копія:
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2013 року Справа № 811/3076/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді – Чубари Н.В.
секретар судового засідання – Черна О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Маловисківської ОДПІ ГУ в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1С.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (далі - відповідач, Маловисківська ОДПІ) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.04.2013 року №3/170.
В судовому засіданні усною ухвалою суду було здійснено заміну відповідача – Маловисківської МДПІ Кіровоградської області на правонаступника Маловисківську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст. 228 ЦК України та п.198.1,п.198.2, п.198.3 п. 198.6 ст. 198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в розмір 141143,83 грн.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентами – ТОВ «Весна» та ПП «Оптіма Інвест-Груп» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Весна» та ПП «Оптіма Інвест-Груп», недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані.
Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесене з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги із зазначених підстав.
Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами – ТОВ «Весна» та ПП «Оптіма Інвест-Груп» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 20.11.2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований 05.03.2004 року Новоархангельською РДА в якості суб’єкта підприємницької діяльності.
Види діяльності за КВЕД: вантажний автомобільний транспорт; роздрібна торгівля пальним; будівництво доріг і автострад; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно – технічним обладнанням.
Відповідно до ліцензії серії АД №071785, виданої 120.07.2012 року Інспекцією ДАБК у м.Києві, позивач має право на проведення господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури, згідно переліку (а.с.8-9).
На підставі наказу Маловисківської МДПІ №182 від 08.04.2013 року посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ «Весна (за період з серпень, жовтень-грудень 2012р.) та ПП «Оптіма Інвест – Груп» (за вересень 2012р.), результати якої оформлено актом №3/17-10/НОМЕР_1 від 15.04.2013р. (а.с.11-21).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 року №3/1710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем – 141143,83 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями – 70571,93 грн. (а.с. 23).
Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.
В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України). Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.
Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами – ТОВ «Весна» та ПП «Оптіма Інвест-Груп», на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.
Між ФОП ОСОБА_1 (Підрядник за договором) та ТОВ «Весна» (субпідрядник за договором) укладено наступні договори субпідряду:
- договір № 64СП від 0127.07.2012 року (т.1,а.с. 24);
- договір №16/08-12 СП від 01.08.2012р. (т.1,а.с.38);
- договір №15/08-12 СП від 01.08.2012р. (т.1,а.с.48-49).
Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: акти виконаних робіт, податкові накладні та квитанції до прибуткового касового ордеру (т.1,а.с.25-27,39-42,50-53), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даних договорів.
Крім того, між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Весна» (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу №9/31-08 від 31.08.2012 року, відповідно до умов якого позивачем придбано бітум (т.1,а.с.34).
Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткова накладна, податкова накладна та квитанція до прибуткового касового ордеру (т.1,а.с.35-37), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.
Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Весна» (постачальник за договором) укладено наступні договори на поставку товарів:
- договір поставки №2/10-03 від 03.10.2012р. (т.1.а.с.55-56);
- договір поставки №1/22-11 від 22.11.2012р. (т.1,а.с.70-71);
Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні та квитанції до прибуткового касового ордеру, свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору (т.1,а.с.57-64,72-101,104-118).
31.10.2012 р. між ФОП ОСОБА_1 (покупець за договором) та ТОВ «Весна» (продавець за договором) укладено договір №1/31-10 від 31.10.2012 року, відповідно до умов якого позивачем придбано асфальт (т.1,а.с. 65).
Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні та квитанції до прибуткового касового ордеру та товарно-транспортні накладні, свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору (т.1,а.с.66-69, т.2,а.с.46-66).
Судом встановлено, що придбана у ТОВ «Весна» продукція використана позивачем у межах власної господарської діяльності, що підтверджується наступними перинними документами: договором підряду від 07.06.2012 р., укладеного з Кам’янецькою сільською радою (т.2,а.с.67).договорами підряду №18, №19 та №20 від 18.09.2012р., укладеного з Майданецькою сільською радою (т.2,а.с.68-70), договором підряду №123 від 06.09.2012р. укладеного з Мартинівською сільською радою (т.2,а.с.71) та договором підряду № 10/1 від 05.10.2012р. укладеного з Пійлівською сільською радою (т.2,а.с.72).
В судовому засіданні встановлено, що позивачем ТОВ «Весна» залучено для виконання поточного ремонту дороги по вул. Зарічна в с. Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області, відповідно до договору підряду №64 від 27.07.2012 р. (т.1,а.с.28) та поточного ремонту по вул. Леніна, м.Новомиргород, відповідно до договору про виконання робіт або послуг за державні кошти (т.1,а.с.43).
Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних робіт, банківські виписки (т.1,а.с. 29-33, 44-47), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даних договорів.
Крім того, між позивачем (підрядник за договором) та ПП «Оптіма Інвест-Груп» укладено наступні договори субпідряду на виконання робіт:
- договір №09/1 СП від 11.09.2012 року на виконання влаштування асфальтобетонного покриття дороги по вул. Шевченка, с.Довга-Калуська Калуського району, Івано-Франківської області (т.1,а.с.119);
- договір №97 СП від 07.09.2012 р. на влаштування асфальтобетонного покриття по вул. Кушнова, с. Скотареве, Шполянського р-ну, Черкаської області (т.1,а.с.122).
Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: акти виконаних робіт, податкові накладні та квитанції до прибуткового касового ордеру (т1,а.с.120-121,123-128), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даних договорів.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем ПП «Оптіма Інвест-Груп» залучено для виконання капітального ремонту дорожнього покриття вул. Шевченка, с.Довга-Калуська Калуського району, Івано-Франківської області, відповідно до договору підряду №09/1від 11.09.2012 р. (т.1,а.с.129).
Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 141143,83 грн. до податкового кредиту за серпень –грудень 2012 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.
Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.. 215, ст. 228, ст.662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами договорів, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 117,16 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Маловисківської МДПІ від 16.04.2013 року №3/1710.
Присудити Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 117,16 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Н.В. Чубара
З оригіналом згідно:
Суддя: Н.В. Чубара