п о с т а н о в а

 

І м е н е м    У к р а ї н и

11 березня 2009 року

справа №22-а-4435/08/9104

 

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: 

головуючого судді: Старунського Д.М.

суддів: Стародуба О.П., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Неміш О.П.

за участю осіб:

від позивача - не прибули

від відповідача - не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційні скарги Державного казначейства України, Міністерства фінансів України

на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2007 року у справі №2-а-87/07/2214

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Славутського міського управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області

про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, -

 

в с т а н о в и л а:

 

ОСОБА_1 20 серпня 2007 року звернувся до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Славутського міського управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області про стягнення суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2004, 2005, 2006, 2007 роки в розмірі 5 022,25 гривні як учаснику бойових дій.

В позовній заяві покликається на те, що йому як учаснику бойових дій щорічно до 5-го травня повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але всупереч вимогам ст..2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист», ч.3 ст.22 Конституції України разова грошова допомога встановлена ст.12 Закону за відповідні роки виплачена йому не в повному розмірі.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державне казначейство України та Міністерство фінансів України на користь ОСОБА_1 2 112,55 гривень недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2004 та 2007 роки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Прийняте судом першої інстанції рішення мотивоване тим, що оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.04 та 09.07.07 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст..44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та ст.29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було обмежено розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, тому розмір отриманої ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у 2004 та 2007 роках не відповідає вимогам п.22 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист», а тому судом першої інстанції відновлено його порушене право в межах стягнення різниці недоплаченої допомоги за 2004 та 2007 роки.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державне казначейство України та Міністерство фінансів України оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах Державне казначейство України та Міністерство фінансів України просять постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2007 року скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Вимоги за апеляційними скаргами обґрунтовують тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом було порушено норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі Міністерство фінансів України вказує на те, що обставини, які мають значення для справи не доведені, судом першої інстанції не з'ясовані, а тому не відповідають обставинам справи, вважає оскаржувану постанову такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Державне казначейство України вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що передбачені законами про Державний бюджет на відповідні роки кошти Міністерством праці та соціальної політики України, що є головним розпорядником коштів, отримано повністю, апелянт як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушено, тому, правових підстав вирішувати питання щодо взаємовідносин між позивачем та Державним казначейством немає.

Також апелянти зазначають, що, згідно ст.99 КАС України, позивач пропустив річний строк звернення до адміністративного суду щодо стягнення допомоги за 2004 рік.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст..196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги слід задоволити частково, постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2007 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі посвідчення серія НОМЕР_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовою частиною А 1000 та відповідно до ст..12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Розмір отриманої позивачем у 2007 році разової грошової допомоги до 5 травня не відповідає вимогам зазначеного Закону, а відтак, порушене право підлягає відновленню.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком станом на 05 травня 2007 року становила 410,06 гривень, відповідно разова щорічна грошова допомога до 5-го травня учасникам бойових дій повинна була становити у 2007 році - 2 050,30 гривень. Згідно довідки від 19 вересня 2007 року ОСОБА_1 отримав у 2007 році 280,00 гривень, тому розмір недоплаченої допомоги становить (2 050,30 - 280,00) 1 770,30 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення в користь позивача заборгованості з виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік, що відповідає нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

В той же час, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суб'єктом виплати разової щорічної допомоги, передбаченої цим Законом, є органи праці та соціального захисту населення, а тому, саме вони зобов'язані проводити виплату недоплачених сум грошової допомоги.

Згідно Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року за №1035/2000, Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення і соціального обслуговування населення та згідно ст.22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів. Згідно із Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг та забезпечує через систему підпорядкованих йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної допомоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме на управління праці та соціального захисту населення покладено обов'язок проводити виплату одноразової щорічної грошової допомоги.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічної грошової допомоги не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).

Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги учасникам війни до Дня Перемоги є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Також колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в тій частині, що позивач має право на виплату недоплаченої допомоги за 2004 рік. Згідно ст..99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, а саме для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зв'язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, адміністративний позов подано 20 серпня 2007 року, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, таким чином слід відмовити в задоволенні позову в частині стягнення розміру недоплаченої грошової допомоги за 2004 рік.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо аналогічних спірних виплат за 2005-2006 роки, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив, що положення ст..34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст..30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір щорічно разової грошової допомоги до Дня Перемоги учасникам війни, учасникам бойових дій встановлювався на рівні 50 грн., на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із одноразової грошової допомоги до 5-го травня за 2005-2006 роки, на думку колегії суддів, немає.

 

 

 

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, ч.4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

 

п о с т а н о в и л а:

 

Апеляційні скарги Державного казначейства України, Міністерства фінансів України - задоволити частково.

 

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2007 року у справі №2-а-87/07/2214 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Славутського міського управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.

 

Визнати дії Славутського міського управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області щодо неповної виплати на користь позивача разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік неправомірними.

 

Зобов'язати Славутське міське управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену разову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5-го травня за 2007 рік в сумі 1 770 (одна тисяча сімсот сімдесят) гривень 30 копійок.

 

В решті позовних вимог відмовити.

 

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

 

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.

 

 

 

Головуючий суддя:	Д.М. Старунський
Судді:	о.п. стародуб  р.м. шавель