УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2010 р. справа № 2а-23/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Кожана М.П.
суддів: Мірошниченка М.В. Юхименка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області
на постанову: Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2010 р. у справі № 2а-23/10
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області
про: зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
в с т а н о в и л а:
12 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати бездіяльність відповідача відносно виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період 2006-2009 роки –не правомірною. Зобов’язати відповідача вчинити дії по нарахуванню щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Зобов’язати відповідача вчинити дії по нарахуванню та сплаті на користь позивача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період 2006-2009 роки в сумі 5385, 9 грн.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18 листопада 2004 року та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 12 жовтня 2008 року по 12 жовтня 2009 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком –неправомірними. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18 листопада 2004 року та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 12 жовтня 2008 року по 12 жовтня 2009 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позивних вимог позивачу.
Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 від 01 червня 2010 року дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними.
Законом України “Про державний бюджет України на 2009р.”не призупинено дію ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплати у розмірах, передбачених Законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” не здійснював, а також не проводив виплату.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно з частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003року №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2010 р. у справі № 2а-23/10 – залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2010 р. у справі № 2а-23/10 –залишити без змін.
Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя: М.П. Кожан
Судді: М.В. Мірошниченко
ОСОБА_6