ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2009 року №16103/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді - Богаченка С.І.,
суддів - Яворського І.О., Попко Я.С.,
при секретарі судового засідання - Каблака Т.П.,
за участю сторін у справі:
від позивача - не прибули
від відповідача - не прибули
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2008 року
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1. звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом про стягнення доплати до пенсії як дитині війни за період 01.01.2006р. по 30.04.2008 р., посилаючись на те, що вона є дитиною війни і має право на пільги, передбачені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», окрім того посилалась на ст.6 цього Закону, яка передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2008 року заявлений позов задоволений частково, зобов'язавши управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова здійснити нарахування ОСОБА_1. щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з серпня по грудень 2007 року.
Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт вказує на те, що зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні, окрім того законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-IV, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати та постановити нову постанову.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Відмовляючи в позовних вимогах стосовно виплати щомісячної надбавки за 2006 рік, судом було враховано положення Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», якими обмежувалась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які не були оскарженні до Конституційного Суду України.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй управлінням Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надане ст. 6 Закону право дітей війни на нарахування та виплату підвищення 30 % до пенсії. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними.
Отже, у 2007 році, позивач мала право на підвищення пенсії яка їй виплачувалася у періоди із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Франківському районі м.Львова, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2008 року скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова щодо підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої у періоди із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя-доповідач С.І. Богаченко
Суддя І.О. Яворський
Суддя Я.С. Попко