі «ДЄО» державний номерний знак ВЕ 8786АМ, без ліцензії.
Суддя, обґрунтовуючи прийняте рішення про закриття провадження у справі, послалася на пояснення ОСОБА_3 про те, що він підприємницьку діяльність по наданню послуг по перевезенню пасажирів на автомобілі “ДЄО” здійснює на підставі договору про сумісну діяльність, укладеного 01.01.2010 року між ним та його дружиною ОСОБА_4, якій видана ліцензія по наданню послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, автомобіль є їхньою спільною сумісною власністю, а тому отримувати ліцензію на його ім'я не має необхідності.
В протесті прокурор просить постанову судді скасувати, винести постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч.1 КУпАП та накласти на нього стягнення в межах санкції зазначеної статті. Зазначив, що при прийнятті рішення судом не враховано, що згідно ст. 14 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності.
Заслухавши прокурора на підтримку протесту, заперечення ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, вважаю, що протест підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року, підлягає ліцензуванню надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".
Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, будучи підприємцем, здійснював послуги по перевезенню пасажирів на автомобілі «ДЄО» державний номерний знак ВЕ 8786АМ, без ліцензії.
Доводи ОСОБА_3 про те, що ліцензія на його ім’я не потрібна у зв’язку із наявністю ліцензії у його дружини ОСОБА_4, з якою укладений договір від 01.01.2010 року про сумісну діяльність, та з урахуванням того, що автомобіль, на якому він здійснює ці послуги, є сумісною власністю подружжя, не грунтується на вимогах закону.
Так, згідно ст. 1 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності. Крім того, ст. 14 передбачає, що ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, не маючи ліцензії, здійснював господарську діяльність по перевезенню пасажирів, хоча ліцензіатом є ОСОБА_4, яка має ліцензію серії АВ № 450159 від 26.12.2008 року на здійснення перевезення пасажирів на таксі, тобто дружина ОСОБА_3, яка не має право на передачу ліцензії іншій особі.
З огляду на наведене, при апеляційному розгляді справи встановлено, що ОСОБА_3 провадив господарську діяльність без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 164 ч. 1 КУпАП.
Зазначене свідчить про необгрунтованність прийнятого суддею рішення про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення через невідповідність висновків судді фактичним обставинам справи. Тому постанова судді підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 ч.1 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення апеляційний суд враховує дані про особу правопорушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, його тяжкий майновий стан з урахуванням знаходження на його утриманні неповнолітньої дитини та хворої дружини, а також як обставину, яка пом’якшує відповідальність - щире каяття правопорушника у вчиненому та прийняття ним заходів щодо усунення порушення порядку провадження господарської діяльності.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в :
Протест Вознесенського міськрайонного прокурора задовольнити.
Постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2010 року у відношенні ОСОБА_3 скасувати.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча