У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2009 року справа № 22а-5638/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача - Попка Я.С.
суддів: Яворського І.О., Богаченка С.І.
при секретарі судового засідання - Петлеваній Н.А.
за участю осіб:
від позивача - прокурор Лящук Т.І. ;
від відповідача - представник Маркевич Т.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за
апеляційною скаргою Львівського міського центру зайнятості
на постанову господарського суду Львівської області від 17.01.2008 року у справі № 22/368а
за позовом прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Галицького районного центру зайнятості
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АОЛ», м. Львів
про стягнення 4550 грн, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопада 2007 року позивач - прокурор Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Галицького районного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АОЛ» про стягнення 4550 грн - штраф за неподання про заплановане або фактичне вивільнення працівників до Галицького центру зайнятості м. Львова.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем на підставі п.1 ст.40 КЗпП України звільнено з роботи гр-ку ОСОБА_1 - у зв'язку з реорганізацією підприємства. Однак, звіту про заплановане та фактичне вивільнення працівника до Галицького центру зайнятості не подавалися, що є порушенням п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», в зв'язку з чим стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.
Позивач просив стягнути з ТзОВ «АОЛ» на користь Галицького районного центру зайнятості в м.Львові штраф в сумі 4550 грн.
Постановою господарського суду Львівської області від 17 січня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив Львівський міський центр зайнятості, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не може погодитись з таким рішенням суду і рахує, що суд, виносячи таку постанову, порушив норми матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції взяв до уваги пояснення
______________________________________________________________________________
Суддя у 1-й інстанції - Желік М. Справа № 22а-5638/9104/08.doc Суддя-доповідач Попко Я.С.
Господарський суд Львівської області Справа № 22а-5638/08/9104
справа № 22/368а /5015 ряд. ст. зв. № 6.14
представника відповідача про те, що у трудовій книжці гр-ки ОСОБА_1 запис про звільнення її з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України зроблено помилково, так як фактично її було звільнено на підставі ст.38 КЗпП України. ОСОБА_1 звернулася до Пустомитівського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та відповідно подала копію трудової книжки, де чітко було зазначено про її вивільнення з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 17.01.2008 року у справі № 22/368а та задоволити позовні вимоги.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі написаної нею власноручно заяви від ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст.38 КЗпП України. При здійсненні запису про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 була допущена помилка, а саме: помилково вказана причина звільнення та стаття. Допущена помилка була виправлена, про що і було зроблено відповідний запис.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом по підприємству відповідача на підставі заяви ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 її було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, однак у трудові книжці помилково зроблено запис, що причиною звільнення являється реорганізація підприємства.
Згідно п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією підприємств, скороченям чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави та строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.
Однак, при здійсненні запису про вивільнення з роботи у трудовій книжці ОСОБА_1 була допущена помилка - помилково вказана причина звільнення. Дана обставина стверджується заявою гр-ки ОСОБА_1, наказом по підприємству відповідача про звільнення з роботи працівників №2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та витягом з трудової книжки.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог щодо стягнення штрафу та правомірність прийнятого рішення судом першої інстанції.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Львівської області від 17.01.2008 року у справі № 22/368а за позовом прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Галицького районного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «АОЛ» про стягнення 4550 грн. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Суддя - доповідач Я.С.Попко
Судді І.О.Яворський
С.І.Богаченко