Справа № 465/12053/13 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/783/3494/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. А.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Шашкіної С.А.

Суддів: Богонюка М.Я.,Ванівського О.М.

При секретарі: Бадівській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 05 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» - правонаступник Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідно до умов кредитного договору від 19.06.2008 року банк надав ТзОВ «МК-БУД» кредит в сумі 553 405,41 доларів США зі сплатою 13,00 % річних з кінцевим терміном повернення -19.11.2016 року. Для забезпечення виконання зобов’язань 19.06.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Фольксбанк» укладено договір поруки, згідно з умовами якого відповідач являється поручителем по зобов'язаннях позичальника. Позичальник не виконав взятих на себе договірних зобов’язань, допустив заборгованість по кредиту в сумі 351 544,59 доларів США та 50 814,91 грн., що становить 2 860 710,82 грн. по курсу НБУ станом на 22.10.2013 року з яких: 344 361,89 доларів США - заборгованість по кредиту, 7182,70 доларів США боргу по відсотках, 2884,40 грн. - комісія, 47 930,51 грн. – пеня, у зв’язку з чим, на підставі договору поруки, просили стягнути з ОСОБА_2 вказану суму заборгованості.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 05 вересня 2014 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідн. Код НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» заборгованість в сумі 351 544,59 доларів США та 50 814,91 грн., що становить 2 860 710 грн. 82 коп..

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2, подавши апеляційну скаргу через свого представника ОСОБА_3. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з’ясованих обставинах справи. Зазначає, що у договорі поруки не визначено строку, але передбачені випадки, коли порука за договором припиняється. Одним з таких випадків коли кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання не пред’явить вимогу до поручителя. Відтак, на момент пред’явлення позову в законі та договорі є підстави для стягнення з апелянта, як з поручителя тільки 29 142,70 дол. США, що становить по курсу НБУ,що діяв на момент подачі позову 232 850,17 грн. та 19 516,95 грн, а не 2 860 710,82 грн., як це стверджує позивач. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач, в особі свого представника ОСОБА_3, яка була присутня в судовому засіданні 18.06.2015 року, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились, про причини неявки не повідомили, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам закону, є справедливим і обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.06.2008 року між ВАТ «Електрон Банк» правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк» та ТзОВ «МК-буд» від імені якого діяв директор ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав ТзОВ «МК-БУД» кредит в сумі 553 405, 41 доларів США із сплатою 13,00 % річних з кінцевим терміном повернення – 19.06.2013 року. Згодом умови кредитного договору неодноразово змінювались та доповнювались, що вбачається з додатків до кредитного договору, підписаних від імені ТзОВ «МК-Буд» його керівником ОСОБА_2. Так, згідно з додатком №7 від 09.02.2012 року до вказаного кредитного договору від 25.06.2010 року кінцевий строк погашення кредиту встановлений до 19.11.2016 року.

Згідно з п. 5.2.15 кредитного договору позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов’язання впродовж п’яти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Банку у наступних випадках, зокрема, у разі утворення в позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами та невиконання позичальником графіку погашення кредиту.

Для забезпечення виконання зобов’язань 19.06.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Фольксбанк» було укладено договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 являється поручителем по зобов'язаннях позичальника.

Згідно п. 2.3 договору поруки - поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати зобов’язання боржника, які вказані в п.2.2 цього договору, на протязі 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення від кредитора про невиконання боржником основного зобов'язання.

До даного договору поруки також вносились зміни та доповнення, зокрема, Додатковою угодою № 3 від 09.02.2012 року встановлено, що поручитель зобов’язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов’язань перед кредитором в строки і на умовах, визначених кредитним договором, виконати в повному обсязі зобов’язання боржника, зокрема сплатити заборгованість по кредиту (основний борг), заборгованість по процентах у визначеному розмірі, сплатити неустойку, а також сплатити комісію (а.с.37).

Як вірно встановлено судом, позичальником неналежно виконувались умови договору, у зв’язку з чим останній допустив заборгованість по кредиту в сумі 351 544, 59 доларів США та 50 814, 91 грн., що становить 2 860 710,82 грн. по курсу НБУ станом на 22.10.2013 року з яких: 344 361,89 доларів США - заборгованість по кредиту, 7182, 70 доларів США боргу по відсотках, 2884,40 грн. - комісія, 47 930,51 грн. - пеня.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частиною 2 цієї статті встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції вірно виходив з дії кредитного договору та договору поруки, укладених між сторонами, в яких обумовлені права та обов'язки сторін та відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання сторонами зобов'язань, взятих на себе умовами договорів. З боку позивача умови договору виконано, позичальником порушено взяті на себе зобов'язання, що потягнуло за собою нарахування штрафних санкцій передбачених умовами договору.

Посилання апелянта про те, що порука припинена за період з січня 2013 року по червень 2013 року на думку колегії суддів є необгунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 2.5.15 кредитного договору, Банк 24.05.2013 року надсилав позичальнику та поручителю повідомлення-вимоги про сплату заборгованості по кредиту та процентах протягом тридцяти днів з моменту отримання даного повідомлення – вимоги.

Однак, у встановлений в повідомленні строк заборгованість ні позичальником, ні поручителем не була погашена, внаслідок чого 24.10.2013 року позивач звернувся з позовом як до Господарського суду Львівської області як про стягнення боргу з позичальника – ТзОВ «МК-Буд», так і до Франківського районного суду м.Львова про стягнення боргу з поручителя - ОСОБА_2.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України у справі №6-53 цс 14 від 17.09.2014 року, вимогу до поручителя про виконання ним солідарно з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Отже, Банком встановлено новий термін дострокового виконання зобов’язання за кредитним договором повідомленням – вимогою, яка була направлена 24.05.2013 року та в межах шестимісячного терміну пред’явлено позов до поручителя про стягнення боргу.

Таким чином, на думку колегії суддів, Банк, діючи відповідно до умов договору та вимог закону, своєчасно, тобто протягом шести місяців з дня встановлення строку для дострокового погашення кредиту, звернувся до суду з вимогою до поручителя, а відтак доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку не ґрунтуються на вимогах ч.4 ст.1059 ЦК України та не є підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 05 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: