Апеляційний суд Івано-Франківської області

м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 серпня 2010 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі

суддів Гриновецького Б.М., Ладики Я.І.,

народних засідателів Фітковської А.П., Шеремети Л.В., Люби І.О.,

з участю секретарів Кіндрата В.П., Іванюк Л.Є.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

прокурорів Шишка Є.А., Гуцуляка В.К., Павлюка Ф.В.,

потерпілої ОСОБА_3,

її представника ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

розглянувши кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_15,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

за ст.ст. 115 ч.2 п.п. 9,10 ; 152 ч.4 КК України;

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, одруженого, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України несудимого,

за ст.ст. 152 ч.3 ; 396 ч.1 КК України;

_______________________________________________________________________________

Справа № 1-3 /2010 Суддя Гриновецький Б.М.

Категорія ст.115 ч.2 КК України

ОСОБА_16,

ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_8, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, неодруженого, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України несудимого,

за ст.ст. 152 ч.3 ; 396 ч.1 КК України;

ОСОБА_17,

ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_10, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого електромонтажником СП «Станіславелектро», згідно ст. 89 КК України несудимого,

за ст.ст. 152 ч.3, 396 ч.1 КК України,

ОСОБА_18,

ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_12, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України несудимого,

за ст. ст. 152 ч.3, 396 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_15 вчинив замах на зґвалтування неповнолітньої групою осіб, що спричинило особливо тяжкі наслідки та її умисне вбивство з метою приховати цей злочин.

Підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 вчинили замах на згвалтування неповнолітньої групою осіб та заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину – умисного вбивства за таких обставин.

Вночі 19 жовтня 2002 року після дискотеки в дискобарі «Юріс» у м. Тлумачі у підсудних ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 виник умисел на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_19 Біля 2 години 30 хвилин після завершення дискотеки підсудний ОСОБА_15 привів неповнолітню ОСОБА_19 у квартиру 4а/18 по вул. 1 Травня у м. Тлумачі, де була присутня ОСОБА_20 ОСОБА_21 пізніше на квартиру прийшли підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_18. Всі підсудні перебували у стані алкогольного сп’яніння, в кухні вживали спиртні напої.

ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_11 , заходячи почергово в кімнату до потерпілої ОСОБА_19, намагалися вступити з нею у статеві відносини. Однак вона кожному з них чинила активний опір. Маючи намір на зґвалтування, долаючи її опір, підсудні наносили їй побої, зв’язали руки колготами.

Вчинивши активний опір, не допустивши свого зґвалтування, потерпіла висловилась, що з приводу замаху на її зґвалтування заявить на підсудних у міліцію.

Сприйнявши таку заяву реальною, з метою уникнення відповідальності й приховання замаху на зґвалтування неповнолітньої, у ОСОБА_15 виник умисел на її вбивство. Реалізовуючи свій намір на позбавлення життя ОСОБА_19, він, діючи самостійно, здавивши її шию петлею із предмету одягу потерпілої, задушив її, спричинив її смерть.

Для приховування умисного вбивства потерпілої та скриття слідів замаху на її згвалтування ранком того ж дня підсудні, загорнувши труп потерпілої у покривало, винесли з квартири і в багажнику автомобіля ВАЗ- 2103, під керуванням підсудного ОСОБА_11 вивезли і заховали у недобудованому будинку по вул. Кармелюка,10. Труп потерпілої було виявлено 2 листопада 2002 року, злочин розкрито в 2007 році.

Підсудний ОСОБА_15 вину не визнав, суду пояснив,що до злочинів не причетний, у ніч їх вчинення був в іншому місці.

Підсудний ОСОБА_11 вину не визнав, суду пояснив, що злочинів не вчиняв, в ту ніч з потерпілою не бачився.

Підсудний ОСОБА_16 вину не визнав, суду пояснив, що до інкримінованих йому злочинів не має відношення, в ту ніч був дома.

Підсудний ОСОБА_17 вину не визнав, суду пояснив, що злочинів щодо потерпілої не вчиняв.

Підсудний ОСОБА_18 вину не визнав, суду пояснив, що на досудовому слідстві був оговорений, злочинів щодо потерпілої не вчиняв.

Дослідивши та оцінивши всі докази у справі в їх сукупності за принципом їх допустимості, належності, достовірності й достатності, проаналізувавши всі її обставини, суд прийшов до переконання про доведеність встановленої судом вини підсудних. Їх вина доводиться, їх показання в суді спростовуються такими доказами.

Вбивство ОСОБА_19 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що про зникнення неповнолітньої дочки ОСОБА_22 вона взнала 21 жовтня 2002 року. ЇЇ вбитою знайшли 2 листопада 2002 року в недобудованому будинку в м. Тлумач.

Вина підсудних підтверджується визнавальними показаннями на досудовому слідстві підсудних ОСОБА_11, ОСОБА_16 і ОСОБА_17, які суд визнає достовірними, допустимими, належними й достатніми доказами у цій справі, оскільки вони узгоджуються між собою, відповідають іншим доказам й здобуті законними методами слідства без істотних порушень процесуальних норм.

З показань підсудного ОСОБА_11 на досудовому слідстві, його пояснень, явки з повинною ( т. 1 а.с. 197-199, 200-202, 203-208, 216-219, 223-226, т.2 а.с. 72-79, 86-88, 116) в тому числі з показань його допиту в якості підозрюваного й обвинуваченого з участю його захисника- адвоката з їх відеозаписами, вбачається, що посеред ночі 19.10.2002 року після дискотеки він і підсудні ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_7 зібрались на квартирі у ОСОБА_20 Потерпілу ОСОБА_3 привів ОСОБА_15. Вони вживали спиртні напитки і кожен почергово заходили у кімнату, де була потерпіла. Коли він зайшов, хотів вступити у статеві зносини, але в нього не вийшло. ОСОБА_15 ставив претензії ОСОБА_18 з приводу того, що той бив потерпілу. Почувши, що потерпіла хоче заявити у міліцію, ОСОБА_15 висловлювався, що її треба вбити. Бачив як ОСОБА_15 тримав руками потерпілу за шию. ОСОБА_23 виходу з кімнати ОСОБА_15 вчинив сварку з ОСОБА_17 з приводу смерті потерпілої. ОСОБА_17 ствердив, що її вбив ОСОБА_15. Він, ОСОБА_16, з ініціативи ОСОБА_15 і допомогою ОСОБА_17 винесли тіло і поклали в багажник автомобіля «Жигулі» жовтого кольору, а потім заховали в недобудованому будинку на вул. Кармелюка в м. Тлумач.

Ці показання підсудного ОСОБА_11 частково співпадають з його показаннями як свідка від 3.11.2002 року (т.1 а.с. 150-152) про те, що в ту ніч він був у дискобарі «Юріс», бачився з підсудним ОСОБА_16.

З показань підсудного ОСОБА_16 на досудовому слідстві, його пояснень, явки з повинною ( т. 1 а.с. 220-221, 223-226, 246-247, т.2 а.с. 1-2, 4-6, 53-54), в тому числі даних при очній ставці з ОСОБА_20, при відтворенні ним обставин та обстановки події з участю понятих з їх відеозаписом, слідує, що в ту ніч на квартирі ОСОБА_20, крім неї, були він, підсудні ОСОБА_15 , ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11 і потерпіла ОСОБА_3. Всі підсудні по черзі окремо заходили у кімнату до потерпілої. ОСОБА_23 виходу з кімнати ОСОБА_11 і його заяви про відмову потерпілої вступати у статеві стосунки та її намір звернутись в міліцію, ОСОБА_15 висловився, що її треба вбити. ОСОБА_15 зайшов у кімнату до потерпілої. ОСОБА_11 сварився з ОСОБА_15 з приводу заподіяння останнім смерті потерпілій. ОСОБА_17 і ОСОБА_18 пішли додому. Тіло потерпілої у покривалі, із зв’язаними руками, він, ОСОБА_15 і ОСОБА_11, який був за кермом, вивезли автомобілем «Жигулі» жовтого кольору і заховали в недобудованому будинку на вул. Кармелюка.

Ці визнавальні показання ОСОБА_16 частково співпадають з його показаннями як свідка за 4.11.2002 року (т.1 а.с. 128-132) про те, що в ту ніч він бачився з потерпілою ОСОБА_3, підсудними ОСОБА_11, ОСОБА_17. ОСОБА_23 закінчення дискотеки він пішов в напрямку свого дому, ОСОБА_7 – в напрямку центра міста.

З показань підсудного ОСОБА_17 на досудовому слідстві, його пояснень, явки з повинною ( т. 2 а.с. 44-46, 47-49, 51-52, 55-57,), в тому числі даних ним при очній ставці із ОСОБА_20, при відтворенні обставин та обстановки події з участю понятих з відеозаписом, слідує, що в ту ніч на квартирі ОСОБА_20, крім неї, були він, підсудні ОСОБА_15 , ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11 і потерпіла ОСОБА_3. Вони вживали спиртне. Всі підсудні почергово окремо заходили в кімнату до потерпілої. ОСОБА_23 виходу ОСОБА_11 сказав, що потерпіла відмовляється від статевих зносин. До неї зайшли ОСОБА_15 і ОСОБА_11. ОСОБА_23 цього ОСОБА_11 звинуватив ОСОБА_15 у смерті потерпілої. Потім ОСОБА_15 дав йому вказівку перевірити чи немає нікого на вулиці. Він бачив, як ОСОБА_15, ОСОБА_16 і ОСОБА_11 винесли тіло потерпілої у покривалі й поклали в багажник «Жигулів» жовтого кольору.

Ці показання підсудного ОСОБА_17 частково співпадають з його показаннями як свідка від 3.11.2002 року (т.1 а.с. 101-108) в тій частині, що він в ту ніч бачився з потерпілою ОСОБА_3, підсудними ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_18, на автомобілі «Ауді» якого катались по м. Тлумач.

Переконливими доказами вини підсудних є протоколи слідчих дій, де закріплені визнавальні показання ОСОБА_11 з участю адвоката, ОСОБА_16 ОСОБА_17 і відеозаписи їх свідчень й відтворень обставин вчинених ними злочинів, що переглянуті в судовому засіданні. З них вбачається, що підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_16 і ОСОБА_7 дають такі детальні пояснення з приводу обставин й обстановки вчиненого, які не могли бути відомі працівникам міліції чи прокуратури. На переконання суду давати такі показання і так відтворювати обставини й обстановку подій могли лише ті особи, які вчиняли ці злочини.

Прикладом цього є те, що з їх показань слідству стало відомим місце злочину, про що раніше ніхто не знав. Вони ретельно відзначали детальний зміст бесід між собою на час вчинення злочинів, з вживанням навіть нецензурних виразів та імітацією жіночого голосу; розміщення меблів у квартирі ; місць розташування всіх підсудних у квартирі, в автома-шинах та при винесенні тіла потерпілої ; положення її рук, ніг, голови; кількість спиртного на столі, гасіння сигарет на тілі вбитої, відсутність сходів у новобудові. При цьому вони заперечували незаконні методи слідства, а також взаємно уточнювали один одного (протокол очної ставки між ОСОБА_16 і ОСОБА_11 – т.2 а.с. 223-226; підсудний ОСОБА_17 уточнював зміст протоколу відтворення, що підтвердив свідок- понятий ОСОБА_24).

Визнавальні показання підсудних про їх злочинну діяльність, встановлену судом, узгоджуються з показаннями свідків, які перебували з ними у місцях тимчасового тримання.

З показань свідка ОСОБА_25 слідує, що він в СІЗО від підсудного ОСОБА_15 взнав, що в ту ніч на квартирі були його друзі і дівчина. Він хотів статевих зносин, але потерпіла відмовила. Він її вдарив. Коли потерпіла заявила, що звернеться у міліцію, він її задушив. Тіло вивезли автомобілем на новобудову. За кордон виїхав, щоб уникнути відповідальності.

Показаннями свідка ОСОБА_26 підтверджується те, що підсудний ОСОБА_15 йому повідомив, що в ту ніч він з друзями на квартирі, яку він знімав, розпивали спиртне. Свою причетність до вбивства скриває. Переживає за дівчину-свідка, яка все знає. Із спільниками домовились нічого у справі не розповідати.

З показань свідка ОСОБА_27 вбачається, що він перебував у слідчому ізоляторі з підсудним ОСОБА_11, який йому розповів, що він в ту ніч з друзями мав намір вступати у статеві зносини з потерпілою, вона не хотіла. «Італієць» (ОСОБА_15) повідомив, що вона мертва. Її тіло в багажнику вивезли на новобудову.

Свідок ОСОБА_28 ствердив, що йому підсудний ОСОБА_11 говорив, що в ту ніч потерпіла відмовлялась від статевих зносин, плакала. Винаймач квартири задушив потерпілу і потім виїхав до Італії. ЇЇ тіло вивезли на новобудову.

Показаннями свідка ОСОБА_29 стверджується те, що ОСОБА_11 йому говорив, що вони є «королями Тлумача». В ту ніч потерпіла чинила опір, плакала. Хто вбив дівчину не говорив. Її тіло вивезли і сховали. Один із співучасників в Італії.

Свідок ОСОБА_30 пояснив суду, що підсудний ОСОБА_17 розповів йому про взяття на себе вини у цій справі через те, що на нього дали показання співучасники. Йому порадили відмовитись від своїх визнавальних показань.

З показань свідків ОСОБА_31, ОСОБА_32 слідує, що ОСОБА_16 розповідав їм про те, що в ту ніч вони з друзями відпочивали на квартирі з дівчиною. Вони наносили їй побої. Дівчину вбив, задушив її одягом той, який виїхав за кордон. Він її не вбивав і не ґвалтував. Він допоміг вивезти її тіло.

Наведені докази підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_24, ОСОБА_23, які були залучені понятими при проведенні слідчих дій з підсудними та показаннями свідків, які були причетні до розслідування справи, зокрема працівники прокуратури, суду і слідчі Шкварок П., Ящук П., Пилипів В., Кучер М., Шашка Р., Вівчарук Л., які ствердили, що при проведенні відтворень обставин й обстановки події, при очних ставках, при дачі визнавальних показань підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_16 і ОСОБА_24 вели себе вільно, не вимушено і детально розповідали про обставини вчинення злочинів, поправляли й уточнювали один одного. На підсудних жодного тиску з боку слідчого чи працівників міліції не було. Крім того, свідок ОСОБА_24 повідомив, що підсудний ОСОБА_17 після ознайомлення з протоколом попросив слідчого уточнити, що пульс у потерпілої слухав не він, а ОСОБА_20, що слідчим було виконано.

Свідок ОСОБА_36 ствердив, що на квартиру, яку знімала ОСОБА_20, постійно ходили пити спиртне підсудні ОСОБА_15, ОСОБА_16. З цими підсудними спілкувався ОСОБА_18 В ту ніч він бачився з підсудними ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_17, потерпілою ОСОБА_3. ОСОБА_11 висловлював жаль з приводу причетності до цього злочину. При відтворенні обставин події з цим свідком на досудовому слідстві було встановлено, що підсудний ОСОБА_16 в ту ніч з місця, на якому він розтався з ОСОБА_36 до місця вчинення злочину міг зайти за 17 хвилин (т.14.а.с. 185). Дана обставина узгоджується з показаннями ОСОБА_16 на очній ставці з ОСОБА_11 (т.2 а.с. 223-226).

З показань свідка ОСОБА_20 слідує, що підсудний ОСОБА_15 мав доступ до квартири, де було вчинено злочин, він мав ключ, оплачував за цю квартиру. Підтвердила, що підсудні ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11 і ОСОБА_24 бували на вказаній квартирі. Ці показання, а також те, що всі підсудні дружили між собою, підтвердила свідок ОСОБА_37 Мар’яна. Твердження цих свідків уточнюють показання свідка ОСОБА_38 про те, що ключі від вказаної квартири були їй повернуті ОСОБА_20 і ОСОБА_15.

Судом взята до уваги постанова слідчого від 21.01.2008 року (т.5 а.с. 171 ) про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_20, де констатовано її присутність в ту ніч на квартирі, де було вчинено ці злочини. Вказана постанова має законну силу, що також підтверджує вину підсудних.

Свідки ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 пояснили, що в 2002 році про зґвалтування потерпілої підсудному ОСОБА_15 не говорили, чим спростували його показання як свідка від 3.11.2002 року (т.1 а.с. ) про те, що зі слів цих свідків він вчув про зґвалтування ОСОБА_19

Показання свідка ОСОБА_39 про те, що свідок ОСОБА_42 їй говорила, що підсудний ОСОБА_15 повідомив їй про свою причетність до смерті потерпілої, суд визнає достовірними, оскільки вони співпадають з іншими доказами його вини в цьому злочині. Суд розцінює заперечення ОСОБА_42 вказаних показань свідка ОСОБА_39 (Горобець) як такі, що дані під погрозою ОСОБА_15, про що ствердила ОСОБА_39 (Горобець). За такої обставини суд не ініціюватиме питання про притягнення ОСОБА_42 до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання.

Свідок ОСОБА_43 спростував показання підсудного ОСОБА_11 про те, що в ту ніч він підвозив його до дівчини.

З показань свідків ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_43 вбачається, що потерпіла ОСОБА_19 в ту ніч з дискотеки пішла сама біля 3 години. ОСОБА_15 відвідував могилу ОСОБА_19

Свідок ОСОБА_51 ствердив, що восени 2002 р. на вулиці Січових Стрільців у м. Тлумач знайшов сумочку потерпілої ОСОБА_52,що підтверджується протоколом її видачі (т. 1 а.с. 153).

За даними протоколу огляду місця події від 2.11.2002 року (т.10 а.с.33-55) в той день у м. Тлумачі в недобудованому будинку по вул. Кармелюка, 10 було виявлено труп неповнолітньої ОСОБА_19 із зв’язаними руками та слідами насильницької смерті, що співпадає з визнавальними показаннями підсудних про те, що при замаху на її зґвалтування ними були зв’язані її руки, знята її нижня білизна.

Згідно висновків судово- медичних експертиз (т. 2 а.с. 201-213, 221-222, т.3 а.с. 234-240) смерть неповнолітньої ОСОБА_19 наступила від механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї петлею. На різних частинах тіла потерпілої виявлено сліди побоїв – синці, садна. Ці тілесні ушкодження могли бути заподіяні вночі 19 жовтня 2002 року. Такий висновок підтверджує обвинувачення підсудних про те, що при намаганні її зґвалтувати, вони наносили їй побої, оскільки вони характерні для боротьби чи самооборони при замаху на зґвалтування.

Про те, що підсудні при намаганні зґвалтувати потерпілу наносили їй побої свідчать дані висновків судово- імунологічних й біологічних експертиз ( т.3 а.с. 234-240, т.4 а.с. 8-14, 25-29, т. 5 а.с. 22-24) про те, що на її одязі виявлені сліди її крові.

За даними судово- психіатричних експертиз (т. 5 а.с. 46-48, 92-94, 108-110, 125-127 ) підсудні у справі є в повній мірі осудними. При цьому суд взяв до уваги, що при проведенні такої експертизи підсудний ОСОБА_11 визнав свою вину у приховуванні даного вбивства. Таку вину визнавав ОСОБА_11 в Тлумацькому районному суді з участю адвоката при вирішенні питання про його запобіжний захід, що зазначено у протоколі судового засідання (т.3 а.с. 198), що явно суперечить доводам захисту про незаконні методи слідства з боку працівників міліції.

Постанови слідчого про порушення кримінальних справ щодо підсудних ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які були оскаржені до судових інстанцій, залишені в силі (т.3 а.с. 4-24).

Постанови слідчого про відмову у порушенні кримінальних справ щодо працівників міліції, які брали участь у розслідуванні справи, не скасовані, залишаються в законній силі (т.3 а.с. 44-55).

Даними протоколу огляду автомашини (т.2 а.с. 34-41) встановлено, що автомашина ВАЗ-2103 жовтого кольору, що належить батьку підсудного ОСОБА_11, перебуває на штраф- майданчику ДАІ з 2003 року після автопригоди і визнана у цій справі речовим доказом, на якому підсудні перевозили тіло потерпілої, що також підтверджує визнавальні показання підсудних.

З висновків техніко-криміналістичних експертиз (т.5 а.с. 52-55, 73-75, ) слідує, що явки з повинною підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_16 писали без впливу незвичних умов, що підтверджує їх добровільність та достовірність.

Як слідує із протоколу додаткового огляду місця події (т. 1 а.с. 62-63) в будинку по вул.Кармелюка,10 в м. Тлумач були виявлені жіночі предмети: металеві кусачки, манікюрник ножик, шкарпетку, які згідно протоколів впізнання були опізнані свідками як речі, що належали потерпілій ОСОБА_19 (т. 1 а.с. 161, 171).

Детальний аналіз визнавальних показань підсудних та решти доказів у справі свідчить про те, що ні слідством, ні судом не здобуто переконливих й об’єктивних даних про те, що підсудні здійснили свій умисел на зґвалтування потерпілої. Окремі дані в цій частині носять характер припущень і не можуть згідно вимог Конституції України та норм КПК України ставитись в основу обвинувального вироку.

Згідно висновків судмедогляду та судово-медичних експертиз потерпілої ОСОБА_19 (т. 3 а.с. 201-213, 234-240) немає об’єктивних даних про те, що з нею в ту ніч було проведено статевий акт. Те, що експерти не виключають цього, є припущенням, яке слід трактувати в користь підсудних.

Самі підсудні заперечили зґвалтування ними потерпілої. Всі визнавальні показання підсудних в цій частині ґрунтуються на тому, що кожен з підсудних заходив до потерпілої в кімнату окремо. Ніхто з них жодного разу не підтверджує, що бачив як інший підсудний вступив у статеві зносини з потерпілою. ОСОБА_17 і ОСОБА_11 вказували, що вони в статевий акт не вступали через опір потерпілої.

Те, що ОСОБА_11 і ОСОБА_16 у цих показаннях вказували, що ОСОБА_15 вступив у статеві зносини з потерпілою, було лише з його слів, ніхто цього не бачив і чи він довів свій умисел на її зґвалтування до кінця нічим не підтверджується.

Посилання в цих показаннях ОСОБА_16 про те, що він вступив у статеві зносини з потерпілою, суд не може взяти як доказ завершеного зґвалтування, оскільки він ці показання заперечив, інших об’єктивних доказів, що такий статевий акт був проведений, у справі немає.

З наведених вище мотивів показання в цій частині свідків, що перебували із підсудними у СІЗО, суд розцінює як підтвердження їх замаху на зґвалтування потерпілої.

Посилання підсудних, їх захисників на те, що визнавальні показання були здобуті незаконними методами, суд вважає необґрунтованими і розцінює способом захисту, що підтверджується висновками комісійних судово-психологічних експертиз (т.18 а.с. 121- 169).

Крім того, самі підсудні під час попереднього розслідування справи відмовлялись від скарг на працівників міліції (т.2 а.с. 71). Так діяли ОСОБА_16 і ОСОБА_47, вказуючи, що отримали їх в побуті. Заперечував незаконні методи слідства ОСОБА_11 в присутності адвоката (т.2 а.с.75).

Це заперечили вищевказані у вироку свідки, що були понятими, учасниками розслідування від прокуратури, працівники суду, слідчі.

Крім того, допитані судом свідки-працівники міліції ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67 заперечили будь-які незаконні методи слідства чи оперативно-розшукових заходів у цій справі.

Підтвердженням цього є постанови слідчого про відмову в кримінальному переслідуванні цих осіб за даними неодноразових ретельних перевірок скарг на них з цього приводу від підсудних й їх родичів (т. 3 а.с. 44-55, т.8 а.с. 124-133, т. 16 а.с. 87-99 ). Вказані рішення на даний час мають законну правову силу.

Показання свідків ОСОБА_68, ОСОБА_21, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, що є родичами підсудних, про те, що вони не вчиняли цих злочинів, суд розцінює намаганням їх захистити. В силу значної давності вчинених злочинів вказані свідки можуть добросовісно помилятись у відтворенні тих подій, тому суд не буде ініціювати питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання.

Не підтверджують посилання захисту про вибивання у підсудних визнавальних показань з нанесенням численних ударів й тортур допитані у суді свідки-лікарі ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74 та досліджені меддокументи.

Доводи підсудного ОСОБА_16 про те, що він подавав ще одну явку з повинною з іншим змістом, спростовуються матеріалами справи, службовим розслідуванням з цього приводу, запереченнями цього свідком ОСОБА_53 та рештою осіб, які причетні до розслідування. При цьому суд врахував, що сам ОСОБА_16, його захисник не вказували на відсутність такої явки у справі при ознайомленні із справою.

Посилання захисту на те, що визнавальні показання підсудних є недопустимими, оскільки здобуті при відбуванні ними адмінарештів, суд відхиляє. Таке здобуття доказів у кримінальній справі не має заборони в чинному КПК України і не може розцінюватись істотним порушенням його норм.

Окремі розбіжності у визнавальних показаннях підсудних не є істотними і пояснюються давністю події, їх перебуванням тоді у стані сп’яніння. Ці розбіжності суперечать доводам захисту про їх вибивання.

Доводи підсудних та їх захисників про те, що досудове слідство не виконало вимог Калуського міськрайонного та апеляційного суду у цій справі, слід вважати безпідставними.

Як видно із справи всі вказівки цих судових інстанцій у реально можливих межах виконані . З цього приводу до справи долучено численні документи направлені на перевірку скарг про незаконні методи слідства, встановлення і допит додаткових осіб, оцінку окремих даних у справі, зокрема щодо інших версій, перевірку алібі підсудних, усунення протиріч (т.13 а.с. 135- 248, т. 14- 19).

Посилання захисту на недостовірність показань свідків, які перебували з підсудними в СІЗО слід відхилити тому, що вони в основному співпадають й узгоджуються з іншими доказами їх вини. Саме тому показання цих свідків суд визнає допустимими у цій справі.

Твердження захисту про те, що свідок ОСОБА_75 вказував на особу, що причетна до цієї справи, суперечать вищенаведеним доказам та суті його показань в судовому засіданні про те, що ця особа в ту ніч не йшла разом із потерпілою.

Суд вважає, що замах на зґвалтування потерпілої підсудними було вчинено групою осіб, оскільки їх дії були взаємоузгоджені, взаємодоповнюючі і об’єднані єдиним спільним умислом.

Із обвинувачення підсудних в частині замаху на згвалтування суд виключає ознаку повторності, оскільки їх дії при цьому не містять даної ознаки, а носять продовжуваний характер, без значного розриву у часі.

За встановлених судом обставин та доказів у справі суд прийшов до висновку, що дії підсудного ОСОБА_15 слід кваліфікувати за ст.ст. 115 ч.2 п. 9 та 15 ч.2, 152 ч.4 КК України, оскільки він вчинивши всі дії, які вважав за необхідні для доведення зґвалтування потерпілої ОСОБА_19 до кінця, його не закінчив через її активний опір, а для приховання вчиненого замаху на її зґвалтування він вчинив її умисне вбивство.

Суд виключає з обвинувачення ОСОБА_15 за ст. 115 ч.2 КК України п. 10, оскільки всі його дії в цій частині повністю охоплюються п.9 ч.2 ст. 115 КК України. Тому суд перекваліфіковє його дії з ст. ст. 115ч.2 п.п. 9, 10, 152 ч.4 КК України на ст.ст. 115 ч.2 п. 9 та 15 ч.2, 152 ч.4 КК України.

Відповідно до вимог ст. 14 ч.3 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, ратифікованої Україною 16.01.1998 року, кваліфікація дій ОСОБА_15 не підлягає зміні з ст.ст. 15 ч.2, 152 ч.4 на ст.ст. 15 ч.2, 152 ч.3 КК України, за якою його було видано на Україну.

Дії підсудних ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 слід перекваліфікувати з ст.ст. 152 ч.3, 396 ч.1 КК України на ст.ст. 15 ч.2, 152 ч.3 ; 396 ч.1 КК України, оскільки вони вчинили замах на згвалтування неповнолітньої групою осіб та заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину – умисного вбивства.

Цивільний позов потерпілої до ОСОБА_15 підлягає задоволенню. Матеріалами справи підтвердженні її матеріальні витрати у зв’язку із смертю її дочки на 15441 грн та моральних відшкодувань на 100 000 грн у зв’язку з тим, що через втрату неповнолітньої дочки вона перенесла значні душевні страждання, які негативно вплинули на стан її здоров’я, спосіб життя.

Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винних, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обтяжуючою покарання підсудних обставиною суд визнає вчинення ними злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Пом’якшуючими покарання обставинами суд визнає те, що підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_16 і ОСОБА_74 на досудовому слідстві подали явки з повинною, активно сприяли розкриттю злочинів, їх тодішнє розкаяння у вчиненому; що підсудний ОСОБА_15 вчинив злочини неповнолітнім ; що ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 були молодого віку.

Суд враховує те, що ОСОБА_15 судиться вперше, решту підсудних вважаються несудимими, їх позитивні характеристики, стан їх здоров’я, утримання ОСОБА_11 дитини.

Суд не звільняє від покарання підсудних за ст. 396 ч.1 КК України за спливом строку давності, оскільки даний строк не пройшов.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

К е р у ю ч и с ь ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_15 визнати винним і призначити покарання

- за ст.ст. 115 ч.2 п. 9 КК України позбавлення волі на 12 років;

- за ст.ст. 15 ч.2, 152 ч.4 КК України позбавлення волі на 8 років.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити йому позбавлення волі на 12 років.

ОСОБА_11 визнати винним і призначити покарання

- за ст.ст. 15 ч.2, 152 ч.3 КК України позбавлення волі на 7 років;

- за ст. 396 ч.1 КК України позбавлення волі на 2 роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити йому позбавлення волі на 7 років.

ОСОБА_16 визнати винним і призначити покарання

- за ст.ст. 15 ч.2, 152 ч.3 КК України позбавлення волі 7 років;

- за ст. 396 ч.1 КК України позбавлення волі на 2 роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити йому позбавлення волі на 7 років.

ОСОБА_17 визнати винним і призначити покарання

- за ст.ст. 15 ч.2, 152 ч.3 КК України позбавлення волі 7 років;

- за ст. 396 ч.1 КК України позбавлення волі на 2 роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити йому позбавлення волі на 7 років.

ОСОБА_18 визнати винним і призначити покарання

- за ст.ст. 15 ч.2, 152 ч.3 КК України позбавлення волі 7 років 6 місяців;

- за ст. 396 ч.1 КК України позбавлення волі на 3 роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити йому позбавлення волі на 7 років 6 місяців.

Запобіжні заходи засудженим ОСОБА_15 , ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17 залишити без змін, ОСОБА_18 - змінити на тримання під вартою.

Вважати початком покарання ОСОБА_15 з часу його затримання у цій справі в Італії з 21.04.2008 року ; ОСОБА_11 з 2.09.2007 року ; ОСОБА_16 з 23.10.2007 року; ОСОБА_18 з 4.08.2010 року.

Речові докази : речі потерпілої повернути її матері ОСОБА_3, медичні документи – у відповідні лікувальні заклади, автомашину ВАЗ- 2103 - її власнику, відео- та аудіокасети зберігати при справі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_15 задовольнити, стягнути з нього на її користь матеріальне відшкодування на 15441 грн та моральне відшкодування на 100 000 грн.

Вирок може бути оскаржено до Верховного ОСОБА_57 України на протязі одного місяця засудженими, які перебувають під вартою, з моменту вручення їм копії вироку, іншими учасниками процесу з моменту його проголошення.

Судді : Б.М. Гриновецький

ОСОБА_76

народні засідателі А.П. Фітковська

ОСОБА_77

ОСОБА_78

Згідно з оригіналом

Суддя: Б.М. Гриновецький