ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.06.06 № 18/237/06-АП
суддя Туркіна Л.П.
За позовом : ТОВ “КАПІТАЛ-ХОЛДІНГ СА”, м. Запоріжжя,
Юридична адреса : м. Запоріжжя, вул. Авраменка,18/54,
Поштова адреса : м. Запоріжжя, вул. Складська, 6
До відповідача : Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 4
про скасування першої податкової вимоги № 1/155 від 22.02.2006р. та другої податкової вимоги №2/274 від 03.04.2006р.
Суддя Туркіна Л.П.
Секретар Непомнящий Я.В.
У засіданні приймали участь представники:
Від позивача – Пешехонова В.Є. (дов. № 08/06 від 01.06.06р.)
Від відповідача - Павлець Н.П. (дов. №5258 від 14.03.06р.).
У засіданні, відкритому 02.06.2006р., було оголошено перерву. Засідання суду завершено 14.06.2006р.
Судом, відповідно ст. 160 КАС України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Подано позов про скасування першої податкової вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 22.02.2006р. № 1/155 та другої податкової вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 03.04.2006р.№2/274
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:
“Вважаємо, що перша податкова вимога від 22.02.2006р. №1/155 та друга податкова вимога від 03.04.2006р. №2/274, були винесені та направлені нам незаконно, оскільки відсутні будь-які законні підстави для їх винесення.
Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94ВР від 28.12.2004р. (надалі - Закон про податок на прибуток) податковим періодом є: квартал, півріччя, три квартали та рік.
Згідно п. 5.3.1. Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (надалі –Закон 2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.
Згідно Закону 2181 граничний термін для подання податкової декларації за рік складає 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто до 01.03.2006р. Податкова декларація за 2005 рік була подана нами 30.01.2006р. Сума податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за 4 квартал 2005 року складає 11 600 грн. та повинна була сплачена нами до 19.02.2006р. 11 600 грн. були сплачені нами 15.02.2006р.
Усне твердження Відповідача, що ми начебто раніше мали зобов’язання у вигляді пені в розмірі 44,53 грн. за несвоєчасну сплату суми податкового зобов'язання, зазначеного у поданій нами податковій декларації за 11 місяців 2005 року, не відповідає дійсності, оскільки 11 місяців не є для податку на прибуток податковим періодом ні в розумінні Закону про податок на прибуток, ні в розумінні Закону України 2181.
Закон України „Про державний бюджет України на 2005 рік” №2285-IV від 23.12.2004р. не є законом про будь-який визначений податок, збір як взагалі, так і про податок на прибуток зокрема. 11 місяців не є законодавчо врегульованим періодом, за який застосовуються фінансові санкції, і застосування таких санкцій не відповідає вимогам діючого законодавства.”
Відповідач проти позову заперечує, вказує на таке :
“Безумовно, у відповідності з нормою п. 11.1 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (надалі –Закон про прибуток), звітним податковим періодом з податку на прибуток є: квартал, півріччя, три квартали, та рік. При цьому, ст. 96 Закону України від 23.12.2004 р. № 2285-ІV “Про Державний бюджет України на 2005 рік” визначено для платників податку на прибуток у 2005 році обов’язок сплати податку на прибуток за результатами одинадцяти місяців 2005 року за правилами, встановленими для повного податкового періоду... При цьому, сплата податку на прибуток та подання податкової декларації з цього податку за одинадцять місяців 2005 року здійснюється у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Саме на виконання вимог вказаної норми, 19.12.2005 р., у встановленому Законом порядку, Позивач подав до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя податкову декларацію з податку на прибуток за 11 місяців 2005 р. за № 73363, в якій самостійно визначив загальну суму податкового зобов’язання з цього податку за вказаний період –6600,00 грн. При цьому, з урахуванням сплачених сум податкових зобов’язань з цього податку в попередніх податкових періодах, до сплати за результатами поданої податкової декларації, визначено суму 3500,00 грн.
Враховуючи те, що граничний термін подання податкової декларації з податку на прибуток (як для місячного податкового періоду) за 11 місяців 2005 р., припадає на 20.12.2005 р., граничним строком самостійної сплати узгодженого податкового зобов’язання є 30.12.2005 р.
Починаючи з цього моменту - граничного строку самостійної сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток за 11 місяців 2005 року, й почалося нарахування пені на особовому рахунку платника податків ТОВ “Капітал-Холдінг СА”.
Дійсно, податкова декларація з податку на прибуток за 2005 рік подана Позивачем своєчасно - 30.01.06 р., в якій Позивачем цілком вірно визначено суму податкового зобов’язання звітного (річного) податкового періоду, при цьому, також вірно, з урахуванням сплачених сум податкових зобов’язань з цього податку в попередніх податкових періодах, до сплати за результатами поданої податкової декларації, самостійно визначено суму 8100,00 грн.
Платіжним дорученням № 43 від 15 лютого 2006 року, Позивач перераховує на відповідний рахунок державного бюджету податок на прибуток загальною сумою 11600,00 грн. Сума коштів, сплачена Позивачем вказаним платіжним дорученням дорівнює арифметичній сумі податкових зобов’язань відповідних звітних податкових періодів, визначених платником в поданій податковій декларації з цього податку за результатами 11 місяців 2005 року, та податковій декларації за результатами звітного податкового року.
Однак, згідно п. 16.1.2. а) Закону № 2181, на особовому рахунку Позивача нараховується пеня за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов’язань з моменту закінчення граничного терміну сплати за звітний податковий період 11 місяців (з 04.01.06 р.) та до дати фактичної сплати такого податкового зобов’язання 15 лютого 2006 року платіжним дорученням № 43.”.
Отже, з 16.02.2006р у позивача виник податковий борг у сумі несплаченої пені, у зв’язку з чим йому було направлено спірні податкові вимоги.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд
встановив :
ТОВ “Капітал-Холдінг СА” є юридичною особою, суб’єктом підприємницької діяльності, платником податку на прибуток підприємств.
Відповідно до ст. 96 Закону “Про державний бюджет України на 2005рік” позивач 19.12.2005р. подав до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на прибуток за 11 місяців 2005р. № 73363, у якій самостійно визначив суму податкового зобов’язання з названого податку за вказаний період - 6600 грн.; з урахуванням попередніх платежів сума до сплати за декларацією №73363 склала 3500 грн.
Необхідно зазначити, що у відповідності з приписом п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі –Закон № 2181), податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Отже, самостійно визначене Позивачем 19.12.05 р. в податковій декларації з податку на прибуток за № 73363, податкове зобов’язання в сумі 3500,00 грн. є узгодженим з дня подання такої податкової декларації, і за Законом, не може бути предметом спору в даному судовому процесі.
Як вже було вказано вище, Законом України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, визначено, що сплата суми податкового зобов’язання, вказаної платником в податковій декларації з податку на прибуток за 11 місяців поточного року, здійснюється у строки, встановлені Законом для місячного податкового періоду.
П.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181, платнику податків надано десятиденний термін для добровільної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, починаючи з наступного дня після закінчення відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Тобто, враховуючи те, що граничний термін подання податкової декларації з податку на прибуток (як для місячного податкового періоду) за 11 місяців 2005 р., припадає на 20.12.2005 р., граничним строком самостійної сплати узгодженого податкового зобов’язання є 30.12.2005 р.
Саме, починаючи з цього моменту - граничного строку самостійної сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток за 11 місяців 2005 року, й почалося нарахування пені на особовому рахунку платника податків ТОВ “Капітал-Холдінг СА”.
30.01.2006р. позивачем подано декларацію з податку на прибуток за 4 квартал 2005року, у якій суму до сплати за звітний період у розмірі 8100грн. визначено, виходячи з того, що попереднім податковим періодом були 11 місяців 2005р.. Факт саме таких дій та такого розрахунку підтверджується рядками 14, 15, 17 зазначеної декларації.
Дії платника відповідали ст. 96 Закону “Про державний бюджет України на 2005рік”, п.4.1.4 “а”, п.п. 4.1.4 “в” ст. 4. Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тому вони повинні бути визнані податковою правомірними, а податкові зобов’язання такими, що розраховані належним чином, незалежно від наявності інших норм законодавства щодо строків та порядку визначення податкових зобов’язань. Зазначений висновок витікає із норм п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону 2181.
Як свідчать матеріали справи податкова визнала дії та розрахунки платника належними.
15.02.2006р. платіжним дорученням № 43 ТОВ “Капітал-Холдінг СА” сплатило 11600 грн. податку на прибуток, як зазначено у платіжному документі “за 4 квартал 2005р.”.
Однак, як зазначено вище, матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що декларація з податковими зобов’язаннями у сумі 11600 грн. платником не подавалась, а були подані декларації за1, 2, 3 квартали 2005р., 11 місяців 2005р. (сума 6600 –до сплати - 3500) та 12 місяців 2005року (сума 14700 –до сплати - 8100).
Під час розгляду справи сторони пояснили, що суму 11600 грн. податковою було зараховано на погашення податкового боргу за декларацією №73363 за 11 місяців 2005р., строк оплати якої відповідно до п.п. 4.1.4 ст.4 та п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону 2181 припадає на 20.12.2005р., а також на погашення податкових зобов’язань за декларацією, поданою 30.01.2006р.
Відповідно до п. 1.4 ст. 1, п. 16.1.1 , 16.3.1 ст. 16 Закону 2181 у зв’язку із несвоєчасною сплатою податкових зобов’язань за 11 місяців 2005р. платнику податку було нараховано пеню у сумі 45,53 грн., на погашення якої відповідно до ст. 16 Закону 2181 було направлено частину грошових коштів, сплачених 15.02.2006р.
Таким чином відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” за станом на 20.02.2006р. у платника податку виник податковий борг у сумі 45,53 грн., у зв’язку з чим і було направлено спірні податкові вимоги.
Дії податкової є такими, що відповідають п.п. 6.2.3 ст. 6 Закону 2181, у зв’язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Посилання платника на ту обставину, що податкова не повинна була приймати до уваги його податкову декларацію №73363 за 11 місяців 2005р., а також вважати, що у його декларації, поданій 30.01.2006р., фактично визначено податкове зобов’язання у сумі 11600 грн., оскільки ст. 96 Закону “Про державний бюджет України на 2005рік” прийнято законодавцем всупереч ч.ч. 3, 8 ст. 1 , ч. 2 ст. 7 Закону “Про систему оподаткування” та суперечать нормам Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з такого :
Податкова не вправі змінювати або тлумачити суми, визначені платником у деклараціях.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, ст. 17 Господарського Кодексу, уся система оподаткування визначається виключно законами України. Дії громадян та юридичних осіб на виконання зазначених законів є правомірними.
Виходячи із аналізу п. 4.4.1 ст. 4 Закону 2181, слід дійти висновку, що у разі, коли норми різних законів припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платника податків, органи державної податкової служби повинні вважати дії платника податків здійснені у межах будь-якого з таких законів правомірними. Що стосується даного випадку, то платник дійшов висновку про необхідність діяти згідно із законом “Про державний бюджет України на 2005рік”, що є його правом.
Крім того, слід зазначити, що без визнання дій платника законними слід було б визнати, що він неналежним чином визначив податкове зобов’язання у податковій декларації за 2005р. (8100 замість 11600), виявив помилку за станом на 15.02.2006р., про що свідчить платіжне доручення № 43, але не здійснив дії, передбачені п.17.2 ст.17 Закону 2181, що тягне відповідну майнову відповідальність, яка перевищує розмір пені. Отже, такий висновок податкової не був би висновком “на користь платника податків”.
На підставі викладеного вище у задоволенні позову слід відмовити.
Клопотання податкової на необхідність закриття провадження у справі відхилено судом, оскільки воно суперечить ст. 157 КАС України.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанову підписано _03.07.2006р.
Суддя Туркіна Л.П.