Справа № 339/381/13-п 1
3/339/132/13
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2013 року м. Болехів
Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Головенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя с.. Сихів, Стрийського району, Львівської області, громадянина України, директора ТзОВ «Каралп»
за ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, працюючи на посаді директора ТзОВ «Каралп», що знаходиться в м.Болехів по вул. Д.Галицького,169 , допустив порушення вимог законодавства про працю: ч. 1.3 ст. 24, ч. 3 ст. 32, ч.5 ст 80, ст. 84, ч.1, 2, 4 ст. 95, ст. 96, ч.4 ст 97, ст. 103, ст. 105 КЗпПУ, , ч. 1, 2 ст.3, ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст 30 ЗУ “Про оплату праці” та ст. 21 Закону України «Про відпустки», а саме: на підприємстві у письмовій формі не оформлено трудовий договір (наказ чи розпорядження) з працівником; більше ніж за два місяці працівників підприємства не повідомлено про зміну істотних умов праці, не забезпечений достовірний облік виконуваної працівниками роботи, не надано щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років підряд, відпустки без збереження заробітної плати надавалися за відсутності бажання працівника, не дотримано мінімального розміру заробітної плати, тарифна сітка сформована без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), встановлено факт прийняття керівником в одноособовому порядку рішень з питань праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами та про ці зміни в бік погіршення працівників не попереджено більше як за два місяці, за суміщення професій (посад) не проводилася доплата, за роботу в нічний час та на роботах з особливими природними географічними умовами не встановлено підвищення оплати праці, за час простою не з вини працівників, а також всупереч ст. 108. ст. 100, ст. 113, ст. 115 КЗпП порушено порядок виплати заробітної плати.
В судове засідання ОСОБА_1 не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Його винуватість у вчиненому правопорушенні підтверджується матеріалами справи:
- даними щодо обставин скоєного правопрушення, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення №09-02-037/467 від 24.05.2013 року щодо обставин скоєного правопорушенння,
- результатами перевірки, викладеними в акті №09-02-037/538, в яких зафіксовані порушення трудового законодавства.
Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробiтна плата працiвникам за весь час щорiчної вiдпустки виплачується не пiзнiше нiж за три днi до початку вiдпустки.
Ст. 24 ЗУ “Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Однак, виплата авансу за вказані місяці не здійснювалася: зарплата за лютий 2013 року працівникам ТзОВ «Каралп» виплачена 05.03.13 р, за березень- 04.04.13 Виплата авансу за вказані місяці не здійснювалася. Зарплата за квітень 2013 р. виплачена 03.05.13 р., а аванс за травень- 20.05.13 р., тобто через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
На даному підприємстві виявлене порушення, передбачене ст. 21 Закону України «Про відпустки»: заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачувалася не за три дні до початку відпустки. Так, наказом від 01.04.13р. №4/к надано щорічні відпустки з 01.04.13 р. по 24.04.13 р. директору ОСОБА_1, начальнику цеха ОСОБА_2 та механіку ОСОБА_3М, зарплачу за час щорічної відпустки їм виплачено 01.04.13 р.
Також, виявлено, що всупереч ст.113 КЗпП України на підприємстві час простою не з вини працiвника не оплачується з розрахунку не нижче вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу). Так, підприємство не працювало протягом 15 днів у лютому-березні 2013 р., однак зарплата працівникам не нарахована, а відпустки без збереження зарплати надані без заяв працівників.
Ч.2 ст. 30 ЗУ “Про оплату праці” власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
В результаті перевірки на ппідставі пояснень водія автонавантажувача ТзОВ «Каралп» ОСОБА_4 встановлено, що його робочий час щоденно триває з 8 години до 17 години, а в табелі обліку використання робочого часу працівників за квітень 2013 року, вказано, що в період з 22 по 26 квітня він працював по 4 години в день.
Виявлено порушення ч.1,3 ст 24 КЗпП України а саме: на підприємстві у письмовій формі не оформлено трудовий договір (наказ чи розпорядження) з одним з працівників. Так, наказом від 22.03.2013 року №2-к ОСОБА_5 призначений відповідальним за стан електрогосподарства, однак трудові відносини з ним належним чином не оформлені. ОСОБА_5 без укладення трудового договору працює на підприємстві більше двох місяців.
На момент перевірки виявлено порушення ч. 3 ст 32 КЗпП України а саме: більше ніж за два місяці працівників підприємства не повідомлено про зміну істотних умов праці, Так, наказом від 21.02.2013 року № 1-к працівники підприємства повідомлені про зупинку виробництва та відправлення всіх у відпустку без збереження заробітної плати з 21.02.13 р по 07.03.13 р. та наказом від 01.07.12 року № 6-к у зв’язку із зупинкою виробництва усі працівники відправлені у відпустку з 01.07.12 року по 03.08.12 року.
Відповідно до ст.. 80 КЗпП України забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Так, майстру підприємства ОСОБА_6А , який прийнятий на роботу з 05.01.2011 року, відпустка жодного разу не надавалася. Аналогічна ситуація з робітником ОСОБА_7Я, прийнятого на роботу з 03.08.2010 року, однак відпустка жодного разу теж не надавалася.
Всупереч ст. 84 КЗпП України та ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати надаються за відсутністю бажання працівників та терміном більше ніж 15 днів.
Також, виявлено порушення ч. 1,2,4 ст 95 КЗпП україни, так як ТзОВ «Каралп» не дотримуються вимог щодо нарахування мінімальної заробітної плати працівників. За березень і квітень 2013 року жодному працівнику підприємства не нараховано та не виплачено мінімальну заробітну плату, незважаючи на те , що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Всупереч ст. 96 КЗпП України, ч. 3 ст 6 Закону України “Про оплату праці” на підприємстві сформована тарифна сітка (схема посадових окладів) без урахувань міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Так, згідно штатного розпису підприємства, введеного в дію з 01.04.2013 року заробітна плата лікаря-стоматолога ОСОБА_8, інженера ОСОБА_9, прибиральника ОСОБА_10, верстатника ОСОБА_11, охоронця ОСОБА_12 встановлена в розмірі 1435 гривень, як за просту некваліфіковану працю.
Відповідно до ч. 4 ст.. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Однак, протягом тривалого часу заробітна плата виплачується у зменшеному розмірі, ніж передбачена законодавством.
Ст.. 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. При перевірці виявлено, що працівники підприємства завчасно не були попереджені про відпустку без збереження заробітної плати в лютому 2013 року.
Перевіркою виявлено, що за суміщення професій (посад) в ТзОВ «Каралп» не проводилась дооплата, чим порушено вимоги ст. 105 КЗпП України.
А також всупереч ст. 108 КЗпП України за роботу в нічний час не проводилася оплата за роботу у підвищеному розмірі та всупереч ст 100 КЗпП України на роботах з особливими природними географічними умовами не встановлено підвищення оплати праці за час простою не з вини працівників
Таким чином, доведено, що ОСОБА_1, як директор приватного підприємства, вчинив порушення вимог законодавства про працю і в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП .
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1, суд згідно вимог ст.ст. 23,33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.
При при таких обставинах до нього слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції вказаної статті.
На підставі викладеного ч.1 ст. 41 КУпАП та керуючись ст.ст. 283,284 КУпАП,-
ПОСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні право-порушення та накласти адміністративне стягнення -штраф в розмірі 700 (сімсот) гривень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції, а прокурором - протесту до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд.
Суддя Головенко О.С.