справа № 2-а-5918/11

Броварський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2011 року суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Білик Г.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як інваліду війни,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2011 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він є інвалідом ІI групи, відтак, має право на пільги , встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням її підвищення в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, проте відповідач нараховує позивачу підвищення до пенсії в розмірі 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України 2939-IV від 05.10.2005 року.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач в березні 2011 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням підвищення згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак отримав відмову в задоволенні своїх вимог, в зв’язку з чим звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати таку відмову неправомірною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як інваліду війни у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 350 % від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 18 жовтня 2010 року.

Представник відповідача до суду надав заперечення, в якому позовні вимоги не визнає в повному обсязі мотивуючи тим, що Конституційний суд України не приймав рішення щодо неконституційності положень ст.13 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» змінених Законом № 2939 – IV від 05.10.2005 року, тому положення вказаної статті є чинними саме в цій редакції.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини в адміністративній справі, об’єктивно дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії А № 119597 та не заперечується відповідачем, у зв’язку із чим має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як встановлено у п. 27 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, що діяла до 01.01.2006 року, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.3 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5 жовтня 2005 року N 2939-IV, який набрав чинності з 01.01.2006 року, статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції : "Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод, людини є головним обов'язком держави.

Ст. 8 Конституції встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Оскільки позивач є інвалідом війни II групи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання відповідного розміру пенсії.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією інвалідів війни, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Відповідно ст. 2 Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що є чинною на даний час, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційний суд неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року за № 8-рп/2005, визначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.

Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту і обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії інвалідам війни в розмірі 350%, мінімальної пенсії за віком суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до набрання чинності Законом N 2939-IV з 01.01.2006 року, так як цей Закон передбачав в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України” та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Разом з тим, слід наголосити, що відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені в ст.100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивачем адміністративний позов подано 27 квітня 2011 року, позовні вимоги заявлені щодо зобов’язання відповідача провести перерахунок підвищення до пенсії, починаючи з 18 жовтня 2010 року, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області провести перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1, виходячи з розміру 350 % мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до внесення змін Законом N 2939-IV від 5 жовтня 2005 року та провести виплату відповідно до проведеного перерахунку з врахуванням вже проведених виплат, починаючи з 27 жовтня 2010 року.

Беручи до уваги те, що позивачем не подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин поважності його пропущення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1за період з 18 жовтня 2010 року по 26 жовтня 2010 року необхідно залишити без розгляду в зв’язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.

В частині позовних вимог позивача, про визнання неправомірними дій відповідача в частині відмови в перерахунку підвищення до пенсії, суд вважає необхідно відмовити, оскільки Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області є підвідомчим органом вищестоящих органів і підпорядковується їхнім наказам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 22,64, 152 Конституції України, ст.т.2, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст. ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 99, 100, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити - частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Броварах Київської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1, виходячи з розміру 350 % мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 27 жовтня 2010 року та провести відповідні виплати з урахуванням вже проведених виплат.

Постанова - підлягає негайному виконанню.

В задоволенні інших позовних вимог, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.О.Білик