У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.02.09 Справа №8/492/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Колодій Н.А. , Хуторной В.М.
при секретарі: Шерник О.В.
За участю представників сторін:
від позивача – Кошліченко В.С. (довіреність № 07/09 від 03.09.2008 р.)
від відповідача – Колодій А.О. (довіреність № 7 від 05.01.2009 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтрансформаторсервіс”(м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2008 р. у справі № 8/492/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтрансформаторсервіс”
(м. Запоріжжя)
до відповідача Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління
автошляхів”(м. Запоріжжя)
про стягнення суми,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтрансформаторсервіс” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автошляхів» (з урахуванням уточнень) 17063,45 грн. пені та 2132,93 грн. – 3 % річних за період з 30.08.2008 р. по 28.11.2008 р., а також 16209,47 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.2008 р. у справі № 8/492/08 (суддя Попова І.А.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 17063,45 грн. пені та 2132,93 грн. – 3 % річних. В іншій частині позову відмовлено. Позивачу відшкодовано за рахунок відповідача 255,94 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтрансформаторсервіс” (позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Заявник просить частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2008 р. у справі № 8/492/08 та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що оскаржуване рішення постановлено без з’ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що господарським судом необґрунтовано відмовлено позивачу у відшкодуванні за рахунок відповідача збитків, оскільки це прямо передбачено нормами чинного в Україні законодавства, а саме: ч. 1 ст. 20, ст. 224, 225, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України, ст. 190, ч. 2 ст. 612 та ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України. Вважає, що витрати позивача підтверджені відповідними доказами (платіжними дорученнями на суму 16209,47 грн.).
Порушення норм процесуального права (ст. 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України) заявник вбачає в тому, що господарський суд Запорізької області у своєму рішенні не надав належної оцінки доказам, які були представлені позивачем, та не навів норм права, якими суд керувався, відмовляючи в позові в частині стягнення збитків.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. апеляційна скарга ТОВ “Спецтрансформаторсервіс” прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.02.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 246 від 12.02.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Хуторной В.М.
В судовому засіданні представник заявника (відповідача у справі) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач у справі – Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автошляхів» апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою правову позицію виклав у письмовому відзиві. Вважає вимоги заявника необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивує, зокрема, тим, що позивачем не було доведено понесення збитків (сплати штрафних санкцій на користь ТОВ «Таврія-Будпостач») внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов’язання. Зауважує, що позивачем не доказано, що відповідачу був поставлений саме той бітум, який був закуплений ТОВ «Спецтрансформаторсервіс» у ТОВ «Таврія-Будпостач». Наголошує, що за відсутністю складу правопорушення КП «ЕЛУАШ» не повинно нести відповідальність за невиконання ТОВ «Спецтрансформаторсервіс» зобов’язань перед ТОВ «Таврія-Будпостач». Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав у повному обсязі вищевикладені доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу позивача, вважає її надуманою, а рішення суду у справі – законним, обґрунтованим, прийнятим на підставі наданих доказів та з дотриманням вимог чинного законодавства.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
02.06.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтрансформаторсервіс» (Постачальником, позивачем у справі) та Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автошляхів» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 04-б (далі – Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався поставляти і передавати у власність Покупця, а Покупець зобов’язався приймати та оплачувати товар – бітум нафтовий. Повне найменування товару, кількість, ціна, одиниці товару, вартість партії в цілому і ін. параметри містяться в накладних, що є невід’ємною частиною Договору.
Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 Договору передача товару Покупцю провадиться на підставі накладних. Право власності на товар, що поставляється, переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару. Моментом фактичної передачі товару є момент підписання накладної повноважним представником Покупця. Датою поставки вважається дата, зазначена в накладній.
Згідно з п. 4.1 Договору ціна Договору визначається загальною вартістю товару відповідно до накладних, що є невід’ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
На виконання умов Договору 22.08.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв у власність бітум нафтовий дорожній в кількості 77,4 тонни загальною вартістю 393192,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 22.08.2008 р. (арк. справи 14).
22.08.2008 р. позивач виставив відповідачу для оплати переданого товару рахунок-фактуру № СФ-0000001 на суму 393192,00 грн. (арк. справи 15).
Відповідач виставлений рахунок-фактуру не оплатив.
У зв’язку з цим 15.09.2008 р. позивач направив відповідачу лист (вих. № 1501) з вимогою оплатити отриманий за Договором товар (арк. справи 17).
З метою визначення розміру заборгованості відповідачем було запропоновано провести звіряння взаєморозрахунків, за результатами якого сторони підписали акт звірки розрахунків від 16.09.2008 р., відповідно до якого відповідачем визнано наявність заборгованості в сумі 393192,00 грн.
Проте, оплату отриманого товару відповідач не здійснив.
ТОВ «Спецтрансформаторсервіс» у своїй позовній заяві стверджує, що через невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором йому було завдано збитків в сумі 16209,47 грн. Посилається на те, що ним на користь третьої особи (ТОВ «Таврія-Будпостач») сплачено штрафні санкції (пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 63 дні прострочення /за період з 30.08.2008 р. по 01.11.2008 р./), що підтверджується платіжними дорученнями від 08.10.2008 р. на суму 8194,82 грн. та від 03.11.2008 р. № 2 на суму 8014,65 грн.
Стягнення з КП «ЕЛУАШ» на користь ТОВ «Спецтрансформаторсервіс» 17063,45 грн. пені, 2132,93 грн. – 3 % річних та 16209,47 грн. збитків стало предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткової накладної № РН-0000001 від 22.08.2008 р. та Довіреності серія ЯПД № 592683, позивач 22.08.2008 р. передав відповідачу товар на суму 393192,00 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред’явлення кредитором вимоги до боржника, тому рахунок-фактура, в якому була визначена сума, що належить до сплати за поставлений товар, може вважатись вимогою до КП «ЕЛУАШ» щодо виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару в розумінні статті 530 ЦК України.
Оскільки відповідач залишив виставлений йому позивачем 22.08.2008 р. рахунок-фактуру № СФ-0000001 несплаченим, 15.10.2008 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист (вих. № 1501) з вимогою оплатити вартість переданого товару.
Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару, всупереч вимог закону та умов Договору, так і не виконав. Наявність заборгованості відповідачем не заперечується.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимога про стягнення з нього 2132,93 грн. – 3% річних заявлена позивачем обґрунтовано і правомірно задоволена судом.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з п. 6.2 Договору, сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в сумі 17063,45 грн. заявлена обґрунтовано і правомірно задоволена господарським судом.
Також є правомірним висновок господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків.
Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.
У ст.ст. 224, 225 ГК України, на які посилається позивач в обґрунтування цієї позовної вимоги, закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.
При цьому, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб’єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб’єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.
Третя підстава – це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться:
- наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі);
- протиправність поведінки правопорушника;
- причинний зв’язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками;
- вина правопорушника.
Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками.
Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.
Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.
В даному випадку позивач вбачає свої збитки в тому, що він на вимогу ТОВ «Таврія-Будпостач» сплатив останньому штрафні санкції за договором купівлі-продажу від 22.08.2008 р. За вказаним договором ТОВ «Спецтрансформаторсервіс» є Покупцем і своєчасно не розрахувалось за отриманий від ТОВ «Таврія-Будпостач» (Продавця) товар, як зазначає позивач – нібито внаслідок неотримання грошових коштів від КП «ЕЛУАШ».
Дослідивши матеріали справи, в тому числі зміст договору купівлі – продажу від 22.08.2008 р., колегія суддів дійшла висновку про безпідставність тверджень позивача щодо наявності причинного зв’язку між порушенням відповідачем (КП «ЕЛУАШ») умов Договору поставки № 04-б від 02.02.2006 р. та витратами у розмірі 16209,47 грн., яких зазнало ТОВ «Спецтрансформаторсервіс» внаслідок добровільної сплати ТОВ «Таврія-Будпостач» штрафних санкцій за договором купівлі-продажу від 22.08.2008 р.
Так, за умовами Договору купівлі-продажу від 22.08.2008 р. ТОВ «Спецтрансформаторсервіс» (Покупець, позивач у справі) зобов’язалося прийняти та оплатити товар, поставлений йому ТОВ «Таврія-Будпостач». При цьому жоден пункт вказаного договору купівлі-продажу від 22.08.2008 р. не містить посилання на Договір поставки № 04-б від 02.02.2006 р., укладений між позивачем та відповідачем у справі.
Оцінивши всі докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не надав суду належних доказів, які б переконливо свідчили про наявність причинного зв’язку між невиконанням ТОВ «Спецтрансформаторсервіс» зобов’язань за Договором купівлі-продажу від 22.08.2008 р. та порушенням КП «ЕЛУАШ» умов договору поставки № 04-б від 02.02.2006 р.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, грошові кошти – це майно, визначене лише родовими ознаками, і сплата позивачем третій особі штрафних санкцій у даному випадку не є його збитками, оскільки здійснені витрати є наслідком невиконання позивачем власних грошових зобов’язань.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо недоведеності причинного зв’язку між невиконанням відповідачем грошових зобов’язань перед позивачем і невиконанням позивачем грошових зобов’язань перед ТОВ «Таврія-Будпостач».
Отже, з огляду на недоведеність складу господарського правопорушення відсутні правові підстави для застосування до КП «ЕЛУАШ» майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Стосовно доводів заявника (відповідача) про порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
В силу приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція не вбачає порушень господарським судом норм процесуального права при прийнятті даного рішення.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на заявника (позивача).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрансформаторсервіс» (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2008 р. у справі № 8/492/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Колодій Н.А. Хуторной В.М.