копія:

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( в порядку письмового провадження)

17 вересня 2013 року Справа № 811/2762/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суду складі головуючого судді Чубари Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонек» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Сонек» (далі - позивач, ТОВ «Сонек») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000152207 від 13.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п. 138.2, п. 138.4, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 3475,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у ІІ кварталі 2011р. сформовано витрати за господарськими операціями з ТОВ «Агрохіммаркет» на підставі належно оформлених податкових накладних. При цьому позивач зазначає, що податковим органом поза межами компетенції та безпідставно зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Агрохіммаркет».

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав законності оскаржуваного рішення, яке прийнято на підставі обґрунтованих висновків перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з додатковою відповідальністю «Сонек» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 30.05.2005 року (а.с10) та діє на підставі статуту (а.с. 11-12)

Види діяльності за КВЕД: добування піску, гравію, глин і каоліну; будівництво інших споруд, н.в.і.у.; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво мостів і тунелів (а.с.9).

Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сонек» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Автохіммаркет» за червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 8/11-23-22-07/33520384 від 02.08.2013 року (а.с.17-28).

Відповідно до висновків зазначеного Акту встановлено порушення позивачем п. 138.2, п. 138.4, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 3475,00 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 3475,00 грн. - за основним платежем (а.с.16).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом – ТОВ «Автохіммаркет», на підставі яких були сформовані валові витрати.

Між ТОВ «Сонек» (покупець за договором) та ТОВ «Автохіммаркет» ( продавець за договором) укладено договір купівлі – продажу № 05/04-2011 від 05.04.2011 р. Відповідно до п. 1 вказаного договору продавець зобов’язується передати товар покупцю, згідно наданих рахунків (а.с.29-30).

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: видаткові накладні (а.с.31-44) та податкові накладні (а.с.68-91), позивачем та контрагентом належним чином складені на виконання вказаного вище договору.

Оплата придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями (а.с.45-67).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентом.

На дату складання податкових накладних ТОВ «Автохіммаркет» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва.

Крім того, до матеріалів справи долучено копії актів на списання (а.с.92-100,107-115,117-124) та накладних на переміщення (а.с.101-102,105,-106,116), які підтверджують, що придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, зокрема для обслуговування власних та орендованих автомобілів, що використовується товариством у господарській діяльності (а.с.125-130).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування валових витрат платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Автохіммаркет» щодо придбання товарів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Сонек».

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданого договору відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентом договору, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, останнє підлягає скасуванню.

З урахуванням вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонек» судові витрати у розмірі 114,71 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення № 00000152207 від 13 серпня 2013 року, прийняте Кіровоградською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сонек» (код ЄДРПОУ 33520384) судові витрати з державного бюджету в розмірі 114,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.           

Суддя                     (підпис)                               Н.В. Чубара

          З оригіналом згідно

          Суддя:                                                                                                    Н.В. Чубара