Апеляційний суд Полтавської області

м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, 36000, (05322) 7-34-67

Справа № 11/1690/737/2012р. Головуючий у 1-й інстанції: Рожкова Н.М.

Категорія: ч.2 ст. 121 ОСОБА_1: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді - Гонтар А.А.

суддів - Герасименко В.М., Голубенко Н.В.

при секретарі – Козин Н.В.

з участю прокурора - Кашициної О.Є.

захисників – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

потерпілої – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора Кобеляцького району Полтавської області який затверджував обвинувальний висновок, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисника ОСОБА_4 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15.05.2012 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, має дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючий, раніше не судимий

засуджений за:

- ч.2 ст. 121 КК України на вісім років позбавлення волі;

- ч.2 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді восьми років позбавлення волі.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, не одружений, не працюючий, раніше судимий:

1)24.03.2011 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч.1 ст.185,75 КК України на один рік позбавлення волі з іспитовим строком з випробуванням на один рік

засуджений за:

- ч.2 ст. 121 КК України на вісім років позбавлення волі;

- ч.2 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді восьми років позбавлення.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.03.2011 року та призначено покарання у виді восьми років трьох місяців позбавлення волі.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянин України, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, не одружений, не працюючий, не судимий в силу ст.89 КК України

- засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на вісім років позбавлення волі.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди - 36500 грн. та на відшкодування моральної шкоди -150000 грн.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. Скліфосовського витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 9400,06 грн.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Полтавській області судові витрати за проведення експертизи по 75,04 грн. з кожного.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду, 05.06.2011 року в м. Кобеляки в районі пляжу «Плавкран» поблизу річки Ворскли в період часу з 14 до 21 год. ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в ході сварки нанесли чисельні удари кулаками та ногами в область голови та грудей, чим заподіяли в сукупності тяжке тілесне ушкодження від якого потерпілий ОСОБА_10 помер в лікарні 11.08.2011 року.

Крім цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за передньою змовою між собою, перебуваючи 05.06.2011 року в м. Кобеляки в районі пляжу «Плавкран» поблизу річки Ворскли таємно викрали мобільний телефон Самсунг Е-210, чим завдали потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 230 грн.

В апеляції прокурора, із внесеними доповненнями, ставиться питання про скасування вироку суду в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину, внаслідок м‘якості. Прокурор наголошує на тому, що засудженими, які перебували в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою групою осіб вчинено тяжкий злочин внаслідок якого позбавлена життя молода людина; матеріальна шкода батькам потерпілого не відшкодована; засуджені давали суду неправдиві показання, намагаючись уникнути відповідальності за скоєний злочин. Просить постановити новий вирок, яким призначити покарання: ОСОБА_9 за ч.2 ст.121 КК – десять років позбавлення волі; ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК – десять років позбавлення волі, за ст.71 КК – десять років три місяці позбавлення волі; ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК – десять років позбавлення волі. В частині засудження ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України вирок скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Засуджений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій він наголошує на тому, що досудове та судове слідство проведені неповно та однобічно, а тому вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування.

В апеляції засудженого ОСОБА_7 ставиться питання про скасування вироку в частині засудження його за ч.2 ст.121 КК України та закриття провадження по справі, а також про перекваліфікацію його дій з ч.2 ст.185 КК на ч.1 ст.185 КК та призначення покарання без позбавлення волі. Свою апеляцію обґрунтовує порушеннями норм процесуального та матеріального права, як органом досудового слідства так і судом. При цьому наголошує на тому, що було порушено його право на захист, а саме: йому не були вручені постанова про порушення кримінальної справи та постанова про притягнення в якості обвинуваченого, не вручено копії опису матеріалів кримінальної справи. Вказує на те, що не доведено його умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, оскільки він взагалі не наносив йому тілесних ушкоджень і ніхто зі свідків по справі не підтвердив факту сварки та бійки між ним і потерпілим. Крім того, вважає що суд невірно кваліфікував його дії за ч.2 ст.185 КК України, оскільки між ним та ОСОБА_9 не було попередньої змови на вчинення злочину. Фактично він лише заховав частини телефону, який викрав ОСОБА_9, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України.

В апеляціях засудженого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_4 ставиться питання про скасування вироку суду та повернення справи на додаткове розслідування. Вважають, що органи досудового слідства та суд не усунули протиріч в показаннях свідків, підсудних; не встановили обставини, пов’язані з розмежуванням ролі кожного підсудного у скоєному злочині; не дослідили проміжок часу 12 годин (з 21 год. до 7 год. ранку) коли свідок ОСОБА_12 не відправила потерпілого до лікарні та не з‘ясували питання про те, чи міг потерпілий залишитись живим якби йому вчасно була надана медична допомога.

Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржували.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора Кашицину О.Є., яка підтримала апеляцію прокурора, тільки в частині, що стосується скасування вироку суду в частині засудження ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України та закриття провадження по справі в цій частині на підставі п.2 ст.6 КПК України ; засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_7В, ОСОБА_8 на підтримання доводів своїх апеляцій та їх заперечення проти апеляції прокурора; захисника ОСОБА_4 на підтримання доводів своєї апеляції та апеляції засудженого ОСОБА_8, які заперечували проти апеляції прокурора; захисників ОСОБА_3, та ОСОБА_5 на підтримання апеляцій засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_7; провівши часткове судове слідство; перевіривши матеріали справи та доводи принесених апеляцій вважає, що апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 підлягають до часткового задоволення, а апеляції засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об’єктивно досліджених в суді доказах, які детально приведені у вироку та спростовують доводи апеляцій засуджених та захисника ОСОБА_4.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2011 року в районі пляжу «Плавкран» біля річки Ворскла в м. Кобеляки відпочивали та вживали алкогольні напої декілька компаній людей. Серед однієї групи були ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Потерпілий ОСОБА_10 відпочивав в іншій компанії. В ході конфлікту між цими двома компаніями, ОСОБА_10 були нанесені тяжкі тілесні ушкодження від яких він згодом помер. Хоча в ході досудового, судового слідства в суді першої інстанції та в ході часткового судового слідства, проведеного апеляційним судом ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 неодноразово змінювали свої показання щодо обставин побиття потерпілого, кожен намагаючись зменшити свою вину та перекласти її один на одного, однак з цих показань судом вірно встановлені фактичні обставини справи про нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень саме цими особами.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_13 про недоведеність в суді його вини, оскільки він взагалі не наносив потерпілому тілесних ушкоджень є безпідставними. Зокрема, про те, що в ході побиття потерпілого всі троє засуджених наносили удари по голові та тулубу ОСОБА_10 пояснили в суді потерпіла ОСОБА_11, а також свідки ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17. Показання цих свідків детально наведені у вироку суду та об’єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі. Зокрема, з протоколами відтворень з участю свідків обстановки та обставин події злочину.

Так, зі змісту протоколу від 10.06.2011 року та фото таблиці до нього вбачається, що свідок ОСОБА_18 на місці події розказав та показав на статистові механізм нанесення ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приблизно десяти ударів від яких ОСОБА_10 втратив свідомість (т.1 а.с.114-119).

Зі змісту протоколу від 23.06.2011 року та фото таблиці до нього вбачається, що свідок ОСОБА_11 розповіла та продемонструвала на статистові удари нанесені ОСОБА_9 ногою в область грудей ОСОБА_10, а потім коли потерпілий вже лежав на спині обличчям до гори – кулаками в область голови. В подальшому, коли потерпілий намагався встати, всі троє засуджених його звалили та наносили удари ногами в область тулубу та голови. Ще пізніше, бачила, як в салоні автомобіля ОСОБА_9 наносив потерпілому долонями удари по обличчю (т.1 а.с.153-161)

Про те, що удари потерпілому наносили , як руками так і ногами, саме засуджені ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розказала та показала на місці події 29.07.2011року свідок ОСОБА_12 (т.1 а.с.162-166).

Згідно показань цих свідків, засуджені разом нанесли ОСОБА_10 близько десяти ударів, від яких потерплий втратив свідомість.

Про те, як він сам, а також як ОСОБА_8 наносили руками та ногами удари потерпілому розповів та показав в ході відтворення 10.06.2011 року ОСОБА_9 (т.1 а.с.106-111). Про обставини нанесення ним ударів руками та ногами в область голови потерпілому розповів в ході відтворення обстановки 14.06.2011 року засуджений ОСОБА_8 (т.1 а.с.122-125).

В сукупності з показаннями свідків вказані показання спростовують доводи апелянтів, щодо непричетності засуджених, в тому числі ОСОБА_7 до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Згідно висновків судово-медичних експертиз, показання при відтворенні обставин та обстановки скоєного злочину дані засудженим ОСОБА_8 та вище зазначеними свідками повністю, а показання засудженого ОСОБА_9 - частково відповідають об’єктивним даним судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_10 (т.1 а.с.197,205-206,214-215,223-224, т.2 а.с.19-21).

Доводи апелянтів про те, що від ударів нанесених засудженими у потерпілого не могли виникнути тяжкі тілесні ушкодження, які потягли його смерть об’єктивно спростовані висновками судово-медичних експертиз (т.2 а.с. 11-112,120-121,147-148).

Допитана в ході часткового судового слідства судово-медичний експерт вищої категорії, завідуюча відділом комісійних експертиз ОСОБА_19 підтвердила висновок комісійної судово-медичної експертизи № 168 від 22.11.2011 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_10 була тяжка черепно-мозкова травма з субдуральною гематомою, забоєм головного мозку тяжкого ступеню, ускладнена розвитком гнійно-фібрінозного менінгоенцефаліту. Між заподіянням черепно-мозкової травми та настанням смерті потерпілого є прямий причинно-наслідковий зв'язок. Відповідаючи на поставлене в апеляції захисника питання щодо можливості запобігання смерті потерпілого в разі надання своєчасної надання медичної допомоги потерпілому, експерт зазначила, що швидкий перебіг негативної динаміки черепно-мозкової травми ще до надання медичної допомоги, а також відсутність зовнішніх дефектів в її наданні свідчить про те, що навіть у разі своєчасного виклику карети швидкої допомоги та наданні кваліфікованої, спеціалізованої, нейрохірургічної медичної допомоги запобігти настанню смерті потерпілого було неможливо.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненому групою осіб умисному тяжкому ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 та вірною кваліфікацію їх дій за ч.2 ст.121 КК України.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними твердження засудженого ОСОБА_9 про нібито допущену органом досудового слідства та судом неповноту слідства, яка на думку апелянта, полягає в тому, що не встановлено час вчинення злочину, його ініціаторів та мотивації їх дій стосовно спричинення пошкоджень потерпілому, не встановлено яким чином та в якій послідовності розвивались події, за участю яких осіб та не розмежовано дії кожного з причетних до злочину. Так, досудовим слідством та судом встановлено, що тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_10 нанесені останньому в ході сварки 05.06.2011 року в період часу з 14 до 21 год..

Свідки по справі стверджували, що в цей проміжок часу сварки виникали декілька раз, в ході яких всі засуджені наносили потерпілому удари по голові та тулубу. Хоча показання засуджених і свідків мають розбіжності лише щодо встановлення точної послідовності розвитку подій на місці злочину, однак в цілому точно відтворюють ту обставину, що в зазначений час та в зазначеному місці саме засуджені своїми сукупними діями нанесли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Неможливість точного розмежування ударів нанесених засудженими потерпілому підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи, згідно якої об’єктивних судово-медичних даних про послідовність та напрямок ударів проведенням комісійної судово-медичної експертизи не встановлено. В той же час, виходячи з кількості, характеру, взаєморозміщення тілесних ушкоджень, експертна комісія прийшла до висновку, що ушкодження на голові потерпілого утворилися від не менш ніж чотирьох ударів, ушкодження на грудній клітці – від не менш ніж трьох ударів тупими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути ноги людини у взутті (чи без нього), кисті рук, стиснені в кулаки, інші предмети з подібними характеристиками (т.3 а.с.49-69).

З урахуванням перевірених судом показань засуджених та свідків щодо обставин, кількості та механізму нанесення ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ударів потерпілому, які об’єктивно узгоджуються з висновком комісійної судово-медичної експертизи, – доводи апеляції засудженого ОСОБА_9 про те, що нерозмежування ударів нанесених кожним з засуджених є неповнотою досудового та судового слідства є безпідставними. За таких обставин, апеляція засудженого ОСОБА_9 в цій частині не підлягає до задоволення.

Необґрунтованими вважає колегія суддів і доводи апеляції засудженого ОСОБА_7 щодо порушення його права на захист. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 ознайомлений з постановами про порушення кримінальної справи від 07.06.2011 року по факту нанесення тяжких тілесних ушкоджень групою осіб гр-ну ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України (т.1 а.с.1) та від 17.06.2011 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.185 (т.2 а.с.46) про що свідчать його власноручні підписи на оригіналах відповідних постанов. Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 роз’яснювались права, в тому числі і на захист; слідчим прийнято його відмову від захисника; оголошено постанову від 26.11.2011 року про притягнення його як обвинуваченого за ч.2 ст.185, ч.2 ст.121 КК України , роз’яснення суті пред’явленого обвинувачення та вручення копії цієї постанови (т.3 а.с.73-78). З протоколу від 01.12.2011 року вбачається, що після ознайомлення із матеріалами досудового слідства, обвинувачений ОСОБА_7 не заявляв клопотання про вручення йому копії опису матеріалів кримінальної справи (т.3 а.с.106-107). За таких обставин, посилання засудженого ОСОБА_7 на нібито порушення його права на захист за обставин, викладених в апеляції, є безпідставним та некоректним.

В той же час, колегія суддів вважає слушними доводи апеляцій щодо відсутності в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Як вбачається з матеріалів справи, ні під час досудового слідства, ні в суді чітко не встановлена мета їх дій по заволодінню телефоном ОСОБА_11 – чи заволодіння чужим майном, чи перешкоджання виклику з цього телефону працівників міліції. ОСОБА_7 взагалі не зрозумів чий телефон і для чого йому передав ОСОБА_9. Тобто між ними відсутні попередня змова. Оскільки, сумніви щодо доведеності вини засуджених у вчиненні крадіжки за попередньою змовою групою осіб, а засудженим ОСОБА_7 - повторно, слід трактувати на їх користь - апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в цій частині підлягають до задоволення, а вирок суду – скасуванню, провадження по справі закриттю на підставі п.2 ст.6 КПК України. В зв’язку з цим вирок суду підлягає також скасуванню в частині призначення ОСОБА_9 та ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України.

Разом з цим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора в частині, що стосується скасування вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційним судом нового вироку із призначенням засудженим більш суворих покарань.

Призначаючи кожному з засуджених покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.121 КК України, місцевий суд виходячи з вимог ст.65 КК України врахував: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Так, суд врахував позитивні характеристики з місяця проживання засуджених. Також враховано те, що ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_8 вважається таким, що не має судимості. Обставиною, що обтяжує покарання засуджених суд визнав вчинення ними злочину в стані алкогольного сп’яніння. Врахувавши вище викладене, суд призначив кожному з засуджених покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.121 КК України. Крім того, оскільки ОСОБА_7 вчинив злочин в період невідбутого покарання за попереднім вироком суду, суд призначив йому покарання за сукупністю вироків, на підставі ст.71 КК України.

Покарання засудженим ОСОБА_9, ОСОБА_7В та ОСОБА_8 призначене відповідно до вимог закону є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів, а тому колегія суддів не вбачає підстав ні для пом’якшення призначених судом покарань, ні для скасування вироку суду в зв’язку з їх м‘якістю. За таких обставин, подані по справі апеляції в частині, що стосується призначених засудженим мір покарання – задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги прокурора Кобеляцького району Полтавської області, засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок суду в частині засудження ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України та призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України – скасувати, а кримінальну справу в цій частині закрити.

Вважати. засудженими: ОСОБА_9 і ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України до покарання призначеного судом; ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК України та за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України до покарання призначеного судом.

В іншій частині вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15.05.2012 року стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 ОСОБА_20 ОСОБА_21