у х в а л а

І м е н е м    У к р а ї н и

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: 

головуючого судді: Старунського Д.М.

суддів: Каралюса В.М., Ліщинського А.М.

при секретарі судового засідання: Троцькому Є.Г.

за участю осіб:

від позивача -ОСОБА_1. - представник

від відповідача - ОСОБА_2 - представник

від третіх осіб - не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2008 року у справі №2-а-3/08/1770

за адміністративним позовом ОСОБА_3

до Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»

треті особи - Головне управління Державного казначейства у Рівненській області, ОСОБА_4

про визнання дій неправомірними та зобов'язання видати витяг з реєстру права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача по відмові видати витяг з реєстру права власності неправомірними та зобов'язання видати витяг з реєстру права власності на житловий будинок з гаражами що знаходиться в АДРЕСА_1

В своєму позові покликається на те, що він є власником житлового будинку з гаражами АДРЕСА_1згідно свідоцтва про право власності, виданого 3 червня 2004 року Виконавчим комітетом Білокриницької сільської ради  та зареєстрованого відповідачем 7 червня 2004 року . Рівненське обласне БТІ з порушенням ст..47 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України, незаконно та безпідставно змінило цільове призначення будівлі з житлового будинку з гаражами на виробничу будівлю, безпідставно проставили в технічному паспорті будинку штамп «самовільне будівництво» та не видало йому витяг з реєстру права власності на нерухоме майно, бо ніяких перебудов з 2004 року в жилому будинку не проводив, крім зменшення жилої кімнати на другому поверсі, що  зафіксовано працівниками Рівненського обласного БТІ в технічному паспорті житлового будинку в липні 2007 року після проведеного обстеження.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2008 року позов задоволено. Визнано відмову Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» у видачіОСОБА_3 витягу з реєстру права власності на нерухоме майно для відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 неправомірною.

Зобов'язано відповідача видатиОСОБА_3 витяг з реєстру права власності на нерухоме майно для відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 протягом 10 днів з дня набрання постановою суду законної сили.

Прийняте рішення суду мотивоване тим, що відмова відповідача у видачі витягу не ґрунтується на вимогах Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 03.06.2002 року № 45/5, від 28.01.2003 року №6/5, від 03.03.2004 року № 20/5, від 17.05.2004 року № 36/5, від 19.05.2005 року № 49/5, які діяли на час прийняття постанови суду).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову  Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2008 року скасувати та постановити нову , якою в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що  постанова суду прийнята з грубим порушенням матеріально-продесуального права, неправильно та неповно досліджено докази, висновки суду не відповідають фактичним обставини у справі та встановленим юридичним фактам.

При проведенні працівниками обласного БТІ інвентаризаційних робіт було виявлено відсутність на даній земельній ділянці житлового будинку, а існуюча будівля по АДРЕСА_1 є виробничою майстернею з гаражами і не відповідає визначенню «житловий будинок», приміщення на другому поверсі будівлі під номером 1-5 з призначенням «жиле» згідно технічного паспорта Рівненського обласного БТІ від 02.04.2004р. не відповідає житловому. Відповідач також вважає, що позивач не має право на отримання витягу з реєстру і не видача його на неіснуючу споруду не є порушенням прав позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задоволити.

Представник  позивача в своєму запереченні та в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених в позові.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст..196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на звернення позивача  про проведення технічної інвентаризації житлового будинку з гаражами, що знаходиться в АДРЕСА_1та видачу витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації  листом  НОМЕР_1 від 27 липня 2007 року, повідомило  про використання житлового будинку, як виробничої будівлі і, оскільки документів про зміну цільового призначення будівлі в обласне БТІ замовником не пред'явлено, в технічному паспорті поставило штамп «самочинне будівництво». З підстав відсутності об'єкту «житловий будинок» видати витяг для відчуження житлового будинку в АДРЕСА_1відповідач не в змозі.

Однак, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що  житловий будинок з гаражами що знаходиться в АДРЕСА_1споруджувався позивачем відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт НОМЕР_2 від 6 травня 2003 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Рівненського району. Після закінчення будівництва 29 квітня 2004 року йому видано Акт державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів садибної забудови до експлуатації № 62. 2 квітня 2004 року Рівненським обласним БТІ було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1. 3 червня 2004 року Виконавчим комітетом Білокриницької сільської ради  було видано свідоцтво про право власності на цей житловий будинок з гаражами. На підставі вказаного свідоцтва  7 червня 2004 року відповідачем зареєстровано право власності, про що свідчить витяг про реєстрацію НОМЕР_4 від 07.06.2004 року.

26 липня 2007 року після проведеного обстеження Рівненським обласним БТІ було виготовлено інший технічний паспорт на вищевказаний   житловий будинок, в якому зафіксовано  зменшення площі жилої кімнати з 23,8 до 12, 6 кв.м. Щодо інших обмірів житлового будинку з гаражами, то він співпадає з технічним паспортом від 2 квітня 2004 року, який був зареєстрований відповідачем 7 червня 2004 року.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. З врахуванням вимог пункту 1 статті 5 цього Закону відповідач при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно є суб'єктом владних повноважень.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»  встановлено, що державний реєстратор прав у межах своїх повноважень надає відомості та витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у наданні таких у встановлених цим Законом випадках.

Порядок надання витягів з реєстру прав власності регулюється  Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за НОМЕР_3(зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 03.06.2002 року №45/5, від 28.01.2003 року №6/5, від 03.03.2004 року №20/5, від 17.05.2004 року № 36/5, від 19.05.2005 року № 49/5, які діяли на час прийняття постанови суду).

Так, відповідно до п.п. 5.1, 5.5 та 5.8 пункту 5 вищевказаного Тимчасового положення власник нерухомого майна має право на отримання витягу з реєстру протягом тридцяти календарних днів з дня реєстрації заяви, без урахування, зокрема, терміну проведення інвентаризаційних робіт, який має містити, зокрема, дані про вартість самовільно збудованих, прибудованих чи реконструйованих будівель і споруд.

П.п. 5.11 пункту 5 цього ж Тимчасового положення встановлено, що у задоволенні заяви про надання витягу з Реєстру прав може бути відмовлено, якщо заявник не має права на отримання тих відомостей з Реєстру прав, які були викладені в його заяві.

Оскільки заявник є власником житлового будинку з гаражами, який у встановленому порядку прийнятий в експлуатацію, на нього видано свідоцтво про право власності та включений в реєстр, як житловий будинок ще у 2004 році (до проведення експертизи від 14.04.2008 року); цільове призначення будинку не змінювалось, не здійснювалась його перебудова, крім зміни площі жилої кімнати, то висновки суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача у відмові видати витяг з Реєстру є  вірним.

Згідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Покликання відповідача, як на підставу відмови у видачі витягу, що по вказаній адресі знаходиться виробниче приміщення, а не житловий будинок, підставно не взято до уваги судом першої інстанції , так як  в  2004 року саме такий будинок , як житловий,  був  прийнятий в експлуатацію та включений відповідачем в реєстр і позивачем з того часу  не перебудовувався і не змінювалось його цільове призначення .

Разом з тим,  колегія суддів вважає, що сторони не позбавлені права ставити питання про правомірність узаконення даного будинку  як,  житлового у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2008 року у справі №2-а-3/08/1770 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», треті особи - Головне управління Державного казначейства у Рівненській області, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання видати витяг з реєстру права власності на нерухоме майно - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.