Справа № 2-а-316/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.10 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області

в складі судді Моргун О.В.

з участю секретаря Української O.A.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глухові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного Фонду України в Глухівському районі про зобов»язання нарахуваня недовиплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 2007 року по 2009 рік включно в сумі 3959 грн. 30 коп, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус «дитини війни» і має право на пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». На підставі ст. 6 вищевказаного Закону їй повинна виплачуватись відповідачем щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак в 2006 та 2007 роках така соціальна допомога їй не нараховувалась і не виплачувалась, так як Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В 2008 році доплата виплачувалась лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Виходячи із даного рішення Конституційного Суду, та зважаючи на положення ст.ст. 19,22 Конституції України, позивачка просить зобов’язати відповідача нарахувати їй та виплатити 3959 грн. 30 коп. державної соціальної допомоги за період з 2007 року по 2009 рік включно Також позивачка просить суд поновити їй строк звернення до адміністративного суду так як про порушення її прав стало відомо у вересні місяці 2008 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду в Глухівському районі в судові засідання не з’явився, подав письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи у відсутність їх представника. Мотивував свою позицію тим, що відповідно до Закону України про соціальний захист дітей війни», фінансування виплат по даному Закону повинно проводитись за рахунок Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, даним Законом не визначено яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії. Також вважає, що поняття «соціальна допомога» в ст. 6 Закону немає, є поняття «підвищення до пенсії». Законом визначено, що «діти війни» дійсно мають право на отримання підвищення до

пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак при цьому законодавчо не визначено порядок обчислення мінімальної пенсії за віком, оскільки мінімальний розмір пенсії і віком, який встановлений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне нарахування» в даному випадку не може застосовуватись, так як він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, і не може застосовуватись визначення розміру підвищення до пенсії, яка передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист [ війни».

Законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року ці положення закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними.

Законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни в ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і з січня 2008 року позивачу ця надбавка виплачувалась.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вищенаведені положення закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були визнані конституційними.

Однак і після вищевказаних рішень Конституційного Суду не було визначено порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни.

Після цього Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 було встановлено, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у розмірі 10% від прожиткового мінімуму

для осіб, що втратили працездатність.

Тому відповідач вважає, що діяв виключно у межах своїх повноважень і у спосіб, передбачений чинним законодавством, і не мав права нараховувати підвищення до пенсії дітям війни в іншому порядку, ніж той, що визначався Законами «Про державний бюджет України» на «повідні роки та в подальшому Постановою Кабміну від 28 травня 2008 року № 530.

Також відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до йду, які встановлені ч.І ст.100 КАС України.

В судове засідання представник позивача не з»явився , від нього надійшла заява про

розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з»явився надавши заперечення на адміністративний

позов в якому просить справу розглядати без його участі.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з Луп них підстав:

Гак, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 народилася 29 жовтня 1938 року, а тому дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статус ОСОБА_3 як дитині війни підтверджується посвідченням (а.с.8), та не оспорюється відповідачем в запереченнях на позов.

Позивачка отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду країни в Глухівському районі.

Дане управління є органом Пенсійного фонду, воно має статус юридичної особи, яка визначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України однією з конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

В 2008 році позивачка отримала підвищення до пенсії як дитина війни, але у меншому розмірі (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність): за січень- березень по 47 грн., за квітень - червень по 48 грн.10 коп., за липень - вересень по 48 грн.20 коп., за жовтень - грудень 49 грн. 80 коп.

В 2009 році позивачка отримала підвищення до пенсії як дитина війни, але у меншому розмірі (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) за січень - рудень в розмірі 49 грн. 80 коп.

На 2007 рік дію ст.6 Закону „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено згідно із п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Однак рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється, а тому за 2007 рік підлягають задоволенню вимоги позивача за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано ^конституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 ¦ к та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, лі яв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 05.2008 року задоволенню не підлягають.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 25.12.2008 року № 835-VI не передбачено зупинення на 2009 рік дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.З ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року УПФУ в Глухівському районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІУ від 18.11.04

.), а позовні вимоги в частині нарахування такого підвищення до зазначених дат є »підставними, оскільки дії суб’єкта владних повноважень, відповідача у справі, відповідали чинному на той час законодавству. При цьому відповідач повинен був також проводити нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком і в січні-грудні 2009 року, оскільки на 2009 рік дія положень ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась, і сам відповідач не надав належного »ґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачу за цей період. Крім того, висновок суду щодо вимог позивача за 2009 рік не суперечить положенням ч.2 ст.54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», оскільки розмір підвищення до пенсії дітям війни безпосередньо зазначений в ст.6 "Про соціальний захист дітей війни

Суд відхиляє посилання відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення з позовом до адміністративного суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються |и минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України (Про соціальний захист дітей війни».

Стосовно визначення розміру підвищення, яке встановлено в п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року, то в даному випадку норми підзаконного нормативного акту суперечать ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не можуть бути застосовані, виходячи із положень ч.4 ст.9 КАС України.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невизначеності джерел фінансування, оскільки сама по собі відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій і відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також не можуть бути підставою для відмову в задоволенні зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації а і а свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні

змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Так само суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої визначеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 ну України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює звідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку міститься у ч. 1 ст. 28 Закону України "Про (загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір ії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням вищезазначених положень ч. 4 ст. 8 та ч. 7 ст. 9 КАС України, посилання дача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може прийняти до уваги, так як відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» саме ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Глухівському районі проводило з 01.01.2008 р. нарахування та виплати дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що

складало 10% від прожиткового мінімуму осіб, що втратили працездатність). Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на управління ПФУ за місцем проживання позивача.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем фактично оскаржується бездіяльність територіального управління ПФУ в Глухівському районі щодо ненарахування і невиплати зазначеного підвищення до пенсії.

Тому виходячи з вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність управління ПФУ в Глухівському районі щодо невиконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії та зобов’язати відповідача нарахувати позивачу підвищення до пенсії та проводити відповідні виплати починаючи з 9 липня 2007 року.

Розраховуючи розмір виплат, які необхідно нарахувати та виплатити позивачці, суд виходить з вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Виходячи з вищезазначеного, позивачу підлягає виплаті за 2007 рік (за період з 9.07.2007р. по 31.12.2007р.):

За липень (4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02 грн.

За серпень (4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02 грн.

За вересень (4,06+406)х30%=410,06х30%=123,02 грн.

За жовтень (4,11+411 )хЗ0%=415,11х30%=124,53 грн.

За листопад (4,11+411 )хЗ0%=415,11х30%=124,53 грн.

За грудень (4,11+411 )хЗ0%=415,11 х30%=124,53 грн.

Всього за 2007 рік за вказаний період: 742,65 грн.

За 2008 рік позивачу підлягає виплаті (за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.):

За травень 481x30%= 144,3 грн.

За червень 481x30%= 144,3 грн.

За липень 482x30%= 144,6 грн.

За серпень 482x30%= 144,6 грн.

За вересень 482х30%=144,6 грн.

За жовтень 498x30%= 149,4 грн.

За листопад 498x30%= 149,4 грн.

За грудень 498х30%=149,4 грн.

Всього за 2008 рік: 1170,60 грн.

Однак з урахуванням того, що за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. позивачу частково

було виплачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 390 грн. 20 коп (по 48,10 грн. у

давні та червні, по 48,20 грн. у липні, серпні та вересні, по 49,80 грн. у жовтні, листопаді та -удні), то підлягає виплаті за цей період: 1170,60 - 390 грн. 20 коп = 780 грн. 40 коп.

За період січня 2009 року по грудень 2009 року позивачу було нараховано та виплачено підвищення до пенсії за:

- січень 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- лютий 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- березень 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- квітень 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- травень 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- червень 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- липень 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- серпень 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- вересень 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- жовтень 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- листопад 2009 року - 49 грн. 80 коп.

- грудень 2009 року - 49 грн. 80 коп.

За період з 1 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року необхідно було нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за:

- січень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- лютий 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- березень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- квітень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- травень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- червень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- липень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- серпень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- вересень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- жовтень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- листопад 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- грудень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

Отже, за січень-грудень 2009 року, з урахуванням фактичних виплат, було недонараховано та невиплачено підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 1195 грн. 20 коп. 99 грн. 60 коп. х 12), зокрема, за:

- січень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- лютий 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- березень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- квітень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- травень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- червень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- липень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 ірн. 80 коп.)

- серпень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.).

- вересень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- жовтень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- листопад 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- грудень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)

Тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог саме в частині зобов’язання відповідача провести відповідні нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне нарахування":

за 2007 рік - з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. - в сумі 742 гривні 65 копійок; за 2008 рік - з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008 р. (з урахуванням отриманих сум) - в мі 780 гривень 40 копійок;

за 2009 рік - з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. (з урахуванням отриманих сум) - в

;;5 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю вимог.

Іа підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.

Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік (зі змінами від 15.03.2007 р.), Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. З, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 11, 122, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Глухівському районі.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Глухівському районі нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати:

за 2007 рік - з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - в розмірі 742 гривні 65 копійок, за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - в розмірі 780 гривень 40 копійок, з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії,

за 2009 рік - з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - в розмірі 1195 гривень 20 копійок, з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня отримання копії постанови та наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до суду першої інстанції з одночасним направленням її копії до суду апеляційної інстанції. Постанова суду у повному обсязі складена 29 січня 2010 року.

СУДДЯ