УХВАЛА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10 липня 2008 року судова колегія судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді                ПриндюкМ.В.

суддів                                     Дмитренко Г.М., Сілкової І.М.

за участю прокурора            Рабінчук Т.І.

захисника                              ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с. Кодаки Васильківського району Київської області, українець, громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 26.06.2007 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 309 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи,

засуджений за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину

Справа № 11 -а-918/2008                   

Категорія ст.ст. 15 ч.2, 185 ч. 1 КК України.

Головуючий в суді 1-ї інстанції Дідик М.В.

Доповідач Приндюк М.В.

покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у виді 2 років 2 місяців позбавлення волі.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 6 лютого 2008 року приблизно о 2 год. 30 хв., знаходячись у дворі будинку № 53 по вул.  Деміївській в м. Києві умисно з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись темною порою доби та відсутністю людей, вирішив вчинити крадіжку з автомобіля „Мазда-626" державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3. З цією метою каменем розбив переднє ліве скло вказаного автомобіля та проник в середину, звідки таємно намагався викрасти чуже майно, яке належить власнику автомобіля. Однак, ОСОБА_2 свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як був затриманий працівниками міліції.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, пом'якшити покарання, посилаючись на те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню; захисника, яка підтримала апеляцію засудженого; провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці) відповідають фактичним обставинам справи і не оспорюються самим засудженим в апеляції.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 за вчинення замаху на злочин, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу; обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і. ті, на які посилається засуджений у своїй апеляції, а тому обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі.

Як вбачається із установчої частини вироку, ОСОБА_2 раніше судимий 26 червня 2007 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 309 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з

іспитовим строком 1 рік з покладенням певних обов'язків. Замах на злочин, за який ОСОБА_2 засуджений за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України він вчинив в період відбування покарання, а тому районний суд обґрунтовано призначив йому покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

Таким чином, судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_2, як за вчинений злочин, так і за сукупністю вироків.

Підстав для зміни вироку та пом'якшення покарання ОСОБА_2, як про це просить засуджений в своїй апеляції, за вчинений злочин та за сукупністю вироків колегія суддів не має, а тому апеляцію ОСОБА_2 вважає такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.