ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

          "24" березня 2009 р.                                                                      Справа №1/29

За позовом    Приватний підприємець ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання договору недійсним

Суддя  Желiк Борис Євграфович

 Представники:

Від позивача  - не   з'явився

Від відповідача -ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ:  Провадження  у справі  порушено  ухвалою  господарського суду  Чернівецької області  від 5 березня 2009 року за позовом  підприємця  ОСОБА_1 ( ідент. код НОМЕР_1), яка мешкає у АДРЕСА_1, до ІНФОРМАЦІЯ_1 м.Чернівці про визнання  недійсним договору  оренди НОМЕР_2  нерухомого  майна, що належить до державної власності, який 01.03.2001р. було укладено між ІНФОРМАЦІЯ_1 та підприємцем  ОСОБА_1,  на орендне  користування нежитловим приміщенням площею 482,55 кв.м., розміщеним в гуртожитку  НОМЕР_3 студмістечка  університету  за адресою:  АДРЕСА_2.

Обгрунтовуючи  позовні  вимоги  у справі, позивач  посилається  на наступні  обставини  і  докази.

Договір  оренди  від 1.03.2001р. НОМЕР_2  не відповідає  вимогам  ст. 10  Закону України  “ Про  оренду  державного і комунального  майна”, так як  не  містить  передбачених цією  статтею Закону  істотних умов, у т.ч., щодо: забезпечення  виконання зобов'язань  шляхом  передбачення у  договорі  неустойки (пені, штрафу)  поруки, завдатку, гарантії, тощо ;  порядку  здійснення орендодавцем  контролю  за станом  об'єкта  оренди ;  відповідальності  сторін.

Відповідно до ст. 48  ЦК УРСР 1963р. (що діяв в момент  укладення договору оренди НОМЕР_2 від 01.03.2001р.), недійсною є та угода, яка не відповідає  вимогам  закону.

Згідно з ч.1 ст.215  ЦК України 2003р., підставою  недійсності  правочину є недодержання в момент вчинення  правочину  стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою  статті  203  цього  Кодексу.

Як передбачено ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину  не може  суперечити цьому Кодексу, іншим  актам цивільного законодавства, а також  моральним  засадам  суспільства аналогічна норма  міститься в ст. 207  ГК України.

За таких обставин договір оренди НОМЕР_2 від 01.03.2001р.,  є недійсним в силу  вимог ст. 48  ЦК УРСР 1963р, ст.ст. 203, 215 ЦК  України, ст. 207  ЦК  України  через  порушення норм ст.10 Закону  України  “Про оренду державного та  комунального майна”.

У відповідності до п.3.2 роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання  вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” (з наступними змінами та доповненнями), за загальним правилом, угода, визнана недійсною,  вважається такою з моменту її укладення. Це  стосується і згаданих раніше  угод,  визнаних  недійсними  у судовому порядку. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені  лише на майбутнє, оскільки  неможливо  повернути  усе  одержане за ними, наприклад, вже здійснене  користування  за договором  майнового  найму, зберігання за договором схову, тощо.

У такому випадку, одночасно з визнанням угоди недійсною,  господарський суд повинен  зазначити  у рішенні, що  вона  припиняється лише на  майбутнє.

Таким чином,  договір оренди НОМЕР_2 від 01.03.2001р. може бути  визнаний  недійсним  лише  на  майбутнє.

Відповідно до п. 3.2  роз'яснень Вищого  господарського  суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання вирішення  спорів, пов'язаних з визнанням  угод  недійсними” ( з  наступними змінами та доповненнями), недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін  прав  та обов'язків, тому до вимог  про визнання  недійсними таких угод строки позовної  давності  не застосовуються..

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1, подав до суду письмовий відзив, в якому  просить відмовити  позивачу  у задоволенні  позовних вимог у справі як таких, що не  засновані на чинному, під час його  укладення, законодавстві, а також з урахуванням  рішення  господарського суду Чернівецької області від 24.09.2007 року  по справі НОМЕР_4, яке в  частині  підтвердження  судом  факту  відповідності    договору    оренди НОМЕР_2 від 1.03.2001р. чинному законодавству має преюдиціональне  значення  для  даної судової  справи.

23  березня 2009р. від позивача  до суду  надійшло клопотання  про  відкладення  розгляду  справи на іншу дату з урахуванням  об'єктивних  причин,  через які  підприємець ОСОБА_1 не може  прийняти 23 березня 2009 року  участь в судовому засіданні.

Зважаючи  на клопотання  позивача, участь якого у розгляді  справи  визнана  судом  обов'язковою, керуючись ст. 77  ГПК  України, суд                                             

У Х В А Л И В :

1. Розгляд справи відкласти на 10:00  09.04.09

        2.  Позивачу  виконати  вимоги  суду  щодо  посвідчення  доданих  до позову  копій  документів.

         3. Участь  сторін   у розгляді  справи  визнати  обов'язково.

Суддя                                                                                     Желік Б.Є.