ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

05.02.2007                                                           Справа № 16/6-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Немченко Л.М. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Державної  податкової  інспекції у м. Херсоні

до відповідача-1: Комерційного банку "Західінкомбанк", м. Херсон

відповідача-2: Приватного підприємства "Вікторія", м. Херсон  

про  стягнення 264064 грн.  

від  позивача - Саюшкіна  Н. І. довіреність № 7/9/10-026 від 9.01.07,  Тосік Н. І довіреність № 3/9/10-026 від 09.01.2007р.- головний державний податковий інспектор супроводження справ у судах, Павленко Л. Р. довіреність № 244/9/10-026-16/6- АП-07 від 15.01.07 - старший держ. подат. інспектор-ревізор.  

від  відповідача-1: Литвинов О. В. довіреність № 19-3432 від 02.06.06 ю/к

від відповідача-2: Васильєва І. С. дов. № б/н від 23.11.06, Гладченко Г. М. дов. № б/н від  05.02.07 - бухгалтер

          ДПІ у м. Херсоні ( позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення солідарно з комерційного банку «Західінкомбанк»(відповідач –1) та приватного підприємства

«Вікторія»( відповідач-2) за податковими векселями № АА 0261584 від 07.09.06 та № АА 0261585 від 15.09.06 суми вексельного боргу  264064 грн.

           Відповідач-1  позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що  спірні векселі йому пред'явлені до сплати з порушенням порядку передбаченому постановою Національного банку України від 16.12.02 № 508 « Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України»На думку відповідача-1, спірні векселя відповідачем-2 погашені шляхом зменшеннями суми бюджетного відшкодування.

          Відповідач-2 позовні вимоги не визнає, вважаючи, що спірні векселя погашені, що підтверджено деклараціями на податок на додану вартість за вересень - жовтень 2006 року та постановою господарського суду Херсонської області у адміністративній справі № 2/378-АП-06 від 18.12.06

          Позивач заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідачів. Відповідно до ст. 117 КАСУ суд за клопотанням позивача може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в  адміністративній  справі. Оскільки позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки, суд зазначене клопотання відхиляє.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

             Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд    

в с т а н о в и в:

          Обіг векселів в України урегулювало Уніфікованого закону “Про переказні векселі та прості векселі”, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, що діє на Україні  з 06.01.00 ( далі Уніфікований закон)

На підставі ст.2 Конвенції, якою введений в дію Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі,  вексельні правовідносини, які  є предметом розгляду, повинні бути урегульовані Уніфікованим законом, оскільки векселі емітовані після набрання чинності на території України  цього закону. Відповідно до ст.2 Конвенції про урегулювання деяких колізій Законів про переказний вексель та простий вексель здатність особи бути зобов'язаній за переказним або простим векселем визначається національним законом.  

Особливості обігу векселів в Україні урегульовано Законом України «Про обіг векселів в Україні" з змінами та доповненнями. Відповідно до ст.3 зазначеного Закону органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, бюджету АР Крим або місцевих бюджетів зобов'язуються на набувають право за переказними та простими  векселями тільки в випадках та в порядку визначеному Кабінетом Міністрів  України.

Відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку  при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації, за власним бажанням  може надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.

На виконання ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та з урахуванням повноважень, наданих ст.3 Закону України «Про обіг векселів в Україні»01.10.97 прийнята постанова КМУ № 1104 «Про Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України»(далі Порядок).

Відповідно до ст.2 Порядку  податковий вексель –це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни визначені Законом, яке підтверджено  комерційним банком шляхом авалю та видається на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється у разі  імпорту товарів на митну територію України.

Відповідно до п.4 Порядку податковий вексель може бути виданий лише особою, яка зареєстрована  як платник податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер.

Судом встановлено, що приватне підприємство “Вікторія” є платником податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи

Здійснюючи свою підприємницьку діяльність та користуючись правом наданим ст.11.5 Закону України “ Про податок на додану вартість” ПП “ Вікторія” 7 вересня 2006 року емітувало  податковий вексель серії АА № 0261584 на суму 113170 грн. 50 коп. з терміном сплати за таким векселем до 06.10.07, а 15.09.06 податковий вексель АА № 0261585 на суму 115894 грн. зі строком сплати за ним  14.10.06. Комерційний банк “Західінкомбанк” на зазначених векселях здійснив вексельне поручительство шляхом здійснення авалю.          

Із огляду на встановлені факти суд прийшов висновку, що предмет спору витікає із вексельного обігу.  Відповідно, спори, які витікають із вексельних правовідносин, де вексель виконує функцію цінного паперу та є розрахунковим інструментом в укладених сторонами правочинах, повинні бути урегульовані чинними на день імітування та обігу векселів законодавчими актами.

Суд також дійшов до висновку, що податкові векселі були емітовані векселедавцем з дотриманням вимог законодавства, яке регулює порядок видачі податкових векселів  на відстрочення сплати податку на ПДВ.

Судом встановлено, що спірні податкові векселі оформлені на бланках простих векселів, складених у відповідності до вимог Уніфікованого закону.

Ст.11.5 Закону України “Про податок на додану вартість” регулює порядок виконання  та обліку векселедавцем вексельних зобов'язань за податковим векселем. Відповідно до цього порядку векселедавець має право достроково погасити вексель шляхом перерахування грошових коштів. При наявності підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування на дату поставки векселя до митного контролю векселедавець може погасити вексель шляхом зменшення суми бюджетного відшкодування. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному періоді.

В залежності від настання терміну сплати за векселем  цим Законом також передбачений порядок його погашення з урахуванням наявності суми податкового кредиту або віднесення до податкового кредиту  суми сплати за векселем.

В відповідності до вимог ст.33 77 Уніфікованого закону “ Про переказні векселі та прості векселі”, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, що діє на Україні  з 06.01.00    до простих векселів застосовуються ті ж положення що й до переказних  тій мірі в якій вони є спільними  за природою цих документів, а саме, індосаменту, строку платежу, платежу, права регресу в випадку неплатежу, платежу в порядку посередництва, копій, змін, позовної давності.

Відповідно до ст. 38 Уніфікованого закону  держатель  векселя  строком платежу  визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із послідуючих робочих днів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що чинне законодавство зобов'язує векселедавця у визначені у векселі терміни виконати векселі зобов'язання, при цьому, не позбавляє права векселедержателя-податковий орган, пред'явити вексель до оплати.

На виконання вимог ст.11.5 Закону «Про додану вартість»податкові векселя були авальовані банківською установою. Відповідно до наведеної статті комерційний банк-аваліст зобов'язаний сплатити за податковим векселем у разі його непогашення платником у строк.

При відмові добровільно виконати вексельне  зобов'язання векселедавцем та авалістом, векселедержатель не позбавлений права за примусовим стягненням за векселем через суд з дотриманням термінів позовної давності, що визначені ст.70 Уніфікованого закону.

Відповідач –2 звернувся з листом № 87 від 18.09.06, до позивача в якому просив погасити 5 векселів, в тому числі  і два спірні, за рахунок бюджетного відшкодування

 Позивач направив  відповідачу-2 лист від 26.09.06 за  № 126-19/10/15-315, де зазначив, що при сумі підтвердженого бюджетного відшкодування 158625 грн.15 коп. не можливо погасити 5 векселів на загальну суму 503818 грн.30 коп. В листі запропоновано сплатити грошові зобов'язання по податковим векселям.

Відповідач –2 листом № 130 від 10.11.06 повідомив, що в березні 2006 року через  помилку, допущену на особовому рахунку податковою інспекцією при погашені векселя 81352327116582 замість 66683 грн.01 коп. було зменшено бюджетне відшкодування на суму 133366 грн.02 коп. А також податковий орган при визначені суми бюджетного відшкодування не прийняв до уваги суму  90015 грн., яка була зменшена на підставі повідомлення –рішення податкового органу № 0002812301/0 від 17.04.06, який на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 30.05.06 та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 29.08.06 визнано не чинним. В зв'язку з цим, відповідач –2 вважав, що у нього достатньо суми бюджетного відшкодування для погашення спірних векселів шляхом відображення у податковій декларації та зменшені суми бюджетного відшкодування відповідно до приписів ст.11.5 Закону України «Про податок на додану вартість»

Відповідно до ст.71КАСУ кожна із сторін повинна довести обставини, на яких ґрунтується її доводи.

Із огляду на зазначене суд дійшов до висновку, що позивач не довів відсутність суми бюджетного відшкодування на день видачі спірних векселів,  у розмірі, що дорівнює, або більше суми вексельного зобов"язання. Суд дійшов до висновку про наявність спору з сторін з цього питання..

Відповідач-2 надав копію податкової декларації за вересень місяць, де  він  податкові векселі, які  емітував у вересні  на суму 946751 грн. відніс до податкових зобов'язань , вважав погашеними за рахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до податкової декларації за жовтень 2006 року в гр.12.2 декларації "Погашені податкові векселі, що дає право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді" вказана сума податкового кредиту 946751 грн., тобто, відповідач-2 відніс суму погашених  у вересні 2006 року векселів до суми податкового кредиту у жовтні 2006 року.

Не погоджуючись  із позицією відповідача –2, позивач  спірні векселі не вважав такими, що є погашеними за рахунок суми бюджетного відшкодування та облікував суму 428371 грн.30 коп., що складає суму 3 векселів, в тому числі і двох спірних як недоїмку зі сплати податку на додану вартість, що знайшло свої відображення у першій податковій вимозі № 1/1495 від 10.10.06, та другій податковій вимозі № 2/1732 від 27.11.06. Зазначені вимоги були предметом оскарження у адміністративній справі № 2/378-АП-06 від 18.12.06. За постановою у справі господарським судом Херсонської області зазначені податкові вимоги визнані протиправними та не чинними.

Відповідно до  ч.1 ст.72 КАСУ обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За вказаною постановою у справі 2/378-АП-06 суд встановив, що « згідно до п.7.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку сплата його податкових зобов'язань або погашення податкового боргу може бути здійснена шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного  бюджету перед ним. Згідно ж до даних податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року, яка є за п.2.12 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платника податків" узгодженим податковим зобов'язанням, суми до сплати ПДВ –немає, а сума податкового кредиту на початок поточного податкового періоду становила 1106910 грн., а на кінець - шляхом заліку за рахунок бюджетного відшкодування –553455 грн. За п.2.3 Порядку платником боргу є податкове зобов'язання, що узгоджене платником або встановлене судом. Ні того, ні іншого не мало місця, а ще й така ж сума 553455 грн. перейшла податковим кредитом на наступний місяць.»

В ході розгляду справи позивач надав докази, що шляхом проведення камеральної перевірки перевірялась податкова декларація на подану вартість за вересень 2006 року, однак, у податкового органу не було будь-яких зауважень щодо відсутності суми ПДВ до сплати, зменшення суми бюджетного відшкодування за рахунок погашення векселів.

          Із огляду на вказане, суд дійшов до висновку, що відповідачем-2 надано докази, що  векселі, емітовані в вересні 2006 року на суму  946751 грн.,  в тому числі і спірні векселі, були погашені в вересні, жовтні 2006 року.

          Позивач не довів  факту наявності  непогашених податкових векселів № АА 0261584 від 07.09.06 та № АА 0261585 від 15.09.06  на день звернення до суду.

 Відповідно до п.4.9 постанови Національного банку України від 16.12.02 № 508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України" банк зобов'язаний платити за авальованим векселем, якщо була відмова платника від платежу або акцепту. Якщо аваль наданий за акцептанта або векселедавця простого векселя, то для здійснення вимоги до банку - аваліста здійснення протесту не обов'язкове. Банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того,  що він звертався з вимогою про платіж або акцепт і йому відмовлено.

          Як витікає із матеріалів справи, позивач звернувся до банку в особі Херсонської філії КБ «Західінкомбанк»листом № 14406/10/15-315 від 30.10.06 , яким пред»явив до сплати спірні векселі. В додатку до листа, він додав докази відмови відповідача-2 від оплати спірних векселів. Як видно із зазначеного додатку додано  лист від 26.09 № 12619/10/15-315. В матеріалах справи є копія цього листа, однак, це лист позивача до відповідача-2 з пропозицією провести розрахунки за векселями, а не відмова відповідача –2 сплатити за векселями. Крім того, позивач не надав докази пред»явлення до банку реєстру в формі, визначеній додатком 5 вищенаведеної постанови Національного банку України.

          Таким чином, суд дійшов до висновку, що  банком правомірно відмовлено в оплаті спірних векселів, оскільки векселі до оплати банку - авалісту пред'явлені з порушенням порядку пред'явлення та є докази, що зазначені векселі погашені.

          Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів солідарно вексельну суму за двома векселями. Однак, позивач не обґрунтовує свої вимоги чинним законодавством. Суд надавав  можливість позивачу визначитись із позовними вимогами до кожного із відповідачів. Однак, позивач підтримує позовні вимоги щодо солідарної відповідальності відповідачів.

          Із огляду на чинне податкове, банківське та вексельне законодавство, суд дійшов до висновку, що за порушення обігу податкових векселів не передбачено солідарна відповідальність  учасників вексельного обігу, якими є відповідачі. Позовні вимоги можуть бути пред'явлені одному із таких учасників, який, якщо він не є векселедавцем, може  пред'являти вимоги до інших учасників вексельного обігу я порядку регресу.

          На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, оскільки вони позивачем не недоведені та не обґрунтовані  чинним законодавством.

          Керуючись ст.ст. 158-163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

          1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

             Суддя                                                                  Л.М. Немченко

 

          Повний текс постанови  виготовлено

          відповідно до ст.  163 КАС України                                    12 лютого 2007 р.