Справа № 22-5688/2008

Головуючий   у   І   інстанції  -  Шереметьева   Л.А.

Доповідач - Качан В.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2008 року             колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого:                                              Качана В.Я.

суддів:                                                          Шебуєвої В.А., Побірченко Т.І.

при секретарі                                              Сирбул О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ЗАТ «ПОЗНЯКИЖИЛБУД», ОСОБА_4, ОСОБА_5, треття особа: Головне управління житлового забезпечення м. Києва про визнання недійсними доповнень до Генеральної угоди про часткову участь у будівництві, визнання майного права на отримання у власність частини квартири, зобов'язання оформити право власності на частину квартири, визнання права власності на частину квартири, стягнення компенсації, визнання недійсним договору уступки права вимоги, визнання права власності на частину місця на підземній автостоянці, визнання права власності на частину будинку та земельної ділянки та за зустрічним позовами: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя; ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ЗАТ «ПОЗНЯКИЖИЛБУД» про визнання добросовісним набувачем права вимоги передачі автомісця та визнання права власності вимагати передачі автомісця, -

встановила:

В грудні 2007 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 та інших, про поділ майна та визнання недійсними угод. В наступному він доповнив свої позовні вимоги. ОСОБА_1 звернулась до нього з зустрічним позовом, про поділ майна. Предметами спору за цима позовами є майнові права щодо отримання у власність: двокімнатної квартири № 18 в секції „Г" жилого будинку за адресою АДРЕСА_1; автомісця на підземній автостоянці за цією ж адресою; нежиле приміщення (колишня квартира №54) в будинку АДРЕСА_3; жилий будиночок загальною площею 55, 2 кв. м. та земельна ділянка площею 0, 2500 га. на якій він розташований за адресою АДРЕСА_2 та будівельні матеріали з яких побудовано за цією ж адресою не узаконений жилий будинок; автомобілі: «Сузукі Гранд Вітара», «Тойота РАФ-4» та «Мітцубіші Вагон». Вказані позови були пред'явлені до Солом'янського районного суду, тобто за місцем реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Ухвалою Солом'янського райрнного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ЗАТ «ПОЗНЯКИЖИЛБУД», ОСОБА_4, ОСОБА_5, треття особа: Головне управління житлового забезпечення м. Києва про визнання недійсними доповнень до Генеральної, угоди про часткову участь у будівництві, визнання майного "права на отримання у власність частини квартири, зобов'язання оформити право власності на частину квартири, визнання права власності на частину  квартири,  стягнення  компенсації,  визнання  недійсним  договору  уступки  права

вимоги, визнання права власності на частину місця на підземній автостоянці, визнання права власності на частину будинку та земельної ділянки та за зустрічним позовами: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя; ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ЗАТ «ПОЗНЯКИЖИЛБУД» про визнання добросовісним набувачем права вимоги передачі автомісця та визнання права власності вимагати передачі автомісця направлено для розгляду по підсудності до Печерського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги вона посилається на наступне.

Вказує що відповідно до вимог ст. 114 ЦПК України позови що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Посилається на те, що майно що є предметом спору знаходиться як в Шевченківському і Печерському районах м. Києва так і в Васильківському районі Київської області, що частина об'єктів нерухомості які знаходяться на території м. Києва не зареєстровані в БТІ, а тому право власності на них належним чином не зареєстроване. Вважає що районному суду не було надано доказів щодо вартості всіх предметів спору. Враховуючи наведене, просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року і постановити нову ухвалу, якою направити справу за підсудністю до іншого суду, тобто до Васильківського районного суду Київської області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 27 ЦПК України кожна з сторін має право надавати суду докази на підтвердження своєї правової позиції. Заперечуючи проти заявленого представником ОСОБА_2 клопотання про зміну підсудності і передачі цієї справи до Печерського районного суду м. Києва ані ОСОБА_1 ані її представник не надали суду жодного доказу щодо дійсної вартості предметів спору, клопотання про проведення експертизи щодо дійсної вартості предметів спору не заявляли. До заявления цього клопотання вони навіть не оспорювали вартість предметів спору.

Відповідно до матеріалів справи, представник ОСОБА_2 в обґрунтування клопотання про зміну підсудності на Печерський районний суд м. Києва надав суду витяг з газети „Авізо" (а/с 148-149) щодо вартості аналогічних об'єктів нерухомості які знаходяться в Печерському районі м. Києва (в тому числі і відносно аналогічної квартири щодо майнових прав на яку відбувається судовий спір, тобто квартири у будинку АДРЕСА_1). З цих об'яв вбачається що вартість машино місця в цьому мікрорайоні дорівнює 50 000 євро, а вартість одного квадратного метру квартири за цією ж адресою становить суму в національній валюті еквівалентну 7524 долара США, а, відповідно, вартість квартири площею 87, 18 кв.м. щодо майнових прав на яку вирішується спір складає суму еквівалентну 655 925 доларів США. Районним судом серед іншого розглядався і спір щодо майнових прав ОСОБА_2 на двокімнатну квартину у будинку АДРЕСА_1 і на машино місце у підземному паркінгу за цією ж адресою. Право вимоги за угодою є майновим правом і, відповідно до вимог ст. 177 ЦК України є одним з видів об'єктів цивільних прав. А відповідно до ст. 190 ЦК України майнові права та обов'язки є майном. Таким чином, ОСОБА_2 заявлено позов на набуття ним, по суті прав на вказане майно, тобто квартиру і машино місце, незалежно від того чи зареєстровані ці об'єкти як об'єкти нерухомості в БТІ міста.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку спеціаліста Київського НДІ судових експертиз №4613/4674, дійсна вартість квартири загальною площею 87, 18 кв.м. розташованої по вул.  Старонаводницькій,  15 в м. Києві (без внутрішнього оздоблення)

становить 3 059 610 гривень, а вартість машино місця на підземній автостоянці становить 290 272 гривень.

Таким чином, дійсна вартість об'єктів щодо майнових прав на які відбувається спір і які знаходяться в Печерському районі м. Києва становить 3 349 882 грн. Вартість нежилих приміщень(колишня квартира № 54) по АДРЕСА_3, які знаходяться в Шевченківському районі м. Києва, становить 1 178 280 грн. Вартість майна що знаходиться в Васильківському районі Київської області: земельної ділянки площею 0, 25 га по АДРЕСА_2 з дерев'яним житловим будинком площею 55, 2 кв.м. на ній - 571 906 грн.; вартість будівельних матеріалів, використаних для будівництва не в установленому законом порядку (без відповідного дозволу і проекту) житлового будинку розташованого на цій земельній ділянці - 1 610 130 грн. А загальна вартість майна що знаходиться в Васильківському районі м. Києва становить

2           182 036 грн. Таким чином, вартість майна що знаходиться в Печерському районі м. Києва

значно перевищує вартість майна що знаходиться в Васильківському районі Київської

області.

Відповідно до листа Голови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Гнатенка А.В. висловлено правову позицію Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України стосовно застосування ч. 1ст. 114 ЦПК України «...вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ. Статтею 114 ЦПК України врегульовано питання виключно підсудності за позовами, зазначеними у цій статті, залежно від предмету позову, а також - предмета позову та осіб. Які заявляють позовні вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 114 цього ж Кодексу позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукіпність речей, а також майнові права та обов'язкти, а-відповідно до ч.2 зазначеної статті цього ж Кодексу майнові права визнаються речовими правами.

Таким чином, правила виключної підсудності, визначені ч.1 ст. 114 ЦПК України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосується позовів щодо:

-будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо),

-речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно (право володіння, користування тощо), а також про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній власності......

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що Солом'янський районний суд м. Києва, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 114 ЦПК України, в порядку передбаченому п.п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України, обґрунтовано направив цю справу для розгляду по підсудності до Печерського районного суду м. Києва.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної cили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.