ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року Справа № 906/1126/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Куровського С.В.

розглянувши касаційну скаргуФірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH), м. Ельстерберг, Федеративна Республіка Німеччина

на постанову та ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року (в частині розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH)) господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року (в частині розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH))

у справі господарського суду№ 906/1126/13 Житомирської області

за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області

до ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"

про визнання банкрутом

розпорядник майна Зух С.І.

в судовому засіданні взяли участь представники:

Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH): Гарматюк А.Д. (ордер серії КС №24054 від 20.05.2014 року),

ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод": Карпчук І.Б. (довіреність №1 від 13.07.2015 року),

Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.08.2013 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (далі - боржника) відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 4).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 1 814 259, 51 грн., з яких: 560 147, 28 грн. боргу по страхових внесках, 988 347, 08 грн. боргу по єдиному внеску, 265 765, 15 грн. заборгованості по пільгових пенсіях; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Зуха С.І. та встановлено оплату його послуг (грошову винагороду) в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень розпорядника майном боржника шляхом її авансування ініціюючим кредитором; ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника; розпорядника майна Зуха С.І. зобов'язано подати до суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів у строк до 30.10.2014 року, скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до суду у строк до 30.10.2014 року, разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника, призначено у справі попереднє засідання (том 2, а.с. 253 - 257).

Оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 10.09.2014 року за №8670 (том 2, а.с. 263).

10.10.2014 року шляхом направлення поштового відправлення Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) звернулася до господарського суду зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами, з урахуванням уточнень за вх. №17318 від 23.12.2014 року та вх. №02-20/43/15 від 27.01.2015 року, на загальну суму 24 662 515, 70 грн., з яких 7 745 645, 60 грн. попередньої оплати та 392 799, 72 грн. - 3% річних на суму попередньої оплати за контрактом №8/03э-07 від 23.02.2007 року; 957 649, 99 грн. вартості поставленого боржнику товару за контрактом №17/03im-11 від 25.03.2011 року, 82 803, 87 грн. - 3% річних за весь час прострочення виконання та 175 207, 55 грн. пені; 5 123 715, 34 грн. основного боргу за договором позики грошових коштів від 01.10.2011 року, право вимоги за яким було відступлено ОСОБА_1 на користь кредитора за договором відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 03.01.2014 року, 1 158 942, 26 грн. процентів за користування грошовими коштами, 435 924, 42 грн. - 3% річних та 282 829, 09 грн. пені; 4 627 871, 92 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року, право вимоги за яким було відступлено ОСОБА_1 за договором відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 03.01.2014 року, 1 036 068, 30 грн. процентів за користування грошовими коштами, 397 489, 90 грн. - 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати станом на день подання заяви з грошовими вимогами до боржника, а всього за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року на суму 6 061 430, 12 грн.; 1 818 697 грн. основного боргу за договором №2507-12 від 25.07.2012 року, 92 230 грн. - 3% річних та 334 640, 68 грн. пені (вх. №02-20/944/14 від 14.10.2014 року) (том 5, а.с. 1 - 87, том 8, а.с. 1 - 266, том 9, а.с. 200 - 208).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року (суддя Гнисюк С.Д.) поряд з іншим, розглянуто по суті заявлені Фірмою Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) кредиторські вимоги на загальну суму 24 662 515, 70 грн., визнано їх в частині заборгованості боржника з повернення попередньої оплати за контрактом №8/03э-07 від 23.02.2007 року в розмірі 7 745 645, 60 грн.; з оплати вартості поставленого кредитором товару за контрактом №17/03im-11 від 25.03.2011 року в розмірі 957 649, 99 грн. та 3% річних за весь час прострочення виконання основного зобов'язання в розмірі 82 803, 87 грн.; з повернення основного боргу за договором позики грошових коштів від 01.10.2011 року в розмірі 5 123 715, 34 грн., 8% за користування грошовими коштами в розмірі 1 158 942, 26 грн. та 3% річних, нарахованих на суму основного зобов'язання в розмірі 434 603, 29 грн.; з виплати основного боргу за договором №2507-12 від 25.07.2012 року в розмірі 1 818 697 грн., в решті кредиторські вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) відхилено; затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі й з грошовими вимогами Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на загальну суму 17 322 057, 35 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення та а 1 218 грн. судового збору - у першу чергу задоволення (том 12, а.с. 75 - 96).

Не погоджуючись з ухвалою попереднього судового засідання в частині відхилення її грошових вимог до боржника за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року на суму 6 061 430, 12 грн., Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) (далі - скаржник) звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12.02.2015 року в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким визнати її грошові вимоги до боржника на спірну суму, мотивуючи помилковістю висновків місцевого господарського суду про ненастання строку виконання боржником основного зобов'язання за спірним договором купівлі-продажу облігацій з підстав ненадання кредитором, як покупцем, належних доказів його звернення до боржника, який взяв на себе обов'язок здійснити емісію облігацій, з письмовою вимогою про повернення 280 000 євро попередньої оплати в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зважаючи на відсутність в оспорюваному договорі умови про строк (термін) здійснення випуску цінних паперів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Коломис В.В., Демидюк О.О.), поряд з іншим, апеляційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року в частині відхилення вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6 061 430, 12 грн. залишено без змін (том 12, а.с. 268 - 272).

Не погоджуючись з результатом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року на суму 6 061 430, 12 грн., скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 06.04.2015 року в цілому, а ухвалу попереднього судового засідання від 12.02.2015 року в частині відхилення вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6 061 430, 12 грн., прийняти у справі нове рішення про визнання спірних грошових вимог як таких, що знаходяться у боржника без достатньої правової підстави, оскільки в порушення умов попереднього договору купівлі-продажу облігацій №1 від 01.06.2011 року в період з 01.09.2011 року по 30.10.2011 року боржник не завершив процедуру емісії цінних паперів та не отримав свідоцтва про реєстрацію їх випуску, у зв'язку з чим покупець, який в подальшому відступив своє право вимоги до боржника кредитору, не набув права власності на обумовлені договором облігації, а перераховані ним кошти в розмірі 280 000 євро в якості попередньої оплати за цінні папери з 01.11.2011 року мали бути повернені боржником, оскільки правова підстава їх набуття відпала.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) та ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6 061 430, 12 грн. на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників скаржника - Гарматюка А.Д. та боржника - Карпчука І.Б., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з положеннями статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, за договором купівлі-продажу майна з попередньою оплатою можуть виникати грошові зобов'язання продавця щодо повернення попередньої оплати у випадку неналежного виконання зобов'язання з передачі товару.

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначається у національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Отже, новою редакцією Закону про банкрутство передбачено новелу у законодавстві, якою майнові вимоги до боржника, які виникли із правочинів, укладених до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, прирівняно до конкурсних грошових вимог, зобов'язано кредитора виразити їх у грошовій формі та заявити в порядку, передбаченому для подання грошових вимог згідно статті 23 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 статті 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було встановлено виникнення спірних грошових вимог кредитора на суму 6 061 430, 12 грн. за попереднім договором купівлі-продажу облігацій №1 від 01.06.2011 року, згідно з яким боржник, як продавець, взяв на себе зобов'язання після належного оформлення права власності на облігації передати пакет облігацій у власність покупця - громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_1, що складають номіналом 12 500 000 грн., а покупець зобов'язався прийняти пакет облігацій та оплатити на умовах цього договору 2 500 000 грн. за іменні дисконтні облігації (том 8, а.с. 237 - 241).

Судами встановлено, що на виконання пунктів 3.1., 3.2. попереднього договору, ОСОБА_1, як покупець, впродовж червня-серпня 2011 року перерахував на користь підприємства-боржника 280 000 євро попередньої оплати, що підтверджується платіжними документами, долученими до матеріалів справи (том 5, а.с. 74 - 80).

Суди встановили, що 18.08.2011 року Житомирське територіальне управління ДКЦПФР видало тимчасові свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій підприємств, якими засвідчило випуск облігацій: 3 000 000 штук облігацій підприємств іменних безпроцентних серії А, міжнародний ідентифікаційний номер иА4000128334, номінальною вартістю кожної 1 гривня, а також 12 000 000 штук облігацій підприємств іменних безпроцентних серії В (Б), міжнародний ідентифікаційний номер иА4000128359, номінальною вартістю кожної 1 гривня (том 5, а.с. 66, 67).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 22.09.2011 року покупець уклав з продавцем договір купівлі-продажу облігацій №1, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.10.2011 року до цього договору) покупець зобов'язався придбати і набути права власності на 3 000 000 штук облігацій підприємств іменних безпроцентних серії А, міжнародний ідентифікаційний номер UА4000128334, номінальною вартістю кожної 1 гривня, а також 12 000 000 штук облігацій підприємств іменних безпроцентних серії В (Б), міжнародний ідентифікаційний номер UА4000128359, номінальною вартістю кожної 1 гривня (том 8, а.с. 242 - 245).

Судами встановлено, що згідно з пунктом 3.7.1. Рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій, що є Додатком №1 до протоколу №11 загальних зборів ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" від 22.04.2011 року, розміщення облігацій серії А, В мало бути завершено у період з 01.09.2011 до 31 жовтня 2011 року (том 8, а.с. 230); однак, у зазначені строки ПАТ "МДЕЗ" не завершило процедуру емісії облігацій та не отримало свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, у зв'язку з чим покупець за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року не набув ні права власності на облігації, ні права на їх погашення та отримання від боржника-емітента номінальної вартості облігацій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_1, як покупець спірних цінних паперів, передав своє право вимоги до боржника на суму 280 000 євро попередньої оплати Фірмі Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на підставі Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 03.01.2014 року (том 5, а.с. 29 - 30).

Звертаючись у дану справу про банкрутство з грошовими вимогами на суму 6 061 430, 12 грн., з яких 4 627 871, 92 грн. (еквівалентно 480 000 євро за офіційним курсом НБУ) попередньої оплати за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року, 1 036 068, 30 грн. процентів за користування грошовими коштами та 397 489, 90 грн. - 3% річних, Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) обґрунтовувала тим, що перераховані ОСОБА_1, правонаступником якого вона є, грошові кошти на загальну суму 280 000 євро в якості попередньої оплати облігацій, випуск яких не був завершений, набуті та збережені боржником-емітентом без належної на те підстави, і мали бути повернені продавцем з дня, наступного за днем одержання ним останнього платежу як передоплати, тобто з 05.08.2011 року. Також, кредитор нарахував на суму основного боргу проценти за користування грошовими коштами в порядку статті 536 ЦК України та 3% річних за прострочення виконання основного зобов'язання відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Відхиляючи спірні кредиторські вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що кредитором не доведено факту настання строку виконання боржником-емітентом основного зобов'язання до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, що визначається моментом пред'явлення покупцем вимоги про сплату боргу в порядку частини 2 статті 530 ЦК України, зважаючи на обставини відсутності у договорі купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року умови щодо строків (термінів) виконання продавцем (боржником) зобов'язання з випуску цінних паперів. Також, суди відмовили у визнанні та включенні до реєстру вимог кредитора по процентах за користування чужими грошовими коштами та 3% річних як таких, що є похідними від вимог про стягнення основного боргу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6 061 430, 12 грн. та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Положеннями статті 1 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року визначено поняття конкурсного кредитора як кредитора за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, конкурсним кредитором може бути визнана особа, вимоги за основним зобов'язанням якої виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, а також особа, вимоги якої до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Відтак, з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, як майнового, так і грошового характеру, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням строку, визначеного частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), оскільки протилежне матиме наслідком їх облік як вимог шостої черги.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови №14/166 від 18.11.2014 року у справі №15/52/2012/5003 у подібних правовідносинах за редакцією Закону про банкрутство, чинною до 19.01.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, спірні кредиторські вимоги на суму 6 061 430, 12 грн. виникли на підставі попереднього договору купівлі-продажу облігацій №1 від 01.06.2011 року, укладеного між боржником, як емітентом (продавець), та ОСОБА_1 (покупець), який здійснив на користь боржника попередню оплату в розмірі 280 000 євро; в подальшому, сторони уклали договір купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року (з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.10.2011 року до цього договору), право вимоги за яким покупець відступив Фірмі Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на підставі договору про відступлення права вимоги від 03.01.2014 року (том 8, а.с. 237 - 241, 242 - 245, том 5, а.с. 29 - 30).

Матеріалами справи підтверджується, що 10.09.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (том 2, а.с. 263).

Отже, з 10.09.2014 року є таким, що настав строк виконання боржником усіх зобов'язань, які виникли до моменту порушення провадження у даній справі про банкрутство ухвалою суду від 10.09.2014 року (том 2, а.с. 253 - 257), тому висновки судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 530 ЦК України на предмет визначення строку виконання боржником зобов'язання за спірним договором купівлі-продажу облігацій є помилковими та прийнятими без застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство.

Відтак, встановивши обставини звернення Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) з кредиторськими вимогами до боржника на суму 6 061 430, 12 грн. з додержання визначеного частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) строку для заявлення конкурсними кредиторами грошових вимог у справу про банкрутство, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про їх відхилення з підстав ненастання строку їх виконання боржником до моменту порушення даної справи про банкрутство.

Також, відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, регулюються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Згідно з частинами 1, 3, 7, 9 статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії. Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій. Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та проспектом емісії відповідного випуску облігацій (для державних облігацій України - умовами їх розміщення), - в іноземній валюті.

Отже, грошові зобов'язання за фактично проданими облігаціями виникають після видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, що не виключає можливості виникнення грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу облігацій на умовах попередньої оплати, зокрема щодо повернення попередньої оплати відповідно до статті 693 ЦК України.

Відтак, приймаючи рішення про відмову у визнанні грошових вимог скаржника суди першої та апеляційної інстанцій не врахували положень Закону про банкрутство в редакції, яка діє з 19.01.2013 року та пололжень цивільного законодавства про право кредитора вимагати повернення здійсненої ним передоплати за договором відповідно до статті 693 ЦК України.

Доводи скаржника про застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України про набуття боржником грошових коштів в розмірі 480 000 євро, як попередньої оплати за договором купівлі-продажу облігацій, зобов'язання за яким боржник-емітент не виконав в повному обсязі, колегія суддів касаційного суду вважає помилковими, оскільки такий вид позадоговірних зобов'язань як набуття (збереження) майна, в тому числі й грошових коштів, без достатньої правової підстави виникає за умови існування двох юридичних фактів в їх сукупності: (1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та (2) відсутність правових підстав для збереження майна або правові підстави для його збереження відпали. У випадку встановлення судами обставин набуття майна за договором, таке майно (грошові кошти) не можуть бути витребувані відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові №13/003 у справі №5006/18/13/2012 від 22.01.2013 року.

З огляду на викладене та враховуючи межі перегляду справи касаційним судом згідно до статей 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку про скасування Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року та ухвали господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6 061 430, 12 грн. з переданням справи в цій частині на новий розгляд кредиторських вимог до суду першої інстанції.

При новому розгляді спірних грошових вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6 061 430, 12 грн., суду першої інстанції належить дослідити їх правову природу, дослідити подані кредитором документи на їх підтвердження, правильність розрахунку процентів та річних та з огляду на встановлене, з врахуванням зазначених положень законодавства про банкрутство, а також правових висновків Верховного Суду України у зазначених постановах, прийняти обґрунтоване рішення про наявність (відсутність) правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів на стадії розпорядження майном кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на спірну суму, з визначенням черговості їх задоволення в реєстрі вимог кредиторів згідно статті 45 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH), м. Ельстерберг, Федеративна Республіка Німеччина задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року та ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року в частині відмови у визнанні грошових вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6 061 430, 12 грн. у справі №906/1126/13 скасувати.

Справу №906/1126/13 в частині кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6 061 430, 12 грн. передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський