Справа № 2-1850/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                 У К Р А Ї Н И

08 квітня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької   області у складі:

            головуючого - судді Притуло Л.В.

            при секретарі - Бондаренко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної акціонерної компаніі „Хліб України” про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу, третя особа - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсь до суду із позовом до Державної акціонерної компаніі „Хліб України” про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з в період з 12.10.2007 року він працював на підприємстві відповідача у якості директора дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Партизанський елеватор». Призначення директора здійснювалось відповідачем, згідно статуту ДП ДАК «Хліб України» Партизанський елеватор». На зазначене підприємство він був прийнятий відповідно до наказу № 359-к від 12.10.2007 року. Відповідно до наказу № 18-к від 21.01.2009 року він був звільнений з підприємства за п.3 ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання трудових обов'язків. Вказаний наказ є незаконним з декілька причин. Відповідно до ст.40 ч.3 систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При звільненні за п.3 ст. 40 КЗпП України адміністрація відповідача повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов'язків, зазначити коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень. Але відповідач обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання ним трудових обов'язків. При застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, відповідач не врахував положень ст. 149 КЗпП України. Згідно з цими положеннями, при обранні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за якими вчинено проступок і попередню роботу працівника. У самому наказі № 18-к від 21.01.2009 року, відповідач вказує підстави, а саме: доповідна записка в.о. заступника голови правління ОСОБА_3, наказ від 13.11.2008 року № 101, його пояснювальна записка від 21.01.2009 року. Однак, крім пояснювальної записки, яка ніяк не є поясненням по факту виявлення будь-якого дисциплінарного проступку, з іншими документами його ознайомлено не було. Відповідно до ст. 149 КЗпП України передбачено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядження) і повідомляється працівникові під розписку. До нього як директора підприємства не застосовувались дисциплінарні стягнення з початку роботи та по день звільнення. У разі незаконного звільнення з роботи працівник повинен бути поновленим на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішено питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На день пред'явлення позову до суду він перебував у вимушеному прогулі 29 днів з 21.01.2009 року по день подання позову 19.02.2009 року. За цей час відповідач зобов'язаний виплатити на його користь заробітну плату в сумі 4032,45 гривень (139,05 гривень х 29 днів). Позивач просить суд визнати незаконним його звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України, скасувати наказ № 18-к від 21.01.2009 року про його звільнення, зобов'язати відповідача внести в трудову книжку відповідний запис, поновити його на роботі на посаді директора дочірнього підприємства ДАК «Хліб України «Партизанський елеватор», стягнути  з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 4032,45 гривень. допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати.

У судовому засіданні позивач підтримав свій позов та просить суд визнати незаконним його звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України, скасувати наказ № 18-к від 21.01.2009 року про його звільнення, зобов'язати відповідача внести в трудову книжку відповідний запис, поновити його на роботі на посаді директора дочірнього підприємства ДАК «Хліб України «Партизанський елеватор», стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в  сумі 4032,45 гривень. допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та пояснила суду, що позивач 12.10.2007 року був прийнятий на посаду директора ДП ДАК «Хліб України» «Партизанський елеватор». Відповідно до статуту вказаного підприємства, директор підприємства несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань. Систематичність порушення позивачем обов'язків, покладених на нього та неодноразово застосування заходів  стягнення підтверджується рядом документів. Так, наказом № 25 від 28.02.2008 року «Про підсумки роботи дочірніх підприємств за 9 місяців 2008 року» позивачу була оголошена догана за неефективне використання потужностей підприємства та погіршення його фінансових показників. 13.11.2008 року наказом № 101 «Про підсумки роботи дочірніх підприємств за 9 місяців 2008 року» до позивача повторно було застосовано  такий дисциплінарний захід стягнення як догана за невиконання доведеного завдання по заготівлі зерна. У поясненні від 18.11.2008 року ОСОБА_1 зазначає, що доведення завдання по заготівлі завадили конкуренти. Таким чином, обидва дисциплінарні стягнення були застосовані в межах одного року, що свідчить про систематичність порушення позивачем трудової дисципліни. Вказані стягнення оскаржені позивачем не були. Окрім цього, 10.12.2008 року була проведена перевірка ДП ДАК «Хліб України» «Партизанський елеватор». під час якої було встановлено факт вчинення неправомірних дій з боку колишнього директора ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_4, що призвели до зростання кредитної заборгованості підприємства та появи загрози відчуження державного майна.  В.о. голови правління ДАК «Хліб України» ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з листом від 21.01.2009 року, яким зобов'язав позивача надати письмові пояснення причин порушень останнім трудових обов'язків. На підставі доповідної записки в.о. голови правління ОСОБА_3, враховуючи зміст пояснень ОСОБА_1 від 21.01.2009 року, наказом № 18-к від 21.01.2009 року позивач був звільнений з посади директора ДП ДАК «Хліб України» «Партизанський елеватор» за п.3 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Третя особа - ОСОБА_2 - в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про день слухання справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до наказу № 359-к від 12.10.2007 року, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду директора дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Партизанський елеватор» Херсонської області (а.с.4).

Згідно наказу № 18-к від 21.01.2009 року, позивач був звільнений з посади дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Партизанський елеватор» Херсонської області за систематичне невиконання трудових обов'язків за п.3 ст.40 КЗпП України. Підставою для наказу стали: доповідна записка в.о. заступника голови правління ОСОБА_3, наказ від 13.11.2008 року № 101, пояснювальна записка ОСОБА_1 від 21.01.2009 року (а.с.5).

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, наказ №18-к від 21.01.2009 року ОСОБА_1 не  був оголошений під розписку, письмові пояснення у позивача до застосування стягнення не були взяті.

Крім того, в наказі № 18-к від 21.01.2009 року про звільнення ОСОБА_1, як підстава звільнення вказаний наказ № 101 від 13.11.2008 року (а.с.5).

Вищевказаний наказ № 101 від 13.11.2008 року не був оголошений ОСОБА_1 під розписку, дата ознайомлення позивача з цим наказом відсутня, письмові пояснення були взяті у позивача, всупереч ст. 149 КЗпП України, вже після видання наказу, а саме: 18.11.2008 року.

У судовому засіданні представником відповідача суду був наданий наказ № 25 від 28.02.2008 року, відповідно до якого позивачу була оголошена догана.

Однак, всупереч ст.149 КЗпП України, позивач не був ознайомлений з вищевказаним наказом під розписку, письмові пояснення у позивача не були взяті.

До того ж, наказ № 25 від 28.02.2008 року був виданий щодо підсумків роботи дочірніх підприємств ДАК «Хліб України» за 2007 року, тоді як ОСОБА_1 був прийнятий на роботу лише 12.10.2007 року.

Таким чином, дисциплінарні стягнення 28.02.2008 року та 13.11.2008 року були застосовані до ОСОБА_1 не у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір може бути розірваний в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Однак, у самому наказі від 21.01.2009 року відповідач обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання трудових обов'язків ОСОБА_1

До того ж, доповідна записка в.о. голови правління ОСОБА_3, на яку відповідач посилається у наказі про звільнення від 21.01.2009 року, без дати написання.

Згідно ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.3 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу  (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що у ДАК „Хліб України” є профспілкова організація, однак вони вважали, що якщо з ОСОБА_1 не стягуються профспілкові внески, то він не є членом профспілкової організації.

Як було встановлено в судовому засіданні, на підставі наказу № 61 від 06.12.2007 року з заробітної плати позивача з 01.12.2007 року не стягуються профспілкові внески, однак доказів того, що ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що наказ № 18-к від 29.01.2009 року є незаконним, а тому позивач, відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України, повинен бути поновлений на попередній роботі.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Позивач перебував у вимушеному прогулі з 22.01.2009 року по 08.04.2009 року, тобто 55 робочих днів.

Згідно довідки ДАК «Хліб України» № 24 від 11.02.2009 року, середньодобова заробітна плата позивача склала 139,05 гривень(а.с.7).

Таким чином, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 7647,75 гривень (139,05 х 55 днів = 7647, 75 гривень).

Суд вважає, що рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягненні з відповідача на користь позивача суми заробітної плати за один місяць в розмірі 3059,10 гривень підлягає негайному виконанню.   

На підставі вищевказаного, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу законна, обгрунтована та підлягає задоволенню.

На підставі вищевказаного та керуючить ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 40, 43, 149, 235, 236 КЗпП України, суд   

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної акціонерної компаніі „Хліб України” про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу, третя особа - ОСОБА_2, задовольнити.

Визнати наказ Державної акціонерної компанії „Хліб України” № 18-к від 21 січня 2009 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора дочірнього підприємства ДАК „Хліб України” „Партизанський елеватор” Херсонської області за систематичне невиконання трудових обов'язків за п.3 ст. 40 КЗпП України незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Партизанський елеватор” Херсонської області.

Зобов'язати Державну акціонерну компанію „Хліб України” внести відповідний запис в трудову книжку ОСОБА_1.

Стягнути з Державної акціонерної компанії „Хліб України”, р/р 2600100300075 в АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983, на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі  7647 (сім тисяч шістсот сорок сім) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок за період з 22.01.2009 року по 08.04.2009 року.

Стягнути з Державної акціонерної компанії „Хліб України”, р/р 2600100300075 в АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983, на користь держави, на р/р 31412537700013, ГУДКУ у Запорізькій області, ЄДРПОУ 34676932, МФО 813015, судовий збір в розмірі  51 (п'ятдесят одна) гривня.

Стягнути з Державної акціонерної компанії „Хліб України”, р/р 2600100300075 в АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983, на користь держави, на р/р 31217259700013, ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34676932, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі  7,50 (сім гривень п'ятдесят копійок) гривень.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати в розмірі 3059 (три тисячі п'ятдесят дев'ять) гривень 10 (десять) копійок (за один місяць), підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення в  Мелітопольський міськрайонний  суд та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або подачі апеляційної скарги протягом 10 днів без попереднього подання про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: