ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.06.06 № 18/69/06-АП
судді Туркіна Л.П., Алейнікова Т.Г., Ніколаєнко Р.А.
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “СТФ - Прайм”
Поштова адреса : м. Запоріжжя, вул. Леонтовича,116/1
Юридична адреса : Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна,4
до: Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Вільнянськ
про визнання нечинним і скасування податкових повідомлень-рішень
Колегія суддів у складі :
головуючого судді Туркіної Л. П.,
суддів Ніколаєнко Р.А.,
Алейнікової Т.Г.,
Секретар Непомнящий Я.В.
У засіданні приймали участь представники:
Від позивача – Ковтун Н.М. (дов. № 1 від 26.12.2005р.)
Черненко А.В. (протокол № 4 від 01.06.2005р.)
Від відповідача - Воєйко Ж.В. (дов. № 268/10 від 02.02.2006р.)
Головченко І.С. (дов. № 267/10 від 02.02.2006р.)
Подано позов про визнання нечинним і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2005р. № 0000352302/0, № 0000332302/0, № 0000322302/0.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне :
- податкове повідомлення-рішення № 0000352302/0 від 22.04.205р. є таким, що суперечить діючому законодавству, оскільки має посилання на норми Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон 2181), який не регулює правовідносини у сфері обігу готівки. Податкове повідомлення-рішення також суперечить п. 12ст.9 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі - Закон 1776), який передбачає, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місті отримання товарів операції з розрахунків у безготівковій формі не здійснюються;
- податкові повідомлення-рішення №0000332302/0 та № 0000322302/0 від 22.04.2005р. суперечать п.5.2.1 ст. 5 закону “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі –Закон 334) та п. 7.4.4 ст.4 Закону “Про податок на додану вартість” (далі –Закон 168/97), які передбачають право підприємства відносити до валових витрат та податкового кредиту суми витрат та податку з ПДВ, пов’язаних із підготовкою, організацією та веденням виробництва , у т.ч. суми, пов’язані із оплатою послуг мобільного зв’язку.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи наступне:
Статтею 1 Закону 1776 передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Статтею 9 Закону 1776 передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Отже, використання ТОВ “СТФ-Прайм” при здійсненні реалізації продукції невласного виробництва за готівкові кошти прибуткових касових ордерів, є неправомірним. Враховуючи те, що основним видом діяльності, відповідно до статистичної довідки № 24/658 від 19.02.2004р., є спеціалізована оптова торгівля іншими видами продовольчих товарів (тобто сфера торгівлі).
Пунктом 1 ст.17 Закону 1776 за порушення вимог зазначеного Закону до суб'єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги, застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
Статтею 2 Закону 1776 передбачено, що “розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг)”.
Підприємством, згідно прибуткових касових ордерів, були отримані готівкові кошти, що є підтвердженням здійснення розрахункової операції покупця з продавцем.
Таким чином, застосування МДПІ фінансової санкції за порушення підприємством п. 1ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за не проведення розрахункової операції через РРО згідно повідомлення –рішення № 0000352302/0 від 22.04.2005р. у сумі 153920,00 грн., є правомірною.
Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині віднесення до складу валових витрат, не пов’язаних з веденням господарської діяльності витрат на послуги стільникового зв’язку телефону, який не обліковується на балансі підприємства.
За умови того факту, що на підприємстві не було такого активу, як мобільний телефон, витрати на послуги стільникового зв’язку телефону при використанні такого телефону не можуть відноситись до валових витрат.
Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” у випадках, коли платник податків придбаває товари (роботи, послуги) вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, податки, сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел та до складу податкового кредиту не відносяться.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суддя
ВСТАНОВИВ :
ТОВ “СТФ - Прайм” є юридичною особою та суб’єктом підприємницької діяльності та платником податків –платником ПДВ.
У період з 07.04.2005р. по 20.04.2005р. посадовими особами відповідача було здійснено планову комплексну документальну перевірку дотримання ТОВ “СТФ - Прайм” вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт від 20.04.2005р. № 27/23/059/32831207, у якому, зокрема, зазначено наступні порушення :
“- Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством до складу витрат у 2004р. кварталі 2004р. (рядок 04 Декларації про прибуток підприємства) віднесені витрати, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме : витрати на послуги стільникового зв’язку телефону, який на балансі підприємства не обліковується , в результаті чого підприємством завищено валові витрати за 2004р. на загальну суму 3609,75 грн.
- Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” підприємством до складу податного кредиту у 2004р. віднесені витрати, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме : витрати на послуги стільникового зв’язку телефону, який на балансі підприємства не обліковується, в результаті чого підприємством було завищено податковий кредит та занижено чисту суму податкового зобов’язання 2004р. на загальну суму 547,34 грн.
- При перевірці питання дотримання порядку ведення операції у національній валюті в Україні встановлено наступне : в порушення п. 1 ст.3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” підприємством при реалізації продукції невласного виробництва за готівкові кошти розрахункові операції здійснювались без застосування РРО на загальну суму 30784,00 грн.
Так, згідно прибуткового касового ордеру №55 від 16.11.2004р. ТОВ “СТФ-Прайм” отримано в касу підприємства готівкові кошти від Федорченко Н.П. в сумі 6224,00 грн. за реалізовані, згідно видаткової накладної №17 від 22.10.2004р. висівки в кількості 3,85 т., пшеницю в кількості 2251т., пшеницю 3 класу в кількості 5,866т. Згідно прибуткового касового ордеру №56 від 25.11.2004р. товариством отримано в касу підприємства готівкові кошти від ТОВ “Агро-Світ” в сумі 7560,00 грн. за реалізовану, згідно видаткової накладної № РН-36 від 22.08.2004р. кукурудзу. Згідно прибуткового касового ордеру №58 від 27.12.2004р. товариством отримано в касу підприємства готівкові кошти від Лисенко Н.П. в сумі 8172,61 грн. за реалізовану, згідно видаткової накладної № 55 від 27.12.2004р. пшеницю 3 класу. Згідно прибуткового касового ордеру №59 від 28.12.2004р. товариством отримано в касу підприємства готівкові кошти від Галиченко К.О. в сумі 8827,39 грн. за реалізовану, згідно видаткової накладної № 56 від 28.12.2004р. висівки у кількості 4,5000т., пшеницю 3 класу в кількості 3,400т., жмих в кількості 8,148т.
Згідно п. 1 ст. 17 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі не проведення розрахункової операції через реєстратори розрахункових операцій до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів.”
На підставі зазначеного акту відповідачем винесені та направлені позивачу наступні податкові повідомлення-рішення :
1. №0000352302/0 (з обігу готівки), згідно якого Позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 153920,00 грн. (далі –Рішення №1);
2. №0000332302/0 (з податку на прибуток), згідно якого Підприємству донарахований податок на прибуток на суму 902,43 грн., і нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 344,14 грн., усього за Рішенням –1246,57 грн. (далі - Рішення №2);
3. №0000322302/0 (з податку на додану вартість) - донараховано ПДВ у сумі 721,95 грн. , штрафні санкції - у сумі 361,97 грн., усього –1083,92 грн. (далі - Рішення №3)
4. №0000071720/0 (по податку з доходів фізичних осіб) –донарахований НДФЛ у сумі 919,46 грн., штрафні санкції –1838,92 грн., усього –2758,38 грн. (далі - Рішення №4).
Первинна скарга на Рішення розглянута Відповідачем, про що 15.07.2005р. Позивачем отримано Рішення про результати розгляду первинної скарги №1909/10/23-012 від 01.07.2005р., відповідно до якого податкове повідомлення –рішення №0000071720/0 від 22.04.2005р. (Рішення №4) скасовано в частині донарахованого основного платежу по податку з доходів фізичних осіб у сумі 911,95 грн. і застосованих штрафних санкцій у сумі 1823,70 грн., а Підприємству направлене нове повідомлення –рішення №0000071720/1 від 01.07.2005р. на суму 22,53 грн., у тому числі: основний платіж – 7,51 грн., штрафна санкція –15,02 грн.
Повторні скарги Позивача розглянуті ДПА в Запорізькій області і ДПА України та залишені без задоволення.
Вивчивши обставини, на підставі яких винесено зазначені податкові повідомлення-рішення та керуючись законодавством, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що названі податкові повідомлення-рішення є протиправними. Висновки суду базуються на наступному :
Згідно даним Рішення №1, штрафні санкції нараховані підприємству на підставі п.1 ст.3 Закону України №1776-III від 01.06.2000р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг" (далі - Закон №1776), відповідно до п.1 ст.17 Закону №1776 в п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО).
Як свідчить текст податкового повідомлення-рішення № 0000352302/0, зазначене рішення винесено з посиланням на норми п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” (далі - Закон 2181).Посилання на зазначений закон є необґрунтованим, виходячи з наступного :
Текст рішення свідчить, що податковою застосовано адміністративні штрафи на підставі закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
П.7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби в установленому порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансової санкції порядку та розмірах, встановлених Законом.
Повноваження органів державної податкової служби на застосування фінансових санкцій, передбачені, зокрема : Законом України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” та Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, указом Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 510/2001 від 11.07.2001р., та Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995р., а також нормативними актами неподаткового характеру.
Оскільки названі фінансові санкції не носять характер податкового зобов’язання у відповідності до п.1.2 ст. 1 Закону 2181, ст. ст. 14, 15 Закону “Про систему оподаткування” при їх нарахуванні та винесенні відповідних рішень норми Закону 2181 застосовуванню не підлягають.
Під час застосування по позивача штрафних санкцій за порушення п. 1ст.3 Закону 1776-ІІІ податкова безпідставно не врахувала норми ст. 9 зазначеного Закону, у яких надано перелік випадків, коли застосування РРО, обов’язковість якого передбачено п. 1.ст. 3 закону може не здійснюватись.
06.10.2004р. Законом України №2058-ІV, який набрав чинності з 03.11.2004р. статтю 9 Закону №1776 було доповнено пунктом 12, згідно якого РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо). Відповідно до внесених змін оптова торгівля здійснюється без РРО і розрахункових книжок у разі відмежування місця отримання товарів і місця проведення розрахунків.
В ході судового розгляду було встановлено таке:
1. Позивач протягом серпня –грудня 2004 року здійснив операції з оптового продажу товарів і прийняття від покупців готівкових коштів в касу підприємства:
Реалізація | Оплата |
№ видаткової накладної | Дата накладної | Покупець | № прибуткового касового ордеру | Дата прибуткового касового ордеру | Сума, грн. |
17 | 22.10.2004 | Федорченко Н.П. | 55 | 16.11.2004 | 6224,00 |
РН-36 | 22.08.2004 | ТОВ «Агро-Світ» | 56 | 25.11.2004 | 7560,00 |
55 | 27.12.2004 | Лисенко Н.П. | 58 | 27.12.2004 | 8172,61 |
56 | 28.12.2004 | Галиченко К.О. | 59 | 28.12.2004 | 8827,39 |
Усього | 30784,00 |
На підтвердження факту здійснення оптової торгівлі Позивач надав:
· Статут підприємства, довідку Запорізького обласного управління статистики, чим підтвердив, що основним видом діяльності Позивача є оптова торгівля;
· оригінали накладних на відпуск товарів, що свідчить про факт продажу товару саме оптовими партіями;
· оригінали прибуткових касових ордерів, які свідчать про факт належного оприбуткування готівки в касу підприємства.
2.Приймання готівкових коштів від покупців здійснювалось Позивачем за місцем знаходження каси підприємства, що підтверджено показаннями свідка - представника Позивача Черненка О.В. та прибутковими касовими ордерами.
3.Каса Позивача на момент здійснення зазначених вище операцій знаходилась за фактичним місцезнаходженням Позивача у м. Запоріжжі по вул. Гагаріна, буд.10, оф.25, що підтверджено:
· показаннями свідка - представника Позивача Черненка О.В.
· оригіналом договору від 01.03.2004р. між ТОВ «СТФ-Прайм»та ТОВ «ВКФ «Укрхімсінтез»оренди нежилого приміщення площею 18 кв.м для розміщення органу управління ТОВ «СТФ-Прайм»за адресою м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд.10 кв.25;
· оригіналом договору №ВЭ-0003В4 Ю про надання цифрової лінії ISDN BRI від 04.03.2004 з «Велтон.Телеком», згідно якого ТОВ «СТФ-Прайм»встановило телефонну лінію за адресою м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд.10 кв.25;
· пояснювальними записками Позивача до уточнюючих декларацій з податку на прибуток і податку на додану вартість 2-3 кварталів 2004р., наданих Відповідачу у встановленому порядку, які підтверджують використання Позивачем адреси м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд.10 кв.25 як місцезнаходження підприємства і телефону, встановленого за цією адресою, як телефону Позивача.
Доказів наявності у позивача каси в іншому місці відповідач не надав, як і доказів відносно того, що за адресою : м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 10/25 позивач мав приміщення , пристосовані для відвантаження оптових партій товарів тоннами.
Факт отримання покупцями товарів не за місцем розрахунків підтверджується також наступним :
ТОВ «Агросвіт»товар одержаний на умовах самовивезення з території ВАТ «Пришибський КХП»,
фізичними особами товар одержаний зі складів ТОВ «Фаворіт»у м.Вільнянську вул.Елеваторна, 4 відповідно до домовленості між Позивачем і ТОВ «Фаворіт».
Місце отримання товарів покупцями підтверджено показаннями свідка Черненка О.В., який протягом 2004 року обіймав посаду директора ТОВ «Фаворіт»(дані трудової книжки БТ-І №6345226) і заступника директора ТОВ «СТФ-Прайм»(за сумісництвом).
Таким чином, є доведеним той факт, що операції Позивача з приймання готівкових коштів від покупців в сфері оптової торгівлі, здійснені в місці, відмінному від місця отримання товарів покупцями, і тому відповідно до п.12) ст.9 Закону №1776 не повинні проводитися з використанням РРО або розрахункових книжок.
Доводи Відповідача про те, що Позивач не повідомив його про фактичне місцезнаходження каси шляхом надання форми №1-ОПП не можуть бути взяті до уваги, оскільки така форма не передбачає зазначення місця розташування каси, і тому її подання чи не подання не має значення для обставин справи і жодним чином не змінює факту отримання товарів покупцями Позивача в одному місці (на складах постачальників Позивача), а здійснення розрахунків за нього –в іншому (в касі Позивача).
Посилання податкової на те, що п. 12. ст. 9 Закону 1776-ІІІ суб’єктів підприємницької діяльності не звільнено від застосування РРО під час проведення готівкових розрахунків. “Тобто у місці отримання товарів реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, але вони застосовуються у місці, де здійснюються готівкові розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги), які в силу обставин можуть зберігатись у іншому приміщенні , більш пристосованому для зберігання товару” не можуть бути прийняті до уваги, оскільки податкова довільно поповнює абз 1 ст.12 та п. 9 ст.12 словами “у місці отримання товарів”. Висновок суду щодо неправомірності такого тлумачення підтверджено також судовою практикою (постанова Запорізького апеляційного господарського суду).
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000352302/0 є протиправним, як таке, що суперечить нормам Закону 2181 та п.12 ст.9 Закону 1776-ІІІ, і підлягає скасуванню судом.
Податкове повідомлення-рішення № 0000332302/0 винесено відповідачем на підставі п.п. 5.2.1 ст. 5, п. 3.1 ст. 3 закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 17.1.3 ст. 17 закону 2181.
Відповідно до Акту (стор.12-14), висновки якого стали підставою для прийняття Рішення №2, установлено, що Підприємством у 1-3 кварталах 2004 р. до складу валових витрат відносилися витрати на послуги супутникового (стільникового, мобільного) телефонного зв'язку.
На думку Відповідача, Підприємством порушений пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР від 28.12.94 "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі –Закон №334), оскільки дані витрати не зв'язані з веденням господарської діяльності через відсутність на балансі Підприємства відповідного телефону.
Висновок Відповідача про відсутність зв’язку витрат на оплату супутникового зв’язку з господарською діяльністю підприємства з причин відсутності на балансі відповідного телефонного апарату не відповідає фактичним обставинам, які встановлено під час розгляду справи, а саме :
Діюче цивільне і господарське законодавство України передбачає ряд можливостей використання юридичною особою майна без придбання права власності на нього (найм, оренда, позичка, лізинг і т.д.), що виключає відображення вартості такого майна на балансі юридичної особи відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку в Україні №2 "Баланс" (далі –П(С)БО №2).
На підтвердження використання майна (апарату мобільного телефонного зв’язку) Позивачем на засадах безоплатного користування надані докази:
- договір позички від 04.03.2004р.;
- пояснення свідка Черненка О.В.
Позивачем також надані :
- Угода №963640 про надання послуг стільникового мобільного зв’язку від 05.03.2004р.,
- договір про передачу прав та обов’язків від 04.03.2004р. відносно використання послуг стільникового мобільного зв’язку,
- наказ №7 від 01.03.2004р.,
- рахунки оператора мобільного зв’язку,
- платіжні доручення на оплату виставлених рахунків,
- податкові накладні тощо.
Слід зазначити, що відповідачем надано суду заяву ТОВ “СТФ - Прайм” за формою №1-ОПП, отриману податковою 12.05.2004р., у якій підприємство сповіщає податкову, що його службовим телефоном є 14-27-86 (спірний абонентський номер).
Жодних доказів відносно того, що зазначений номер не використовувався у господарській діяльності позивача, відповідач не надав.
Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд дійшов висновку , що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою необґрунтовано, тобто без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже, є протиправним.
Посилання Відповідача в судовому засіданні на п.5.3.9 ст.5 Закону №334 («не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку») не можуть братися до уваги, оскільки:
Рішення Відповідача не ґрунтується на зазначеній нормі Закону, на порушення цієї норми Закону немає посилань ані в Акті перевірки, ані в самому Рішенні; підставою для донарахування податкового зобов’язання в Акті є п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону №334 (стор.12 Акту).
Суд вважає, що надані податковій угода про послуги стільникового зв’язку №963640, договір від 04.03.2004р., наказ № 7 від 01.03.2004р., рахунки , платіжні доручення та податкові накладні у сукупності із наявною у податкової ф№1-ОПП були належними та достатніми відповідно до п. 5.3.9.
Податкове повідомлення-рішення № 0000322302/0 від 22.04.2005р. винесено податковою з посиланням на п.п. “б” п.п. 4.2.2 ст.4, п. 17.1.3 ст. 17 Закону 2181, п.п. 7.4.4 ст. 7 закону “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до п.п. 7.4.4 ст. 7 названого Закону, у випадку, коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу)..., податки, сплачені в зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не відносяться.
Внаслідок висновку Відповідача про неправомірне віднесення до складу валових витрат сум вартості зазначених послуг телефонного зв'язку, в Акті (стор.15-16) встановлене завищення податкового кредиту 2004р., у результаті чого Рішенням №3 донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) і нараховані штрафні санкції.
Висновок Відповідача про завищення податкового кредиту за березень, квітень, липень, вересень 2004р. на загальну суму 547,34 грн., про завищення від'ємного значення з ПДВ за червень 2004р. у сумі 174,61 грн. є необґрунтованим, оскільки придбані послуги мобільного телефонного зв'язку правомірно віднесені Позивачем до складу валових витрат і тому Позивач має відповідне право на відображення в складі податкового кредиту сум ПДВ, що містить вартість цих послуг, на підставі отриманих податкових накладних.
Таким чином, Рішення №3 також не відповідає чинному законодавству і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного вище позовні вимоги слід задовольнити. Судові витрати присудити на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000352302/0 від 22.04.2005р., № 0000332302/0 та №0000322302/0 від 22.04.2005р.
У задоволенні позовних вимог щодо визнання податкових повідомлень-рішень нечинними відмовити.
Присудити на користь позивача за рахунок державного бюджету 1,70 грн. судових витрат.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про
що постановляється ухвала.
Постанову підписано 26.06.2006р.
Головуючий Туркіна Л.П.
Суддя Алейнікова Т.Г.
Суддя Ніколаєнко Р.А.