УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2008 року м. Рівне

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі:

головуючого - підполковника юстиції Антонюка О.В., при секретареві - Ковалевській Н.Ю.,

з участю заявника - державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мартишок Н.О., позивача по цивільній справі №2-229/04 - громадянина ОСОБА_3, розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 3 грудня 2004 року про стягнення з військової частини А1671 на користь ОСОБА_3 заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 3 грудня 2004 року було повністю задоволено позовні вимоги позивача - ОСОБА_3 до військової частини А1671 про стягнення на його користь з останньої грошової компенсації за невикористане речове майно в розмірі 805 грн. 96 коп., польовому забезпеченню в сумі 652 грн. 88 коп, зобов'язання військової частини А1671 видати належне позивачу до дня звільнення речове майно, згідно переліку, загальною вартістю 1598 грн. 67 коп., а також стягнення судових витрат, в розмірі 51 грн., пов'язаних із сплатою державного мита за подачу позовної заяви.

Після набрання даним рішенням законної сили, 5 січня 2005 року позивачу ОСОБА_3 було видано виконавчий лист № 1/2-229/2004.

Ухвалою військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 19 грудня 2006 року змінено спосіб виконання вищезазначеного рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону шляхом виплати ОСОБА_3 вартості присудженого до стягнення речового майна.

7 липня 2008 року до військового місцевого суду Рівненського гарнізону в порядку ст. 33

Закону України „Про виконавче провадження", ст.373 ЦПК України, надійшла заява від

державного виконавця Мартинюк Н.О., в якій вона, посилаючись на виникнення обставин, які

унеможливлюють виконання вищезазначеного рішення суду просить змінити спосіб і порядок

його виконання, шляхом переведення стягнень безпосередньо на Міністерство оборони

України, як центрального органу управління військовим майном і головного розпорядника

бюджетних коштів.

В судовому засіданні заявник - підтримала свої вимоги щодо зміни способу і порядку

виконання рішення суду і просила їх задовольнити. При цьому вона пояснила, що 17.12.2005

року за даним рішенням суду відкрите виконавче провадження. До початку 2007 року

заборгованість погашена частково, а саме на суму 51 грн. - судових витрат, 263 грн. 07 коп -

компенсації за речове майно, 652 грн. 88 коп. - польових виплат. В подальшому, через

припинення цільового фінансування боржника і заборону Законом України „Про введення

мораторію на примусову реалізацію майна" можливості звернути стягнення на його майно,

рішення суду тривалий час не виконувалось. Відсутність у боржника необхідних кошторисних

призначень на поточний рік унеможливлює його виконання на невизначений термін, чим

порушуються права і законні інтереси ОСОБА_3

Позивач по справі - громадянин ОСОБА_3 також підтримав заяву державного виконавця і просив її задовольнити. В свою чергу він пояснив, що тривале невиконання рішення суду, яке супроводжується фактичним знеціненням належних йому грошових коштів,

через зростання інфляції порушує його права. На його думку, зміна способу виконання рішення шляхом звернення стягнень безпосередньо на Міністерство оборони України, як головний довольчий орган військової частиниА1671 забезпечить виконання рішення суду.

Відповідач - військова частина А1671, а також зацікавлена особа - Міністерство Оборони України, належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте в суд їх представники не прибули і про причини неявки не повідомили.

При цьому, представник військової частини А1671 представив в суд заперечення на заяву державного виконавця, в яких підтвердив відсутність у відповідача необхідного фінансування для погашення заборгованості і просив в задоволенні вимог щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду відмовити, оскільки, на його думку, така зміна способу виконання рішення суду не відповідає вимогам бюджетного законодавства України.

Розглянувши заяву та дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст..373 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін.

Так, згідно рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 3 грудня 2004 року було повністю задоволено позовні вимоги позивача - ОСОБА_3 до військової частини А1671 про стягнення на його користь з останньої грошової компенсації за невикористане речове майно в розмірі 805 грн. 96 коп., польовому забезпеченню в сумі 652 грн. 88 коп, зобов'язання військової частини А1671 видати належне позивачу до дня звільнення речове майно, згідно переліку, загальною вартістю 1598 грн. 67 коп., а також стягнення судових витрат, в розмірі 51 грн., пов'язаних із сплатою державного мита за подачу позовної заяви.

Як вбачається із зазначеного рішення суду, зобов'язання щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористане речове майно, виникло і ґрунтується безпосередньо на підставі Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 20.10.2004 р. „Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час", а тому, на думку суду, є зобов'язанням держави, яка виступає в даних правовідношеннях в особі військової частини А 1671.

На підтвердження таких висновків суду свідчить і положення ч.5 ст.17 Конституції України згідно якої саме держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

За змістом ст.ст. 1,3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, яке закршлюється за військовими частинами на праві оперативного управління. У відповідності до ч.2 ст.2 цього ж Закону Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами, приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.

Згідно ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

З наявних в матеріалах справи довідок Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області за №09-24/5306 від 16.11.2007, та №09-24/2579 від 20.06.2008 року вбачається відсутність грошових коштів на цільових рахунках боржника - військової частини А1671 за 2007- 2008 роки.

Приймаючи до уваги, що рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від З грудня 2004 року в частині стягнення з військової частини А1671 на користь ОСОБА_3 вартості невикористаного речового майна, тривалий час не виконується через відсутність необхідних коштів, та у зв'язку із неможливістю звернення стягнень на майно відповідача, що унеможливлює його виконання, суд визнає даний випадок винятковим і приходить до висновку про необхідність зміни способу виконання рішення суду, шляхом звернення стягнень за даним

рішенням суду безпосередньо на Міністерство оборони України, як центрального органу управління Збройних Сил України, який закріплює військове майно і здійснює його перерозподіл між військовими частинами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 208, 209, 210, 373 ЦПК України, військовий місцевий суд,-

УХВАЛИВ:

Змінити спосіб і порядок виконання рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 3 грудня 2004 року про стягнення з військової частини А1671 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористане речове майно в розмірі 805 грн. 96 коп., польовому забезпеченню в сумі 652 грн. 88 коп, вартості невикористаного речового майна в сумі 1598 грн. 67 коп. (згідно ухвали військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 19 грудня 2006 року), а також стягнення судових витрат, в розмірі 51 грн., пов'язаних із сплатою державного мита за подачу позовної заяви, шляхом звернення грошових стягнень по виконавчому листу № 1/2-229/04 від 5 січня 2005 року, в частині залишку несплаченої суми в розмірі 542 грн. 89 коп. - компенсації за речове майно і 1598 грн. 67 коп. - вартості присудженого до стягнення речового майна, з військової частини А1671 безпосередньо на Міністерство оборони України.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали може бути подано до військового апеляційного суду Центрального регіону, через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону, протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.