У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.03.09 Справа №20/494/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Коробка Н.Д. , Яценко О.М.
при секретарі: Бредіхіні Ю.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача – Ведмідь А.Є (довіреність № 3/27-18 від 05.01.2009 р.)
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Державного підприємства «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2008 р. у справі № 20/494/08
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну
«Міські теплові мережі» Жовтневого району (м. Запоріжжя)
до відповідача Державного підприємства «Запорізький державний центр науково -
технічної і економічної інформації» (м. Запоріжжя)
про стягнення суми,
Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» 30553,31 грн. основного боргу (за період з 01.02.2007 р. по 01.03.2008 р.) за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600369 від 01.09.2006 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.11.2008 р. у справі № 20/494/08 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 30553,31 грн. основного боргу. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 305,53 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Державне підприємство «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» (відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає рішення суду помилковим, прийнятим за неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права.
В апеляційній скарзі заявник вказує на наявність у нього доказів, які свідчать про відсутність підстав для виплати позивачу спірної суми заборгованості. Посилається на відсутність належного розрахунку позовних вимог. За твердженням заявника апеляційної скарги, у нього наявні докази існування у ДП «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» переплати за надані концерном «Міські теплові мережі» послуги, які не були досліджені господарським судом.
Порушення норм процесуального права заявник вбачає в тому, що ним, нібито, не було отримано копію позовної заяви Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району та ухвалу господарського суду Запорізької області про порушення провадження по даній справі. Також заявник посилається на те, що в порушення ст. 77 ГПК України, суд першої інстанції, не з’ясувавши причини неявки представника відповідача, ухвалив рішення, чим позбавив відповідача можливості скористатися наданими йому статтею 22 ГПК України правами.
У зв’язку з цим заявник просить рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2008 р. у справі № 20/494/08 скасувати і направити справу на новий розгляд в іншому складі суду.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.2009 р. апеляційна скарга Державного підприємства «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.03.2009 р.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 442 від 11.03.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Коробка Н.Д., Яценко О.М.
Представник відповідача (заявника апеляційної скарги) в судове засідання не з’явився. Про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив, про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Колегія суддів, порадившись, визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача (заявника апеляційної скарги), відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.
За клопотанням присутнього в судовому засіданні представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За його згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач у справі – Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її необґрунтованою, а рішення суду у справі – законним, прийнятим на підставі фактичних обставин справи, з дотриманням вимог чинного законодавства.
Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, наголошує на безпідставності твердження заявника про неотримання копії позовної заяви, розрахунку позову та ухвали суду про дату судового засідання. Вказує, що позовну заяву та розрахунок суми позову по договору № 600369 було направлено на адресу відповідача 30.09.2008 р., що підтверджується фіскальним чеком та Описом вкладення відправленої кореспонденції від 30.09.2008 р.
Зауважує, що 15.09.2008 р. (за вх. № 180) відповідач отримав від позивача розрахунок суми позовних вимог, а також надані повторно рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії, починаючи з лютого 2007 р. по березень 2008 р.
Підкреслює, що 27.10.2008 р. (за вх. № 228) відповідачу супровідним листом (вих. № 544/юр від 27.10.2008 р.) було вручено три екземпляри Акту звірки взаємних розрахунків за період з лютого 2007 р. по березень 2008 р. Відповідач повернув позивачу два підписаних та скріплених печаткою екземпляри Акта звірки взаємних розрахунків за договором № 600369 від 01.09.2006 р., згідно з яким, станом на 27.10.2008 р. відповідач підтвердив існування заборгованості перед позивачем в сумі 30553,31 грн.
Позивач зауважує, що при розгляді справи господарським судом було встановлено, що про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвала суду направлена на ту адресу відповідача, яка була зазначена в позовній заяві та у Довідці ЄДРПОУ. Суд першої інстанції, керуючись ст. 75 ГПК України, правомірно визнав можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Зазначив, що факт невиконання з боку відповідача обов’язків по оплаті отриманої теплової енергії за договором № 600369 від 01.09.2006 р. підтверджено долученими до справи доказами. Підкреслив, що твердження відповідача про відсутність у нього заборгованості є безпідставним. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області – без змін.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
01.09.2006 р. між Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Державним підприємством «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 600369 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі – Договір), відповідно до умов якого Теплопостачальна організація зобов’язалась відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановлених умовами цього Договору та додатками до нього, які є його невід’ємними частинами.
Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно п. 6.1 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього Договору), та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Пунктами 6.2 та 6.3 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 6.6.1 Договору отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання.
В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов’язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1 Договору строк. У разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений Договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків в зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.6.2 Договору).
На виконання умов Договору позивач протягом лютого - квітня 2007 р., листопада - грудня 2007 р. та січня - березня 2008 р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 35553,31 грн.
За вказаний період, за твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату – у розмірі 5000,00 грн.
Стягнення з Державного підприємства «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району 30553,31 грн. основного боргу стало предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з лютого по квітень 2007 р., з листопада по грудень 2007 р. та з січня по березень 2008 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 35553,31 грн., у зв’язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки (арк. справи 52-67).
Доказом отримання відповідачем зазначених вище рахунків та актів є наявний в матеріалах справи супровідний лист позивача про повторне направлення цих документів на адресу Державного підприємства «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» (вих. № 427/юр від 15.09.2008 р.), на якому міститься відбиток штампу вхідної кореспонденції Запорізького ЦНТІ за № 180, зазначена дата отримання листа – 15.09.2008 р. та вчинено підпис про отримання.
Враховуючи, що у встановлений п. 6.6.1 Договору строк (протягом 5 днів з дати отримання) відповідач не повернув Теплопостачальній організації належним чином оформлені Акти приймання-передачі теплової енергії, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів на адресу позивача не надходило, Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, в силу умов п. 6.6.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.
В якості оплати за Договором позивачем прийнято перераховані відповідачем грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.
Таким чином, в результаті неналежного виконання договірних зобов’язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 30553,31 грн.
Доказів погашення суми боргу за отриману теплову енергію відповідачем господарському суду не було надано. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Крім того, наявність у відповідача заборгованості за Договором у розмірі 30553,31 грн. підтверджується двостороннім Актом звірки взаєморозрахунків станом на 27.10.2008 р., який підписаний обома сторонами без зауважень, посвідчений печатками підприємств (арк. справи 69).
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу за Договором заявлені обґрунтовано і правомірно задоволені судом.
Посилання відповідача на наявність у нього доказів, які, нібито, свідчать про відсутність у ДП «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» заборгованості перед позивачем, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки документального підтвердження своїх доводів відповідачем суду не надано. З документів, які містяться в матеріалах справи, не вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем відсутня. Існування переплати відповідачем документально не доведено.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.
Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано будь-яких доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.
Не знаходить свого підтвердження також посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява та розрахунок суми позову за договором № 600369 були направлені Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району на адресу ДП «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» 30.09.2008 р., що підтверджується фіскальним чеком № 8716 від 30.09.2008 р. та Описом вкладення відправленої кореспонденції від 30.09.2008 р.
В свою чергу, ухвалу від 06.10.2008 р. про порушення провадження у справі № 20/494/08 та призначення її до розгляду на 11.11.2008 р. було направлено судом першої інстанції на адреси обох сторін, зазначені в позовній заяві, 06.10.2008 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст. 87 ГПК України. (Треба відзначити, що адреса відповідача, вказана у позовній заяві, співпадає з адресою, зазначеною ним самим у апеляційній скарзі).
Таким чином, відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про час і місце слухання справи. Проте, в судове засідання свого представника він не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, які б підтвердили заперечення проти позову, жодним чином не спростував доводи позивача.
Треба зазначити, що ухвалою від 06.10.2008 р. у даній справі суд зобов’язував відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву, докази належного виконання зобов’язань за договором, листування з позивачем по суті спору, при наявності заперечень на розрахунок стягуваної суми – контррозрахунок та докази в його обґрунтування. Однак, відповідач зазначену вимогу суду не виконав, витребувані судом документи не надав.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.
Розгляд справи судом у разі неявки в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не є порушенням приписів ст. 77 ГПК України та не є підставою для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Статтею 75 ГПК України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Апеляційна інстанція не вбачає порушень норм процесуального права з боку господарського суду при прийнятті даного рішення.
Треба відзначити, що в судове засідання апеляційної інстанції відповідач (заявник апеляційної скарги) також не з’явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
З приводу викладеної в апеляційній скарзі вимоги заявника направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції колегія суддів вважає необхідним вказати, що повноваження апеляційної інстанції визначені статтею 103 ГПК України, згідно з якою право направлення справи на новий розгляд до господарського суду апеляційній інстанції не надано.
Оскільки доводи відповідача, як заявника апеляційної скарги, не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга відповідача залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на заявника (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу з Державного підприємства «Запорізький державний центр науково-технічної і економічної інформації» (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2008 р. у справі № 20/494/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Коробка Н.Д. Яценко О.М.