Справа № 1-27 2007 рік
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 року
Сихівський районний суд м.Львова в складі: головуючого Лесного С.Є. при секретарі Макар Ю.М. з участю прокурора Вельгоша Т.М. захисника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львові кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, мешканець - АДРЕСА_2, українець, гр-н України, з освітою 9 класів, невійськовозобов'язаний, неодружений, не працює, має судимість: 17.05.04. Миколаївським райсудом Львівської області по ст.ст.185 ч.1, 185 ч.2, 309 ч.1, 70 КК України до З років 6 міс. позбавлення волі та звільнений від відбування покарання постановою Миколаївського райсуду Львівської області від 19.07.05. умовно-достроково на 1 р. 7 міс.26 днів, покарання не відбуте, -
по ст.190 ч.2 КК України, -
встановив:
Підсудний ОСОБА_1 5 жовтня 2006 року о 17 год. на вул.Монастирського в м.Львові, повторно, шляхом зловживання довірою - під приводом здійснити телефонний дзвінок - заволодів майном потерпілого ОСОБА_3 - мобільним телефоном „BenQ: SIEMENS EL-71" з телефонною карткою загальною вартістю 1494 грн.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав частково, розкаявся та дав суду наступні показання. Влітку 2006 року на новобудовах познайомився з потерпілим ОСОБА_3, з яким в подальшому перебував в добрих відносинах. Як у нього, так і у потерпілого були нові мобільні телефони, лише його коштував дорожче. Після звільнення з місць позбавлення волі позичив у знайомого на ім'я ОСОБА_4 на власні потреби 500 грн., при цьому обмінялись номерами мобільних телефонів з метою в подальшому визначити зустріч для повернення позичених коштів. 5 жовтня 2006 року зранку до нього передзвонив ОСОБА_4, призначив зустріч о 17 год. на пл.Петрушевича в м.Львові, куди наказав принести позичені 500 грн. Біля 16 год. на вул.Монастирського,2 в м.Львові він зустрів потерпілого. Там він попросив у ОСОБА_3 мобільний телефон з метою, ніби-то, передзвонити, а потерпілому дав свій мобільний телефон, т.я. на його рахунку коштів не мав. Для здійснення дзвінка він відійшов у бік, а коли повернувся до потерпілого, то забув повернути йому мобільний телефон. Після цього на зустріч з ОСОБА_4 він поїхав з потерпілим. Біля 17 год. на пл.Петрушевича в м.Львові, біля одного з будинків, він залишив потерпілого, а сам пішов до ОСОБА_4. Під час зустрічі він повідомив ОСОБА_4, що коштів не може йому повернути за їх відсутності, після чого ОСОБА_4 відібрав у нього мобільний телефон з поясненням, що тепер нічого йому винен не буде. Після цього він повернувся до потерпілого, якому одразу нічого не розповів. Лише коли разом повернулись на вул.Монастирського, він пояснив потерпілому, що ОСОБА_4 відібрав у нього мобільний телефон. Проте він запевнив потерпілого, що якщо він ввечері не поверне йому мобільний телефон, то натомість через місяць відшкодує йому вартість мобільного телефону. Стверджує, що не розраховував, що потерпілий звернеться з цього приводу у правоохоронні органи. Наголошує на тому, що потерпілий двічі просив його повернути мобільний телефон чи відшкодувати шкоду, а він, в свою чергу, п*ять разів обіцяв відшкодувати вартість мобільного телефону. Визнає свою вину частково в тому, що взяв у потерпілого телефон лише для того, щоб здійснити дзвінок, а в подальшому не відшкодував завдану шкоду. Не зміг пояснити суду, чому через обіцяний час - місяць - не відшкодував потерпілому заподіяної шкоди. У вчиненому розкаюється і просить суд суворо не карати.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини підсудним, винуватість його у вчиненні інкримінованого злочину повністю та об'єктивно стверджується зібраними в ході судового слідства доказами:
проголошеними та перевіреними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_3 про обставини заволодіння підсудним шляхом зловживання довірою його мобільним телефоном „BenQ: SIEMENS EL-71" з телефонною карткою загальною вартістю 1494 грн. Зазначав, що неодноразово звертався з проханнями до підсудного відшкодувати заподіяну шкоду, а останній неодноразово обіцяв все відшкодувати. Проте заподіяна підсудним шкода залишилась не відшкодованою.
а.с.24 проголошеними та перевіреними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_5 про обставини затримання підсудного та добровільного написання ним явки з повинною.
а.с.35 даними явки з повинною, написаною підсудним добровільного та власноручно, де зізнається у вчиненні ним інкримінованого злочину.
а.с.7 даними акту та фіскального чеку про вартість мобільного телефону потерпілого
а.с.11,12 даними протоколу пред'явлення осіб до впізнання, де серед трьох осіб потерпілий впізнав підсудного, як особу, яка шляхом зловживання довірою, заволоділа його мобільним телефоном.
а.с.ЗЗ даними протоколу ставки віч-на-віч між потерпілим та підсудним, де потерпілий підтримав свої показання, а підсудний їх підтвердив.
а.с.34 з акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи вбачається, що підсудний психічним захворюванням не страждає та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На час інкримінованих йому дій він психічним захворюванням не страждав, не виявляв будь-яких тимчасових хворобливих розладів психічної діяльності та міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
а.с.48-49
Аналізуючи показання підсудного в частині заперечення своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд не надає їм віри та приходить до висновку, що вони є неправдивими та спрямованими на уникнення відповідальності за вчинене, а також спростовуються об*єктивними доказами по справі: власними визнавальними показаннями підсудного, даними на досудовому слідстві; власноручно написаною ним явкою з повинною; діями підсудного, якими він вводив потерпілого в оману та протягом місяця не відшкодував заподіяну шкоду; та показаннями потерпілого і свідка.
Дії підсудного ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст.190 ч.2 КК України, так як він вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою /шахрайство/, повторно.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, вчинення підсудним злочину середньої тяжкості, особу підсудного, який має судимість, позитивно характеризуються, розкаюється у вчиненому, проте суд вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі, так як його виправлення та перевиховання неможливі без ізоляції від суспільства.
Згідно ст.71 КК України підсудному підлягає частковому приєднанню невідбута частина покарання за вироком Миколаївського районного суду м.Львова від 17.05.04. строком шість місяців позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, с у д, -
т.
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним по ст.190 ч.2 КК України та призначити йому покарання один рік шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно ОСОБА_1 призначити покарання два роки позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 09 листопада 2006 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити взяття під варту.
Вирок може бути оскаржений До апеляційного суду Львівської області протягом
15 діб.
Головуючий
Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.