У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.04.09                                                                                               Справа №16/119-0-05

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

    

при секретарі:          Акімовій Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача:          не з’явився,

від відповідача:          не з’явився,

від 3-ої особи-1:          не з’явився,

від 3-ої особи-2          не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомі ЛТД» (м. Херсон)

на рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2005 р. у справі № 16/119-0-05

за позовом Таврійського Християнського інституту (м. Херсон)

до відповідача Антонівської селищної ради (с. Антонівка Херсонської області)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомі ЛТД» (м. Херсон)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Радгосп-завод «Янтарний» (с. Антонівка Херсонської області)

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради від 01.02.1995 р. № 14.

Таврійський Християнський інститут 29.04.2005 р. звернувся до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради від 01.02.1995 р. № 14 «Про виділення земельної ділянки в постійне користування корпорації «Інтеркомі ЛТД» для бази відпочинку». Позовні вимоги заявлені відповідно до норм ГПК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.07.2005 р. у справі № 16/119-О-05 (суддя Немченко Л.М.) позов задоволено.

Рішення суду мотивовано доведеністю факту недотримання приписів земельного законодавства України при прийнятті виконавчим комітетом сільради оспорюваного рішення. Також господарський суд дійшов висновку, що вказане рішення стосується законних інтересів позивача, оскільки спірне рішення перешкоджає вирішенню питання щодо відведення земельної ділянки позивачу і він має право відповідно до ст. 1 ГПК України звернутися до господарського суду за захистом своїх інтересів (том 2, а.с.51).

Запорізький апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомі ЛТД» на рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2005 р. у справі №16/119-О-05 за нормами КАСУ та ухвалою від 29.11.2005 р. вказане рішення господарського суду Херсонської області залишив без змін (том 3, а.с.41).

Ухвалою від 26.11.2008 року Вищий адміністративний суд України ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29.11.2005 р. у справі №16/119-О-05 скасував, справу направив на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу вмотивовано порушенням Запорізьким апеляційним господарським судом норм процесуального права, оскільки він, діючи як апеляційний адміністративний суд, не мав повноважень на перегляд судових рішень, ухвалених судом іншої юрисдикції (том 3, а.с.96).

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2009 р. справу №16/119-О-05 справу за апеляційною скаргою ТОВ «Інтеркомі – ЛТД» (3 особою-1) прийнято до нового апеляційного розгляду.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, письмових поясненнях та доповненнях до скарги (том 2, а.с.60, том 3, а.с.99), заявник апеляційної скарги - ТОВ «Інтеркомі-ЛТД» стверджує, що рішення господарським судом постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому викладені в оскаржуваному рішенні суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник не погоджується з висновком господарського суду про звернення позивача із позовом у рамках строків позовної давності; стверджує, що позивачу було відомо про спірне рішення ще у вересні 2002 року.

Вказує, що судом не встановлено фактів, які б свідчили про порушення прав і законних інтересів позивача оспорюваним рішенням виконавчого комітету Антонівської селищної ради № 14 від 01.02.1995 р., оскільки виникнення права на земельну ділянку, про яку йдеться у рішенні селищної ради, позивач обґрунтовує договором купівлі-продажу № 110 від 27.11.2003 р.

Заявник вважає неправомірним не прийняття господарським судом до уваги фактів, встановлених рішенням господарського суду Херсонської області від 08.07.2002 р. у справі № 6/1-ПН про визнання за корпорацією «Інтеркомі ЛТД» права власності на будівлі та споруди, що розташовані у с. Антонівка.

В доповненнях до апеляційної скарги заявник вказує, що даний спір є публічно-правовим, тому просить провадження у даній справі, вирішеної за нормами ГПК України, припинити.

Вказує, що земельним законодавством не передбачено, що у листі-згоді на вилучення земельної ділянки повинно бути вказано, на користь кого надається згода про вилучення. Стверджує, що матеріалами справи підтверджено факт згоди радгоспу-заводу «Янтарний» на вилучення земельної ділянки.

Просить рішення господарського суду скасувати, провадження по справі припинити.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 632 від 07.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Хуторний В.М., Кагітіна Л.П. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 26.02.2009 р. представник заявника (ТОВ «Інтеркомі ЛТД») підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у справі (Таврійський Християнський інститут) у письмових запереченнях на апеляційну скаргу не погодився із доводами заявника апеляційної скарги, зазначив, що після реєстрації договору купівлі-продажу № 110 від 27.11.2003 р. він у встановленому законом порядку подав клопотання про відведення в оренду власнику майна земельної ділянки площею 4,8680 га для розміщення в придбаних будівлях навчальної бази; рішенням Антонівської селищної ради від 29.12.2003 р. № 195 було затверджено висновок по вилученню земельної ділянки орієнтованою площею 4,8 га із землекористування комунального підприємства радгоспу-заводу «Янтарний» та вирішено передати в оренду строком на 49 років Таврійському Християнському інституту для розташування навчальної бази.

Вказує, що розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 30.01.2004 р.№ 83 Таврійському Християнському інституту надано дозвіл на розробку проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 4,8 га, рішенням Антонівської селищної ради від 20.10.2004 р. затверджено висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років під навчально-оздоровчу базу площею 4,868 га на землях Антонівської селищної ради із земель підприємства радгосп-заводу «Янтарний».

Стверджує, що тільки після звернення у лютому 2005 року корпорації «Інтеркомі-ЛТД» до господарського суду Херсонської області з позовом про усунення перешкод у користування майном інституту стало відомо про існування Державного акту на право постійного користування землею, виданого Товариству на підставі рішення Антонівської селищної ради від 01.02.1995 р. № 14, отже, строки позовної давності при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного рішення селищної ради ним не порушені.

Зазначає, що оскільки рішення Антонівської селищної ради від 01.02.1995 р. № 14 суперечить переліченим вище рішенням і висновкам Антонівської селищної ради, Херсонського міського управління земельних ресурсів, розпорядженням голови облдержадміністрації, тому виникла необхідність подати позов про визнання недійсним рішення № 14 Антонівської селищної ради від 01.02.1995 р.

Позивач зауважує, що існування оспорюваного рішення № 14 Антонівської селищної ради позбавляє його можливості укласти договір оренди земельної ділянки.

Свої заперечення позивач підтримав в судовому засіданні 26.02.2009 р.

07.04.2009 р. від позивача до Запорізького апеляційного господарського суду надійшла заява (вхідн.№05-181-1045), в який позивач просить суд припинити провадження у справі №16/119-0-05, мотивуючи тим, що відсутній предмет спору у даній справі. Вказує, що на час розгляду справи в суді оформлення ним спірної земельної ділянки закінчилось підписанням довгострокового договору оренди від 12.10.2006 р.; зауважує, що рішенням Антонівської селищної ради № 30 від 16.06.2006 р. визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею, який був виданий ТОВ «Інтеркомі ЛТД» для бази відпочинку «Дніпро», а також скасоване рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради №14 від 01.02.1995 р., тому необхідність в оскарженні вказаного рішення відпала (заяву долучено до справи).

В судове засідання 08.04.2009 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату слухання справи повідомлений належним чином.

Третя особа-2 (Радгосп-завод «Янтарний») та відповідач (Антонівська селищна рада) письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, в судові засідання представники третьої особи-2 та відповідача не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа-1 (ТОВ «Інтеркомі ЛТД», заявник апеляційної скарги) в судове засідання 08.04.2009 р. не з’явилась, надіслала до суду телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим, що директор товариства 08.04.2009 р. буде перебувати у плановому відрядженні, тому не має можливості з’явитися у судове засідання.

Розглянувши клопотання ТОВ «Інтеркомі ЛТД» колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне: відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Апеляційна інстанція зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

До того ж, згідно зі ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Такими представниками є керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Таким чином, відповідач (юридична особа) для представництва своїх інтересів мав право і повинен був (на виконання ухвали суду) направити іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні. Закон не зобов’язує особисто керівника підприємства представляти інтереси підприємства в суді; крім того, колегія суддів зауважує, що в попередньому судовому засіданні (26.02.2009 р.) інтереси 3-ї особи-1 представляв представник за дорученням Монул Л.М.

Крім того, достатність матеріалів для розгляду справи по суті дає можливість господарському суду в силу статті 75 ГПК України розглянути справу за відсутності повноважних представників сторін.

За клопотанням представників сторін, що були присутні в судовому засіданні 26.02.2009 р., судове засідання проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. В судовому засіданні 08.04.2009 р. прийнято постанову.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, так як земля є об’єктом цивільних правовідносин і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. Тому спори, що виникають з земельних  відносин, в тому числі вимоги про визнання недійсними актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування, розглядаються за правилами ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, 3-ї особи-1, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.1995 р. виконавчий комітет Антонівської селищної ради прийняв рішення № 14 про виділення Корпорації «Інтеркомі ЛТД» в постійне користування земельної ділянки площею 4,868 га, на якій знаходиться табір праці і відпочинку радгосп-заводу «Янтарний», для будівництва бази відпочинку. У цьому ж рішенні зазначено про вилучення виділеної земельної ділянки площею 4,868 га з користування радгоспу-заводу (том 1 а.с.13).

16 лютого 1995 р. на підставі вказаного рішення № 14 від 01.02.1995 р. корпорації «Інтеркомі ЛТД» видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,8680 га для бази відпочинку «Дніпро» (а.с.45, том 1).

Матеріалами справи підтверджено, що Таврійський християнський інститут (позивач у справі, що оскаржує рішення Антонівської селищної ради № 14 від 01.02.1995 р.) створено та зареєстроване як юридична особа 26.08.1997 р. (том 1 а.с.23-29).

27.11.2003 р., на підставі договору купівлі-продажу № 110, за Таврійським християнським інститутом зареєстровано право власності на нерухоме майно – комплекс нежитлових будівель (молодіжний табір «Дніпро»), розташований у м. Херсон, смт. Антонівка (том 1, а.с.31).

29.12.2003 р. Антонівська селищна рада прийняла рішення № 195 «Про затвердження висновку про вилученню земельної ділянки із землекористування КП радгоспу-заводу «Янтарний» та передачу в оренду Таврійському християнському інституту для розташування навчальної бази», яким затвердила висновок по вилученню земельної ділянки орієнтованою площею 4,8 га із землекористування КП радгоспу-заводу «Янтарний» та передачу в оренду строком на 49 років Таврійському християнському інституту (том 1, а.с.14).

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 30.01.2004 р. № 83 Таврійському християнському інституту було надано дозвіл на розробку проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 4,8 га із земель, розташованих та території Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона для розміщення в придбаних будівлях навчальної бази.

Рішенням Антонівської селищної ради № 296 від 20.10.2004 р. затверджено висновок щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років Таврійському христіянському інституту під навчально-оздоровчу базу площею 4,8680 га на землях Антонівської селищної ради із земель комунального підприємства радгосп-заводу «Янтарний» (том 1, а.с.15).

Таврійський християнський інститут, вважаючи, що рішення № 14 від 01.02.1995 р. виконавчого комітету Антонівської селищної ради суперечить переліченим вище рішенням Антонівської селищної ради та розпорядженню голови облдержадміністрації, які свідчать, що спірна земельна ділянка не була у користування корпорації «Інтеркомі ЛТД», а також стверджуючи, що спірне рішення № 14 виконавчого комітету Антонівської селищної ради суперечить приписам ст. 22 ЗК УРСР, ст. 43, ч. 3 ст. 125 ЗК України (відсутність згоди землекористувача радгоспу-заводу «Янтарний» на вилучення земельної ділянки з його користування на користь корпорації «Інтеркомі ЛТД», відсутність акту перенесення меж земельної ділянки на місцевості), звернулося до суду з даним позовом – про визнання недійсним рішення № 14 виконавчого комітету Антонівської селищної ради від 01.02.1995 р.

Колегія суддів, дослідивши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захистити або відновити своє порушене право, у даному випадку – право на земельну ділянку.

Способи захисту прав на земельну ділянку визначені у стаття 152 Земельного кодексу України, який є спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом <…> визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, <…> застосування інших, передбачених законом, способів.

Як свідчать матеріали справи, до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради № 14 від 01.02.1995 р. звернувся Таврійський християнський інститут.

У письмових поясненнях (том 2, а.с.4 ) позивач зазначає, що за допомогою вказаного  рішення № 14 корпорація «Інтеркомі ЛТД» оспорює право інституту на землю, що і послугувало причиною для звернення інституту до суду за захистом своїх прав і інтересів відповідно до приписів ст. 20 ГК України.

У зв’язку з тим, що предметом спору є оскарження акту органу місцевого самоврядування, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні та індивідуальні, тобто такі, які породжують права і обов’язки саме у того суб’єкта (чи визначеного ним кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Виходячи зі змісту роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (з наступними змінами та доповненням) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Отже, розглядаючи даний спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваного акта законодавству на момент його прийняття, а також з’ясувати обставини щодо порушення оскаржуваними актами права або охоронюваного законом інтересу позивача.

Виходячи з приписів чинного земельного законодавства України (ст.ст. 78, 92, 93 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р.) земельні ділянки можуть перебувати у юридичних осіб у власності, у постійному або тимчасовому користуванні. Право власності на землю або право користування підтверджується відповідним документом (договором купівлі-продажу земельної ділянки, державним актом про право власності на землю, державним актом на право постійного користування землею, договором оренди землі).

Як свідчать матеріали справи, на час звернення позивача з вимогою про визнання недійсним рішення № 14 року виконавчого комітету Антонівської селищної ради від 01.02.1995, Таврійський християнський інститут не мав жодного з перелічених вище документів, який би свідчив про знаходження у позивача на дату виникнення спору в суді на тій або іншій правовій підставі земельної ділянки площею 4,8680 га, в тому числі на праві оренди.

Тому твердження позивача у позовній заяві про порушення оспорюваним рішенням № 14 виконавчого комітету Антонівської селищної ради його права на землю є необґрунтованим та таким, що спростовується наведеними обставинами справи.

Також слід відзначити, що при розгляді справ за вимогами про визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування суд оцінює цей акт з точки зору відповідності його вимогам законодавства, чинного на дату прийняття оспорюваного акту, або визначеній на той час законом компетенції органу, який видав цей акт.

Апеляційна інстанція зазначає, що позивач як суб’єкт земельних правовідносин на момент прийняття оскаржуваного ним рішення не існував, так як був створений та зареєстрований як юридична особа лише 26.08.1997 р.

Отже, аналіз матеріалів справи свідчить, що станом на 01.02.1995 р. (тобто на дату прийняття цього рішення) спірним рішенням № 14 виконавчого комітету Антонівської селищної ради не було порушено і не могло бути порушено жодного права позивача на землю, так як на цей час Таврійського християнського інституту, як юридичної особи, не існувало.

Недоведеність факту порушення прав позивача на земельну ділянку, про яку йдеться в оспорюваному  рішенні виконавчого комітету Антонівської селищної ради, є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання оспорюваного рішення недійсним.

Таким чином, досліджені обставини справи, проаналізовані норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, за переконанням колегії суддів, спростовують висновки господарського суду про те, що рішенням виконавчого комітету Антонівської селищної ради від 01.02.1995 р. № 14 були порушені права позивача.

Отже, відсутні визначені законом підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Антонівської селищної ради від 01.02.1995 р. № 14.

За наведених обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2005 р. – скасуванню.

Що стосується клопотання позивача про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України з тих мотивів, що оспорюване рішення № 14 скасоване та укладено договір оренди землі, а тому відпала необхідність в оскарженні вказаного рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради, колегія суддів його не задовольняє за наступних обставин:

Колегія суддів приймає до уваги той факт, що в період розгляду спору в суді (в апеляційній та касаційній інстанціях) спірне рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради № 14 від 01.02.1995 р. рішенням Антонівської селищної ради № 30 від 16.06.2006 р. визнано таким, що втратило чинність, що, вважає колегія суддів, не суперечить положенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині повноважень органів місцевого самоврядування (том 3, а.с.120).

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого господарського суду та оцінює законність і обґрунтованість рішення на дату його ухвалення, тобто станом на 08.07.2005 р.

З огляду на наведене відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про припинення провадження у справі № 16/119-О-05.

Не підлягає задоволенню також і клопотання заявника апеляційної скарги про припинення провадження у зв’язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам України.

Досліджені обставини справи, проаналізовані норми чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, практика Верховного Суду України свідчать про те, що спори про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, в яких орган місцевого самоврядування виступає як власник землі, вирішуються у господарських судах України.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомі ЛТД» на рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2005 р. у справі № 16/119-О-05 задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2005 р. у справі № 16/119-О-05 скасувати.

В позові відмовити.