РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Курської А.Г. суддів Кірюхіної М А. Горбань В.В. при секретарі Ганієвій Е.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Заозерненський Будинок культури» с Заозерне, м. Євпаторії про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального закладу «Заозерненський Будинок культури» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що він з 1 червня 2005 року працював художнім керівником комунального закладу «Заозерненський Будинок культури». Наказом №03 -Л від 20.01.2006 року він звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин 14 січня 2006 року. Позивач вважає своє звільнення незаконним, посилаючись на те, що прогулу без поважних причин 14 січня 2006 року він не допускав, а не вийшов на роботу в цей день, оскільки не знав що вихідний день (субота) для нього визначений робочім днем.
Оскаржуваним рішенням Євпаторійського міського суду 26 березня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, з комунального закладу «Заозерненський будинок культури» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 210 грн. 65 коп., в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з'ясовані всі обставини, які мають значення для справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення посилався на сфабриковані документи, а саме на графік
Справа № 22-ц-4508/2008 р. Головуючий у першій
інстанції Безвуляк її. Доповідач Кірюхіна М. А.
2
робочого часу та акт відмови надання письмових пояснень, оскільки до розгляду справи по суті він вказаних документів не бачив і жодного не підписував, крім того вважає що його звільнення відбулося з порушенням сі. 32 КЗпП України, оскільки, адміністрація відповідача не сповістила його за два місяця щодо зміни графіку робочого часу.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача , перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню за таких підстав.
Відмовляючи у позові, суд виходив з того, шо ОСОБА_1 був відсутній на роботі 14 січня 2006 року, в робочий день згідно графіку робочого часу, і доказів поважності причин для відсутності на роботі він не навів.
З таким висновком суду не можна погодитися, оскільки вони суперечать фактичним обставинам і вимогам матеріального закону частини З етапі 32 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 03 - л від 20 січня 2006 року ОСОБА_1 звільнено з 20 січня 2006 року у зв'язку з прогулами без поважної причини, відповідно до ст. 40 ч.4 КЗпП України Підстава звільнення - невихід на роботу 14 січня 2006 року(а.с. 25).
Наказом № і 2 - ОД від 09 грудня 2005 року затверджені вихідні дні для працівників КУ «Заозерненський будинок культури» , у тому числі ОСОБА_1 - неділя та понеділок. Підпис представника профкому на наданій суду ксерокопії наказу відсутня, хоча відповідна графа у наказі наявна (ас 24).
Суду наданий акт про відмову ОСОБА_1 підписатись про ознайомлення з наказом №12 - ОД від 09 грудня 2005 poKvl а с 24 зворот)
На графіку робочого часу працівників КУ «Заозерненський будинок культури» на січень 2006 року відсутні відомості про те. коли він складений, відсутні відомості про узгодження з виборчим органом профспілки ( а.с. 22 зворот).
У відповідності до вимог ч.2 ст. 67 КЗпП України загальним
вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
Частиною З статті 32 КЗпП України передбачено, шо про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з моменту прийняття на роботу і до грудня 2005 року вихідними днями для ОСОБА_1 були встановлені субота та неділя. Про зміну вихідних днів, що с зміною істотної умови праці - режиму роботи, ОСОБА_1 був повідомлений 09 грудня 2005 року, що вбачається з наданого акту про відмову ознайомлення з наказом від 09 грудня 2005 року. Таким чином, виходячи з вимог ст. 32 ч.3 КЗпП України, перехід на робочий тиждень з вихідними днями у неділю та понеділок мав відбутися не раніше, ніж 09 лютого 2006 року За таких обставин невихід ОСОБА_1 на роботу 14 січня 2006 року, у суботу не можна
3
вважати прогулом без поважних причин, тому звільнення ОСОБА_1 є незаконним.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За таких обставин, оскільки рішення суду у частині відмови у позові про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, і висновки суду не відповідають обставинам справи, то воно підлягає частковому скасуванню на підставі п.3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Проаналізувавши наявні по справі докази, судова колегія вважає, що право ОСОБА_1 порушене, а тому його необхідно поновити на роботі з 20 січня 2006 року, і на його користь необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2006 року по 23 червня 2008 року, що складає суму, виходячи з середнього заробітку за два останні місяці роботи перед звільненням 490 грн. 44 коп - 14222 грн. 76 коп. У пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що відповідно до ч.2 ст 235 КЗпП України оплата середнього заробітку за один рік провадиться за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року і в цьому не було вини працівника. Висновок суду про відсутність вини працівника має бути мотивованим. Судова колегія не встановила вини ОСОБА_1 у тривалому розгляді справи, оскільки він своєчасно з'являвся у судові засідання, не вчиняв жодних дій по зволіканню розгляду справи. За таких обставин судова колегія вважає можливим стягнути з відповідача середній заробіток за період більше, ніж один рік.
Рішення суду у частині відмові у позові про стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 01 вересня 2005 року по 20 січня 2006 року є законним і обгрунтованим. Твердження позивача про те, що оплата роботи за сумісництвом у якості керівника вокальної студії повинна була проводиться за тією ж ставкою, що і ставка художнього керівника, з посиланням на норми ст. 104 КЗпП України не мають правового значення, оскільки грунтуються на неправильному розумінні матеріального закону. Положення статті 104 КЗпП України стосуються випадків виконання робіт різної кваліфікації праці почасових робітників, коли умови виробництва не дозволяють постійно забезпечувати кожного робітника роботою, суворо відповідною його кваліфікації, і йому доручається у межах трудового договору виконання обов'язків різного рівня кваліфікації. Між сторонами по даній справі фактично укладено два трудові договори: ОСОБА_1 виконує обов'язки художнього керівника за основним місцем роботи, та обов'язки керівника вокальної студії за сумісництвом. Згідно зі ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за
4
фактично виконану роботу. Виходячи з наведеного, оплата роботи ОСОБА_1 за сумісництвом обгрунтовано проводилась згідно з тарифною ставкою, встановленою для керівника вокальної студії.
Рішення суду про відмову у позові у частині стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 1 по 20 січня 2006 року також є обгрунтованим та законним. оскільки наказ директора КП «Заозерненський будинок культури» № 1 - л від 03 січня 2006 року про скасування сумісництва у зв'язку з прийняттям на роботу на цю посаду іншого працівника виданий1 відповідно до частини 1 статті 43 - 1 КЗпП України, якою допускається звільнення робітника з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником. Позов про скасування; вищеназваного наказу позивач не заявляв.
Рішення суду у частині стягнення заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі не оскаржене.
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду не заявив, тому відповідно до, ч, 2 ст. 305 ЦПК України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних \ справі документів, яких достатньо для вирішення питання по суті.
Відповідно до частини 5 ст. 235 КЗпП України та п.2 частини 1 ст. 367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути у, дохід держави судовий збір у сумі 71 грн. II коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду судової справи у сумі 30 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303. 307. 308, п.3, п.4 ч.1 ст. 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2006 року скасувати у частині відмови у позові про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до комунального закладу «Заозерненський Будинок культури» с Заозерне, м. Євпаторії задовольнити, поновити ОСОБА_1 на посаді художнього керівника комунального закладу «Заозерненський Будинок культури» з 20 січня 2006 року.
Стягнути з комунального закладу «Заозерненський Будинок культури» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2006 року по 23 червня 2008 року у сумі 14222 грн. 76 коп. (чотирнадцять тисяч двісті двадцять дві гривні сімдесят шість копійок) (без врахування податків та обов'язкових платежів)
Допустити рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 490 грн 44 коп. до негайного виконання
2
Стягнути з комунального закладу «Заозерненський Будинок культури» у доход держави судовий збір в сумі 71 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн.
Рішення у іншій частині позовних вимог залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.