УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2008 року м. Рівне

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі:

головуючого - підполковника юстиції Антонюка О.В., при секретареві - Ковалевській Н.Ю.,

з участю заявника - державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мартинюк Н.О., розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 7 квітня 2003 року про стягнення на користь ОСОБА_3 з військової частини А1671 грошової компенсації замість невикористаного речового майна,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 7 квітня 2003 року було задоволено позовні вимоги позивача - ОСОБА_3 до військової частини А1671 про стягнення з останньої на його користь грошової компенсації за невикористане речове майно, в розмірі 783 грн. 64 коп. та судові витрати, в розмірі 51 грн., пов'язані із сплатою державного мита за подачу позовної заяви.

Після набрання даним рішенням законної сили, 8 травня 2003 року судом було видано виконавчий лист № 1/2-170/03, який направлено у Рівненський міський відділ Державної виконавчої служби.

7 липня 2008 року до військового місцевого суду Рівненського гарнізону в порядку ст. 33

Закону України „Про виконавче провадження", ст.373 ЦПК України, надійшла заява від

державного виконавця Мартинюк Н.О., в якій вона, посилаючись на виникнення обставин, які

унеможливлюють виконання вищезазначеного рішення суду просить змінити спосіб і порядок

його виконання, шляхом переведення стягнень безпосередньо на Міністерство оборони

України, як центрального органу управління військовим майном і головного розпорядника

бюджетних коштів.

8 судовому засіданні заявник - підтримала свої вимоги щодо зміни способу і порядку

виконання рішення суду і просила їх задовольнити. При цьому вона пояснила, що 26.10.2005

року за даним рішенням суду повторно відкрите виконавче провадження. Через припинення

цільового фінансування боржника і заборону Законом України „Про введення мораторію на

примусову реалізацію майна" можливості звернути стягнення на його майно, рішення суду

тривалий час не виконувалось. Відсутність у боржника необхідних кошторисних призначень на

поточний рік унеможливлює його виконання на невизначений термін, чим порушуються права і

законні інтереси ОСОБА_3

Позивач по справі - гр. ОСОБА_3, відповідач - військова частина А1671, а також зацікавлена особа - Міністерство Оборони України, належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте в суд ОСОБА_3 і представники останніх не прибули і про причини неявки не повідомили.

При цьому, представник військової частини А1671 представив в суд заперечення на заяву державного виконавця, в яких підтвердив відсутність у відповідача необхідного фінансування для погашення заборгованості і просив в задоволенні вимог щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду відмовити, оскільки, на його думку, така зміна способу виконання рішення суду не відповідає вимогам бюджетного законодавства України.

Розглянувши заяву та дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст..373 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін.

Так, згідно рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 7 квітня 2003 року було повністю задоволено позовні вимоги позивача - ОСОБА_3 до військової частини А1671 про стягнення з останньої на його користь грошової компенсації за невикористане речове майно, в розмірі 783 грн. 64 коп. та судові витрати, в розмірі 51 грн., пов'язані із сплатою державного мита за подачу позовної заяви.

Як вбачається із зазначеного рішення суду, зобов'язання щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористане речове майно, виникло і ґрунтується безпосередньо на підставі Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 20.10.2004 р. „Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час", а тому, на думку суду, є зобов'язанням держави, яка виступає в даних правовідношеннях в особі військової частини А 1671.

На підтвердження таких висновків суду свідчить і положення ч.5 ст.17 Конституції України згідно якої саме держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

За змістом ст.ст. 1,3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, яке закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління. У відповідності до ч.2 ст.2 цього ж Закону Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами, приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.

Згідно ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

З наявних в матеріалах справи довідок Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області за №09-24/5306 від 16.11.2007, та №09-24/2579 від 20.06.2008 року вбачається відсутність грошових коштів на цільових рахунках боржника - військової частини А1671 за 2007- 2008 роки.

Приймаючи до уваги, що рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 7 квітня 2003 року про стягнення з військової частини А1671 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористане речове майно, тривалий час не виконується через відсутність необхідних коштів, та у зв'язку із неможливістю звернення стягнень на майно відповідача, що унеможливлює його виконання, суд визнає даний випадок винятковим і приходить до висновку про необхідність зміни способу виконання рішення суду, шляхом звернення стягнень за даним рішенням суду безпосередньо на Міністерство оборони України, як центрального органу управління Збройних Сил України, який закріплює військове майно і здійснює його перерозподіл між військовими частинами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 208, 209, 210, 373 ЦПК України, військовий місцевий суд

УХВАЛИВ:

Змінити спосіб і порядок виконання рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 7 квітня 2003 року про стягнення з військової частини А1671 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористане речове майно, в розмірі 783 грн. 64 коп. та судових витрат, в розмірі 51 грн. і, пов'язаних із сплатою державного мита за подачу позовної заяви, шляхом звернення грошових стягнень по виконавчому листу № 1/2-170/03 з військової частини А1671 безпосередньо на Міністерство оборони України.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали може бути подано до військового апеляційного суду Центрального регіону, через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону, протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.