У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Кадєтової О.В., Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції, про стягнення пені внаслідок несплати аліментів на дитину, за касаційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 11 вересня 1999 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Добропільського міського суду від 16 листопада 2000 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі ј частини усіх видів заробітку, починаючи з 01 листопада 2000 року до повноліття дитини.

Рішенням Добропільського міського суду від 15 травня 2014 року розмір стягуваних аліментів зменшено до 1/6 частини.

Відповідач належним чином зобов'язання по сплаті аліментів не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 68 657,77 грн, що підтверджується довідкою відділу державної виконавчої служби Добропільського міського управління юстиції № 301-3. Прострочення сплати аліментів складає 2011 днів.

Позивач просила стягнути з ОСОБА_2 пеню у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, за період з 28 вересня 2008 року по 11 березня 2014 року, на загальну суму 535 113,17 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01 квітня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у сумі 53 511,00 грн.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій із ухваленням нового рішення яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несплату аліментів у розмірі 10 000,00 грн, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2127/ed_2012_09_22/pravo1/T041618.html?pravo=1> під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заборгованість по аліментах утворилася з вини відповідача, який був обізнаний про обов'язок із сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина, однак злісно ухилявся від виконання цього обов'язку. З 2003 року по 2005 рік він не працював, з 2006 року перебував у розшуку за ухвалою суду. Двічі направлялося подання про притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів. Станом на 28 вересня 2008 року відповідач мав борг по аліментах у сумі 12 303,36 грн, упродовж п'яти років, з 28 вересня 2008 року по 20 лютого 2014 року, аліменти також не сплачував, перший платіж у сумі 900,00 грн здійснив тільки 01 березня 2014 року.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2124/ed_2012_09_22/pravo1/T041618.html?pravo=1>, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2128/ed_2012_09_22/pravo1/T041618.html?pravo=1>, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Кадєтова

В.О. Кузнєцов

Г.І. Мостова