ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" лютого 2010 р. справа № 2а-2253/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Кожана М.П.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області
на постанову: Василівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2009 року у справі № 2а-2253/09
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області
про: стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
30.11.2009р. позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області, у якому просить визнати не законною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення права позивача на 30% підвищення пенсії, з 09.07.2007року по 31.12.2007рік та з 22.05.2008року по теперішній час передбаченого ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни», такі дії визнані як незаконні згідно Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007, та Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у 2008році; зобов’язати відповідача провести розрахунок пенсії позивача, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008року до чинного часу, з урахуванням підвищення її на 30 % від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов’язати сплатити недоплачену суму за строк з 09.07.2007року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року до чинного часу з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення, а також з нарахуванням 3% річних від простроченої суми; зобов’язати відповідача виплачувати позивачу пенсію у подальшому, з дати винесення рішення суду, з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як дитині війни; витребувати у відповідача довідку у якості доказу, оскільки позивач сам собі не нараховує та не сплачує пенсію та не видає довідку про розмір сплаченої пенсії –довідку про розмір виконаних мені доплат, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року до чинного часу; зобов’язати відповідача визначити конкретну суму заборгованості, яка утворилася внаслідок недоплати позивачу щомісячної надбавки до пенсії 30% згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004р. №2195-ІV, та про індексувати щомісячні суми боргу за весь час прострочення, а також з нарахуванням 3% річних від простроченої суми, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008року по теперішній час; поновити строк позовної давності за даним позовом, як пропущений з поважної причини, оскільки позивач впізнав про порушення своїх прав від інших постраждалих від порушень, тільки після отримання відповіді відповідача, позивач не міг знати, що відповідач порушить ст.3, ст.19 Конституції України і буде порушувати права позивача як людини. Слід зазначити, що ці правовідносини не повинні поширюватися строки позовної давнини, оскільки згідно ст.268 ч.1 ЦК України позовна давність не поширюється, якщо рішеннями, діями, бездіяльністю органів влади або місцевого самоврядування порушено право власності, або інше майнове право позивача. Оскільки право власності позивача порушено відповідачем, відповідач має виконати свій обов’язок щодо позивача незалежно від строків позовної давності.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2009 року у справі № 2а-2253/09 позовні вимоги задоволено частково, - визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати позивачу пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 02 листопада 2008року у розмірах, менших, ніж це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області донарахувати та виплатити позивачу за період з 02 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 24 грудня 2009 року суму пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з відрахуванням сум підвищення до пенсії у вказаний період; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі з мотивів невідповідності рішення нормам матеріального права та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010року дана справа передана на розгляд колегії суддів у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання у 2006-2009р.р. передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»пільг.
Судом першої інстанції встановлено, і цього не заперечують сторони у справі, що позивач має статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 цього Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
Право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивача з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст. 10 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. ст. 4, 6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Аналіз норм ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст. ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу (який має статус дитини війни) –покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач у справі, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплаті позивачу надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але таких доказів відповідачем під час розгляду справи суду не було надано.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але протягом 2006р. такий порядок визначений не був, що виключає можливість збільшення пенсії особам, які мають статус «дітей війни».
Аналіз норм ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та норм п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» дає можливість зробити висновок стосовно того, що нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік»звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
А рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»- визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення № 28/2008 (№ 10-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому необхідно зазначити, що розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, а саме 2007р., 2008р., 2009р.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом 30.11.2009р. та просив суд поновити пропущений ним строк на звернення до суду за захистом порушеного права, але під час розгляду справи як судом першої інстанції так і апеляційним судом, позивачем не було надано суду належних доказів поважності пропуску ним встановленого ст. 99 КАС строку на звернення до суду за захистом порушеного права і тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у поновлені пропущеного ним строку на звернення до суду та вирішував позовні вимоги позивача в межах встановленого ст. 99 КАС України строку.
За таких обставин колегія суддів вважає необхідним змінити постанову суду першої інстанції у даній справі в цій частині і правильно вказати дату початку здійснення нарахування позивачу надбавки до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- починаючи з 30.11.2008р.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в зазначеній частині необхідно змінити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197,198,201,205,207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області - залишити без задоволення.
Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2009 року у справі № 2а-2253/09 - змінити.
Викласти резолютивну частину постанови Василівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2009 року у справі № 2а-2253/09 в наступній редакції:
«Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни за період з 30.11.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 24.12.2009р. –протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 30.11.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 24.12.2009р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійснених виплат за цей період
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.»
Постанова суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя: М.П. Кожан
суддя: О.А. Проценко
суддя: Л.П. Туркіна