ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" жовтня 2010 р. справа № 2а-1619/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.
суддів: Сафронової С.В. Уханенка С.А.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2009 року по справі № 2а-1619/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі третя особа : Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації , про стягнення боргу з виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради в якому просила:визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню і виплаті позивачу сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 по 2008 роки; зобов’язати відповідача на майбутнє сплачувати державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2009 року поновлено позивачу строк позовної давності на звернення до суду та адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 01.08.2007 року по 31.12.07 року, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період у період з 01.08.2007 року по 31.12.07 року у розмірі передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має дитину – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (надалі Закон № 2811-ХІІ).
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2240-ІІІ розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно зі встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.
Дію частини 1 статті 43 Закону України №2240-ІІІ зупинено пунктом 7 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про державний бюджет України на 2007" (надалі Закон №489-V).
Згідно ч.1 ст.15 вищезазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811-ХІІ розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої ст.15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Дію ч.1 ст.15 Закону України №2811-ХІІ та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про державний бюджет України на 2007" (надалі Закон №489-V).
Статтею 56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України №2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивач отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з червня 2007 року і відповідач повинен був провести нарахування сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
У відповідності до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивач звернувся до суду з пропуском річного строку, а саме в листопаді 2009 року.
В позовній заяві позивач не зазначає, причин поважності пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року за пропуском строку.
Щодо вимог позивача про стягнення на її користь сум недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень п.23 пп.7 Розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»була викладена в наступній редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №28/2008 (№10-рп/2008) положення п.23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»не визнавалися неконституційними, що свідчить про їх чинність, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення на її користь сум недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік задоволенню не підлягають.
У відповідності зі статтями 1, 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.
Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Щодо вимог позивачки зобов’язати відповідача здійснювати нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в подальшому до закінчення строку передбаченої законом виплати, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»до рівня не менш прожиткового мінімуму на місяць для дітей віком до 6 років, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом єобов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому судова колегія зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Щодо відмови в задоволені позовних вимог, позивач своїм правом оскаржити постанову суду першої інстанції не скористався, що позбавляє суд процесуальної можливості переглянути постанову в частині відмови в задоволені позовних вимог.
Відповідно ч. 3 ст. 198. КАС України суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має можливість скасувати її та прийняти нову постанову суду. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2009 року по справі № 2а-1619/09 в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок сплаченої та виплатити позивачці державної допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», за період з 01.08.2007 року по 31.12.2007 року включно, виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за відповідні періоди.
Керуючись ст.198, ст.202, ст.207 КАС України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2009 року –задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2009 року по справі № 2а-1619/09 –скасувати
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Сергіївни- відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 КАС України
Головуючий: М.А. Руденко
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: С.А. Уханенко