ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.06                                                                                        Справа №  20/134/06

Суддя   Гандюкова  Л.П.

За позовом  Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго”  в особі Виробничого структурного підрозділу Запорізької теплової електростанції, Запорізька область, м. Енергодар

до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення суми  2160,90 грн.    

                                                                                                          Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –    Неумитих В.В. (довіреність № 10/7781-12 від 30.12.2005р.);

Від відповідача –Дублик А.М. (довіреність № 01-20/827 від 20.04.2006р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі  2160,90 грн. за договором оренди нежилого приміщення № 276А/187 від 07.11.2005р., з яких сума 2057,09 грн. - основний борг, сума 61,71 грн. - пеня, сума 37,03 грн. – індекс інфляції, сума 5,07 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2006р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/134/06,  судове засідання  призначено на 11.05.2006р. Ухвалою суду від 11.05.2006р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.06.2006р. Ухвалою від 24.05.2006р. у зв’язку з виробничою необхідністю розгляд справи, призначений на 02.06.2006р., відкладено на 05.06.2006р.   

У судовому засіданні 05.06.2006р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

05.06.2006р. до господарського суду від позивача надійшла заява, в якій останній зазначив, що зменшує суму позовних вимог на 103,81 грн., так як немає підстав для пред’явлення. Вказує, що сума позову на 05.06.2006р. становить 2057,09 грн.

Також у судовому засіданні 05.06.2006р. позивач надав уточнення до позовної заяви, де зазначив, що плата за оренду в сумі 756,39 грн. –заборгованість відповідно до договору № 276А/187 від 07.11.2005р. (п. 7.3.).

У порядку ст. 22 ГПК України зазначені заява та уточнення до позову приймаються судом до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та поясненнях до неї. Зокрема,  позивач зазначив, що відповідно до п. 6.3 договору № 276А/187 від 07.11.2005р. відповідач зобов’язаний повернути орендоване приміщення після закінчення дії договору, повернення будівлі з оренди здійснюється на підставі акту прийому –передачі, підписаного в двохсторонньому порядку (п. 7.1 договору). Згідно з п. 7.3 договору, орендар не звільняється від внесення орендної плати до здачі приміщення по акту. Орендна плата за лютий 2006р. складає 756,39 грн. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій спричинені збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати при звичних обставинах, якщо б її право не було б порушено. Не повертаючи орендоване приміщення в строки, передбачені договором, відповідач спричинив компанії ВАТ “Дніпроенерго” збитки у вигляді орендної плати, плати за тепло енергію на ГВС, опалення, воду  холодну та гарячу, стоки, крім того відповідач зобов’язаний відшкодовувати експлуатаційні витрати за споживану електроенергію та послуги по передачі електроенергії. Оплата повинна бути проведена відповідно до п. 5.12 договору, тобто навіть на підставі акту, підписаного в односторонньому порядку. У зв’язку з несплатою відповідачем зазначених платежів, просить стягнути з відповідача суму заборгованості (збитки) в сумі 2057,09 грн., в т.ч., за оренду –756,39 грн., експлуатаційні витрати –148,37 грн., теплоенергії на ГВС –21,84 грн., теплоенергії  на опалення –664,30 грн.,  вода питна холодна –10,5 грн., вода питна гаряча – 7,5 грн., стоки –12,90 грн., електроенергія –35,64 грн., витрати по передачі електроенергії –56,80 грн. відповідно до п. 1.4 договору.  

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши наступне. П.п. 5.11, 5.12 договору № 276А/187 передбачено, що розрахунки за оренду, надані послуги по тепло-, водопостачанню та водовідведенню, відшкодування витрат за спожиту електроенергію та її передачу, на утримання будівлі та прибудинкової території здійснюється орендарем грошовими  коштами  в такому порядку: - оплата протягом 5-ти банківських днів від дати підпису сторонами акта про надання права користування нежилим приміщенням; - у випадку непідписання акта про надання права користування приміщенням до 3 числа місяця, наступного за звітнім, акт підписаний в односторонньому порядку вважається первинним документом і підставою для проведення розрахунків, формуванню доходів і дебіторської заборгованості. Пунктом  6.1 договору передбачено, що орендодавець зобов’язаний щомісяця направляти орендарю  акт про надання права користування нежилим приміщенням не пізніше 30 числа звітного місяця. Як зазначено в позові, акт про надання права користування нежилим приміщенням надіслано 02.03.2006р., а отримано виконкомом міськради 09.03.2006р., отже штрафні санкції нараховані необґрунтовано, оскільки невірно зазначена кількість прострочених днів, а також невірно зазначено індекс інфляції. Відповідно до інформації Державного комітету статистики, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у березні 2006р. становив 99,7 відсотка, а в розрахунку суми позову вказано 101,8 %. На підставі зазначеного, оскільки термін договору  оренди нежилого приміщення № 276А/187 минув 31.01.2006р. і орендар його фактично не використовував, підстав для задоволення позову немає.  Просить у позові відмовити.     

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін,  суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що в своїх господарських відносинах сторони керувалися умовами договору оренди нежилого приміщення № 276А/187 від 07.11.2005р.

Із змісту зазначеного договору  вбачається, що ВАТ “Дніпроенерго” (орендодавець, позивач у справі) передає, а виконком Енергодарської міської ради  (орендар, відповідач у справі) приймає у строкове платне користування нежиле приміщення  площею 780,9 кв.м., інв. № 13919, розташоване за адресою: м. Енергодар, пр. Будівельників, 21. У пункті 4.1 договору визначено, що останній вступає  в силу  01.12.2005р.  та діє до 31.01.2006р.

          Саме зазначеним договором позивач обґрунтовує  свої позовні вимоги.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги  задоволенню не підлягають на наступних підставах.

          Згідно з ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обгрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

 Відповідно до  ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

           Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення  цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору -   є договір.

 Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є невиконання або  виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.  Згідно з ст.22 ЦК України, яка наведена позивачем в уточненні позовних вимог,  особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання - сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних.

           Суд вважає, що позивачем не доказано факт виникнення зобов’язань у відповідача, та, відповідно, факт порушення цих зобов’язань за договорами оренди, не доказаний  склад збитків, розмір позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань , як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський   договір  вважається  укладеним,  якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто  згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду,  а  також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України.  

           Із наведеного слідує, що договір визнається  неукладеним  тоді, коли у ньому відсутня хоча б одна з істотних  умов. Такий висновок прямо передбачено в п.8 ст.181 ГК України, а саме: у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий  договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

          Специфіка  договору оренди виключає одночасність укладення та виконання угоди, фактично унеможливлює усну форму і свідчить про відсутність самої угоди.

           Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України  істотними умовами договору оренди є:  об'єкт оренди (склад і  вартість  майна  з урахуванням її індексації);  строк,  на який укладається  договір  оренди;  орендна  плата  з  урахуванням   її індексації;   порядок   використання  амортизаційних  відрахувань; відновлення  орендованого  майна  та  умови  його  повернення  або викупу.

          Із матеріалів справи не вбачається досягнення сторонами згоди з істотних умов договору.

Згідно з умовами договору оренди нежилого приміщення від 07.11.2005р., об’єктом оренди є  нежиле приміщення площею 780,9 кв.м., інв. № 13919, розташоване за адресою: м. Енергодар, пр. Будівельників, 21. Із пояснень позивача у судовому засіданні слідує, що зазначений в договорі № 13919-це інвентаризаційний номер, за яким об’єкт перебуває на балансі позивача. Суд вважає, що цей інвентаризаційний номер не є індивідуальною ознакою майна, переданого в оренду іншій юридичній особі. Відповідно до ст. ст.1, 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” інвентаризація проводиться для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства  і під час  її проведення перевіряються і документально підтверджується наявність, стан, оцінка активів і зобов’язань.  Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату.

Із акту прийому-передачі (додаток № 1 до договору) слідує, що в оренду передається  частина  нежилих приміщень у будівлі по пр. Будівельників,21, 2-3 поверхи, загальною площею 780,9 кв.м.  

Із зазначеного, а також з інших матеріалів справи, можна зробити висновок, що будівля, яка розташована по пр. Будівельників, 21 в м. Енергодар  є багатоповерховою та має окремо виділені приміщення (кімнати).  

Таким чином,  сторони належним чином не погодили об’єкт оренди, оскільки  не визначили склад майна, його індивідуальні ознаки (номера кімнат, їх площу тощо), а тому не можливо визначити, які саме приміщення (об’єкт) мають бути передані в оренду та повернені з оренди. Вартість об’єкту оренди зазначена не у договорі, а лише у акті приймання-передачі.   

          Крім того, договір оренди нежилого приміщення № 276А/187 від 07.11.2005р. не містить порядку використання  амортизаційних  відрахувань.

Таким чином, слід визнати, що сторонами при укладенні договору оренди від 07.11.2005р. не досягнуто згоди по таких істотних умовах, передбачених законом для договорів оренди, як об'єкт оренди; порядок використання амортизаційних  відрахувань. Внаслідок чого, відповідно до ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180, п. 8 ст. 181   ГК України  даний договір є неукладеним,  та не породжує для сторін виникнення зобов’язань.

Вирішуючи спір, суд враховує також наступне. В уточненні позовних вимог, які прийняті судом до розгляду, позивач визначає заявлену до стягнення суму як збитки.  

           Із аналізу  наведених  вище  ст.ст.22, 610,611 ЦК України, а також ст.623 ЦК України, ст.ст.224, 226 Господарського кодексу України слідує, що головною  умовою відшкодування збитків (відповідальності) є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

           Притягнення до відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад  правопорушення. Склад правопорушення, визначений законом  для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник, об’єктом –правовідношення по зобов’язаннях; об’єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна  поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов’язання, причинний зв’язок між противоправною  поведінкою боржника і збитками; суб’єктивну сторону  правопорушення складає вина.

           Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад  правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань. Оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

           На кредитора покладений обов’язок доведення факту  невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір.

           Суд вважає, що позивачем не доведено з підстав, які заявлені в обгрунтування позовних вимог, порушення зобов’язання відповідачем, прямий причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача та спричиненням збитків, а також їх розмір. Зокрема,  із змісту нормативного обґрунтування уточнених позовних вимог (ст.22 ЦК України), наведених  у заяві, одержаній судом 05.06.2006р.,  слідує, що позивач визначає  заявлену до стягнення суму не як реальні збитки, а як збитки у вигляді упущеної вигоди.  Між тим, приписами ч.4 ст.623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди)  враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Доказів вжиття таких заходів позивачем також не надано.

Згідно з ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду у спосіб, встановлений договором або законом, за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача з підстав, які заявлено, у вибраний ним спосіб захисту прав, необґрунтованими та недоказаними, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

            Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати  покладаються на позивача.

   Керуючись  ст. ст.  22, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                        ВИРІШИВ:

          

            У  задоволенні позову  відмовити повністю.

Суддя                                                   Л.П. Гандюкова  

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення  підписано у повному обсязі  19. 06.2006 р.