АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/157/15 Справа № 2-1158/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Романюк М.М.

23Категорія

22 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Романюк М. М.

суддів Котушенко С.П., Петренко І.О.,

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, усунення перешкод в користуванні гаражами шляхом звільнення нежитлового приміщення, стягнення заборгованості по орендній платі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа Обслуговуючий кооператив "Автогаражний кооператив "Лівобережний" про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом 16 березня 2011 року. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилався на те, що 16 липня 2008 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1 гаражів № 40 ряд 2, 41 ряд 2, 40 ряд 1 (після зміни нумерації № 32-А ряд 1, №34-А ряд 2, №34-Б ряд 2), які розташовані в автомобільному гаражному кооперативі "Лівобережний" по вул.Генерала Захарченка, 17 в м.Дніпропетровську. Згідно п.3.1 зазначеного договору сторони узгодили орендну плату за користування гаражами в розмірі 2 000 грн. щомісячно. В порушення умов договору з початку 2011 року відповідач орендну плату не сплачує. У зв'язку з зазначеним позивач просить суд розірвати договір №1 оренди нежитлового приміщення, укладений 16 липня 2008 року між позивачем та відповідачем, усунути перешкоди позивачу в користуванні гаражами шляхом звільнення відповідачем нежитлових приміщень, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 82 000 грн.; пеню в розмірі 21 102,52 грн.; 3% річних – 4 302,33 грн.; індекс інфляції 4 135,09 грн., а всього 111 539,94 грн. та судові витрати по справі.

Відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 16 липня 2008 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір оренди №1, згідно якого вона, як орендар, прийняла від ОСОБА_3 в строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення – гаражі, ряд 1 №40, ряд 2 №40, ряд 2 №41, розташовані в автогаражному кооперативі "Лівобережний" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченка,17. Однак, раніше, між нею та ОСОБА_3 19 березня 2008 року був укладений договір №01-1 згідно якого ОСОБА_3 зобов'язується продати, а вона зобов'язується купити зазначені вище приміщення.

Оскільки ОСОБА_3 був потрібен час для оформлення необхідних для відчуження документів, а їй було недоцільно втрачати цей час, за згодою сторін і було укладено Договір оренди № 1 від 16 липня 2008 року.

Відповідно до п.4 Договору №01-1 від 19 березня 2008 року договір купівлі - продажу гаражів буде укладений та нотаріально посвідчений в строк до 08 липня 2008 року.

Згодом строк укладання договору купівлі – продажу був перенесений, останній раз до 31 травня 2009 року

До 31 травня 2009 року ОСОБА_3 не виконав свої зобов’язання. Договір купівлі-продажу гаражів з вини ОСОБА_3 не укладений і до даного часу, а вона з 16 липня 2008 року по 01 січня 2011 року, тобто 29,5 місяців несла збитки у вигляді орендної плати, що складає 59 000 грн.

Крім того, оскільки вона мала намір купити три гаражі, за згодою ОСОБА_3 нею зроблено необхідний ремонт цих гаражі, вартість якого склала 63 000 грн.

Крім того, між нею та підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір, відповідно до якого останній надав їй інформацію щодо гаражів та надав посередницькі послуги, за які вона сплатила 7 580 грн.

З ОСОБА_4 21 лютого 2008 року вона уклала договір №19/К, згідно якого він взяв на себе зобов’язання по оформленню їй кредиту на купівлю гаражів. Нею були оплачені послуги в розмірі 500 грн.

Таким чином загальна сума матеріальних збитків, які вона просить стягнути з відповідача, складає: 59 000 грн. + 63 000 грн. + 7 580 грн. + 500 грн. = 130 080 грн. Крім того, діями відповідача їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 50 000 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені; розірваний договір №1 оренди нежитлового приміщення, укладений 16 липня 2008 року між сторонами; усунуті ОСОБА_3 перешкоди в користуванні гаражами №№ 32-А ряд 1, 34-А ряд 2, 34-Б ряд 2 в Обслуговуючому кооперативі "Автогаражний кооператив "Лівобережний", розташованому за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Генерала Захарченко 17; зобов`язано ОСОБА_2 звільнити   та   передати ОСОБА_3 гаражі №№32-А ряд 1, 34-А ряд 2, 34-Б ряд 2 в Обслуговуючому кооперативі "Автогаражний кооператив "Лівобережний", розташованому за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Генерала Захарченко 17; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі в розмірі 82 000 грн.; пеню в розмірі 21 102 грн. 52 коп., 3% річних в розмірі 4 302 грн. 33 коп., індекс інфляції – 4 135 грн. 09 коп., а всього 111 539 грн. 94 коп. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 33 313 грн. 12 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з їх законності та обґрунтованості.

З даним висновком судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 березня 2008 року між сторонами укладено в простій письмовій формі договір № 01-1, згідно якого ОСОБА_3 зобов'язався продати ОСОБА_2 нежитлові приміщення (гаражі). Згідно умов зазначеного договору сторони домовилися до 08 липня 2008 року укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу гаражів. Додатковою угодою до договору від 04 червня 2008 року, строк виконання договору було визначено як 31 липня 2008 року. Додатковою угодою № 2 до договору від 19 січня 2009 року було визначено строк підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу гаражів до 31 травня 2009 року.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 30 000 грн. та судові витрати, в іншій частині позову відмовлено.

Крім того 16 липня 2008 року між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1 гаражів № 40 ряд 2, 41 ряд 2, 40 ряд 1, після зміни нумерації № 32-А ряд 1, №34-А ряд 2, №34-Б ряд 2, які розташовані в Обслуговуючому автогаражному кооперативі "Лівобережний" по вул.Генерала Захарченка, 17 в м.Дніпропетровську. Згідно п.3.1 зазначеного договору сторони узгодили орендну плату за користування гаражами в розмірі 2 000 грн. на місяць.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:  припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання якщо це встановлено   договором або законом, або розірвання договору; зміна  умов зобов'язання;  сплата неустойки;  відшкодування збитків та моральної   шкоди.    

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 квітня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2015 року, у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними відмовлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі за період з січня 2011 року по травень 2014 року включно, пені  за прострочення виконання зобов'язання, інфляційних втрат та 3% річних.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 не був членом кооперативу, а тому договір оренди є недійсним не може бути прийнято до уваги, оскільки рішенням суду у задоволенні вимог про визнання, в тому числі, і договору оренди недійсним було відмовлено.

Посилання апелянта на те, що якби між сторонами не було домовленості про укладання в майбутньому договору купівлі – продажу гаражів, ОСОБА_2 не укладала би договір оренди не може бути прийнято до уваги, оскільки не має правового значення. Договір оренди між сторонами був укладений, виконувався, а тому вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати є законними та обґрунтованими.

Посилання апелянта на те, що укладений між сторонами договір оренди є строковим договором і строк його дії закінчився 31 травня 2009 року не може бути прийнято до уваги з наступного.

Згідно ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк   найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а   у разі найму нерухомого майна – за три місяці.

Крім того, п.8.1 укладеного між сторонами договору оренди передбачено, що від діє до оформлення між сторонами договору купівлі – продажу. Оскільки між сторонами договір купівлі – продажу так оформлений і не був, договір оренди є діючим договором.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про часткове задоволення заявлених вимог про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності розміру завданої шкоди в сумі 33 313 грн.

З даним висновком судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Згідно висновку комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи №1788/1789-13 від 24 січня 2014 року, вартість будівельних матеріалів, використаних у гаражах №40 ряд 1 (новий №32-А), №40 ряд 2 (новий №34-А), №41 ряд №2 (новий №34-Б), розташованих в АГК "Лівобережний за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Генерала Захарченко,17 складає 18 555 грн. 12 коп. Вартість виконаних робіт по покращенню технічного стану та ремонту зазначених гаражів складає 14 758 грн.

Згідно ст.778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного та приймаючи до уваги, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завданої шкоди в розмірі 63 000 грн. суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування шкоди. Крім того, судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні заявлених вимог про стягнення сплаченої орендної плати та сум, які ОСОБА_2 заплатила за надання ФОП ОСОБА_4 за надання інформаційно – посередницьких послуг, оскільки дані вимоги не ґрунтуються на законі.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, зібраним доказам дана оцінка, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.М.Романюк

Судді: С.П.Котушенко

ОСОБА_5