ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.02.07р. | Справа № А36/120-07(А17/1-07) |
за позовом Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район Дніпропетровської області
до - Приватного підприємства "Агропроменергобуд", смт. Межова, Межівський район Дніпропетровської області
- Самарської сільської ради, с.Самарське, , Петропавлівський район Дніпропетровської області
про визнання недійсною угоди
Суддя Кожан М.П.
Секретра судового засідання Гриценко О.І.
Представники сторін:
Від позивача : Васильченко О.М., довіреність №24/9/100 від 09.01.07р.
Від відповідача-1: Рябенко В.В., довіреність №01 від 09.01.07р.
Від відповідача-2: Негей Г.М., сільський голова, посвідчення № С-191
Суть спору:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до суду із позовом у якому, з врахуванням доповнень до позовної заяви просить визнати недійсним договір б/н від 16.12.2002р., укладений між Межівським міжгосподарським підприємством по енергетиці та електрифікації «Райагропроменерго»та Самарською сільською радою та стягненути з відповідача-1 на користь відповідача-2 1623грн. і такої ж суми з Самарської сільської ради на користь держави.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірні договори укладалися та виконувались Межівським міжгосподарським підприємством по енергетиці і електрифікації “Райагропроменерго” (правонаступником якого є ПП “Агропроменергобуд”) без відповідної ліцензії, що є порушенням ч.30 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”; наведене свідчить про наявність в діях вказаного підприємства мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.
Відповідач-1 заперечує проти позову та вимог третьої особи з посиланням на те, що ПП “Агропроменергобуд” не є правонаступником Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці і електрифікації “Райагропроменерго” (далі Межівське “Райагропроменерго”), оскільки передавальний акт не наданий державному реєстратору і запис про припинення вказаного підприємства не внесений до Єдиного державного реєстру;
Відповідач-2 також, заперечує проти позову з посиланням на те, що у сільської ради була відсутня інформація про необхідність наявності ліцензії;
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,-
ВСТАНОВИВ:
16.12.02 між Межівським міжгосподарським підприємством по енергетиці і електрифікації “Райагропроменерго” (Виконавець) і Самарською сільською радою (Замовник) був укладений договір згідно з яким, виконавець зобов’язався здійснити монтажні роботи.
На виконання договору сторони підписали акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2002р., а відповідачем-2 перераховані виконавцю згідно з платіжними дорученням від 20.12.2002р. 1623грн.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.
Як зазначалось вище, позивач обгрунтовуючи свої вимоги посилається на наявність в діях Межівського “Райагропроменерго” при укладенні спірних договорів мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства у зв’язку з відсутністю ліцензії на проведення будівельно-монтажних робіт. На думку податкової інспекції наведене є підставою для визнання договорів недійсними згідно ст.49 ЦК УРСР.
Відповідно до п.30 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягає будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).
Таким чином, наведеною нормою встановлено правило щодо можливості здійснення будівельної діяльності лише за умови наявності ліцензії. Укладення відповідного договору та його виконання за відсутності ліцензії свідчить про невідповідність такого договору вимогам закону.
Наведене може бути підставою для визнання недійсним договору, який не відповідає закону (ст.48 ЦК УРСР).
На думку суду відсутність ліцензії у суб’єкта підприємницької діяльності при укладенні договору не свідчить про наявність мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.
Такий висновок зумовлений наступним.
Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України (1540-06) судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Спірні угоди не підпадають під вказані ознаки, оскільки не порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. Недотримання порядку укладення договору не свідчить про наявність мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.
Крім того, на думку суду Петропавлівська МДПІ не має права звертатися з позовом про визнання недійсними договорів з підстав відсутності ліцензії на здійснення певного виду діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податкова інспекція не є органом який здійснює повноваження держави у сфері ліцензування.
Згідно з п.4 ч.1 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.11 вказаного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Враховуючи наведене у податкової інспекції відсутнє право на звернення з відповідним позовом.
Викладені обставини свідчать про необхідність відмови в задоволенні вимог Петропавлівська МДПІ.
Стосовно посилань відповідача-1 на те, що ПП “Агропроменергобуд” не є правонаступником Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці і електрифікації “Райагропроменерго” суд зазначає наступне.
Згідно листа державного реєстратора №47 від 31.05.05 було внесено до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці і електрифікації “Райагропроменерго” щодо припинення вказаної юридичної особи шляхом приєднання до ПП “Агропроменергобуд”.
26.09.05 був складений передавальний акт згідно з яким Межівське міжгосподарське підприємство по енергетиці і електрифікації “Райагропроменерго” передало, а ПП “Агропроменергобуд” прийняло права, обов’язки та відповідальність першого підприємства. Відповідач-1 є правонаступником щодо всіх зобов’язань Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці і електрифікації “Райагропроменерго”.
Також, в матеріалах справи міститься реєстраційна картка державної реєстрації припинення юридичної особи Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці і електрифікації “Райагропроменерго” в результаті приєднання до ПП “Агропроменергобуд” з внесенням запису від 31.10.2006р.
У зв’язку з викладеним відповідачем-1 не доведено, що підприємство не є правонаступником Межівського “Райагропроменерго” щодо прав і обов’язків за спірними договорами.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі- 13.02.2007р.