СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
31 березня 2009 року | Справа № 2-15/8427-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Голика В.С.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, державний заклад «Клінічний реабілітаційний медичний центр»Міністерства охорони здоров'я України;
відповідача: Колесник Віктор Олександрович, довіреність б/н від 30.03.09, колективне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Мойнаки»;
розглянувши апеляційну скаргу колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Мойнаки" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 04 грудня 2008 року у справі № 2-15/8427-2008
за позовом державного закладу "Клінічний реабілітаційний медичний центр" Міністерства охорони здоров'я України (вул. Чкалова, 42-б, Заозерне, м. Євпаторія,97493)
до колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Мойнаки" (Міськпитомник, Євпаторія, 97403)
про стягнення 15000,30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, державний заклад «Клінічний реабілітаційний медичний центр» Міністерства охорони здоров’я України, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Мойнаки», про стягнення 15 000.30 грн., у тому числі 10 000.00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 564.65 грн. відсотків за користування грошовими коштами, 3 % річних в сумі 564.65 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 871.00 грн. (а.с.2-3).
В процесі розгляду справи 28 жовтня 2008 року позивач звернувся до господарського суду із заявою, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути зі відповідача 15 000.00 грн., в тому числі 10 000.00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 550.00 грн. процентів за користування грошовими коштами, 3 % річних в сумі 550.00 грн. та 3 900.00 грн. інфляційних втрат (а.с. 131-132).
Позовні вимоги вмотивовані посиланням на статті 1212, 1214, 539, 625 Цивільного кодексу України та обґрунтовані відмовою відповідача повернути у добровільному порядку зайве перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 10 000.00 грн., якими він безпідставно користується.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2008 року у справі № 2-15/8427-2008 позов державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр»Міністерства охорони здоров’я України задоволений у повному обсязі.
З колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Мойнаки»стягнуто на користь державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр» Міністерства охорони здоров’я України 10 000.00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 550.00 грн. відсотків за користування грошовими коштами, 550.00 грн. 3% річних, 3 900.00 грн. інфляційних втрат, 150.00 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, колективне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Мойнаки»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти інше рішення про укладення додаткової угоди до договору від 30 листопада 2005 року № 81.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, колективне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Мойнаки»у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що позивачем спірна сума коштів у розмірі 10 000.00 грн. була перерахована відповідачу на власний розсуд та без будь-яких спонукань з його боку, у зв’язку з чим відповідач відповідальності за вказані дії нести не повинен.
Одночасно заявник апеляційної скарги вважає, що місцевий господарський суд помилково розглянув договір від 30 листопада 2005 року як кредитний та застосував до спірних правовідносин неналежні правові норми, тоді як насправді зазначений договір є договором підряду, у зв’язку з чим суд був зобов’язаний керуватися відповідними нормами закону.
У судове засідання, призначене на 31 березня 2009 року, представник позивача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, до відзиву на апеляційну скаргу долучив клопотання про перегляд справи у його відсутність та на розсуд суду.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившегося представника позивача.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
30 листопада 2005 року між медичним центром «Медики –Чорнобилю» (правонаступником якого на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про реорганізацію медичного центру «Медики - Чорнобилю»від 05 вересня 2007 року № 177-0 визнано державний заклад «Клінічний реабілітаційний медичний центр»Міністерства охорони здоров’я України (а.с. 11-20) та колективним сільськогосподарським підприємством агрофірмою «Мойнаки»був укладений договір №81 про озеленення території (а.с. 24).
Згідно з пунктом 1 предметом договору є придбання покупцем предметів споживання та матеріалів у продавця, а також здійснення розрахунків між сторонами. При цьому, як вбачається із даного пункту, договір був укладений на суму 30 000.00 грн., а також сторонами була передбачена можливість зміни цієї суми шляхом укладення додаткової угоди.
Розрахунки між сторонами за реалізовану продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець здійснює, як правило, стовідсоткову передплату за придбання предметів споживання та матеріалів (пункт 4.1 договору).
При цьому, пунктом 4.4 сторони передбачили, що у разі невиконання обов’язків продавець зобов’язаний повернути покупцю суму перерахованої передплати в строк до 5-ти днів з моменту пред’явлення вимоги до продавця з урахуванням індексу інфляції.
У відповідності до пункту 6.1 договору строк його дії встановлений до 31 грудня 2005 року.
На виконання умов договору від 30 листопада 2005 року позивачем були перераховані відповідачу кошти в сумі 34 952.00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 43-45).
Як вбачається з довідки, вартість робіт, виконаних згідно з умовами договору від 30 листопада 2005 року № 81, складає 24 952.00 грн. (а.с. 32).
Таким чином, станом на 01 січня 2006 року залишок коштів, перерахованих відповідачу позивачем, які обліковувалися на його рахунках, склав 10 000.00 грн., що підтверджується актом звірення взаєморозрахунків (а.с. 26).
21 липня 2006 року відповідач звернувся до медичного центру «Медики - Чорнобилю»з проханням перенести строки виконання робіт згідно з умовами укладеного договору до 20 грудня 2006 року (а.с. 36).
30 листопада 2006 року колективне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Мойнаки»надіслало гарантійного листа позивачу, у якому повідомило про неможливість подальшого виконання своїх обов’язків за договором від 30 листопада 2005 року № 81 та зобов’язалося повернути зайве перераховані кошти в сумі 10 000.00 грн. в строк до 20 січня 2007 року (а.с. 34).
22 травня 2008 року державний заклад «Клінічний реабілітаційний медичний центр»Міністерства охорони здоров’я України звернувся до відповідача з претензією, в якій зобов’язав останнього повернути зайве перераховані кошти в сумі 10 000.00 грн. (а.с. 71, об.), у відповідь на яку 04 червня 2008 року колективне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Мойнаки»надіслало відзив з підтвердженням наміру поставити матеріал позивачу на суму 10 000.00 грн. на виконання умов договору від 30 листопада 2005 року (а.с. 71), однак по наступний час зазначені зобов’язання не виконало.
У зв’язку з тим, що строк дії договору від 30 листопада 2005 року сплинув, виконання відповідачем своїх обов’язків за його умовами втратило для позивача інтерес, він вимагав від колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Мойнаки»повернення зайве перерахованих грошових коштів.
Відмова відповідача виконати зазначені вимоги з’явилась підставою для звернення державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр»Міністерства охорони здоров’я України до господарського суду Автономної Республіки Крим з даною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Спір у даній справі виник у зв’язку з відмовою відповідача повернути зайве перераховані кошти, якими, як стверджує позивач, він безпідставно користувався протягом певного часу.
Так, матеріалами справи підтверджується, що колективним сільськогосподарським підприємством агрофірма «Мойнаки»на підставі договору від 30 листопада 2005 року № 81 медичному центру «Медики - Чорнобилю»надано послуги на суму 24 952.00 грн. (а.с. 32).
Позивачем було перераховано на рахунки відповідача 34 952.00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 43-45) та актом звірення взаєморозрахунків за 2005 рік (а.с.26), тобто на 10 000.00 грн. більш, ніж було фактично виконано робіт за договором.
Строк дії договору від 30 листопада 2005 року, передбачений його пунктом 6.1, сплив 31 грудня 2005 року.
Однак колективним сільськогосподарським підприємством агрофірма «Мойнаки»грошові кошти в сумі 10 000.00 грн. використані згідно з умовами договору № 81 не були, також вони не були повернути позивачеві.
Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 3 цієї правової норми встановлено, що її положення застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.
У даному випадку спір виник з приводу відмови повернути частину грошових коштів, перерахованих на виконання умов договору підряду, у зв’язку з неможливістю її подальшого використання з підстав спливу строку дії цього договору та, як слід, втрати позивачем інтересу до виконання зобов’язання відповідачем.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Мойнаки»10 000.00 грн. зайве перерахованих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Частина 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, передбачає, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (статті 536 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, згідно з частиною 2 цієї статті, встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Крім того, стаття 536 Цивільного кодексу України правову природу процентів розглядає саме як борг, а не відповідальність, висновку про що дійшов суд першої інстанції, і носить бланкетний характер стосовно статті 625 Цивільного кодексу України, пунктом 2 якої передбачено стягнення 3 % річних.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2005 року у справі № 20-9/024.
Враховуючи вищевказане та беручи до уваги обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами.
З пояснень, наданих представником відповідача в процесі перегляду справи судом апеляційної інстанції вбачається, що він не заперечує проти суми позову, але зазначив, що у зв’язку з важким матеріальним становищем на підприємстві немає фактичної можливості розрахуватися з позивачем у добровільному порядку.
Судова колегія вважає, що ці доводи не мають суттєвого значення при перегляді справи апеляційною інстанцією, але можуть бути підставою для застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
З доводами заявника апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо правової природи спірного договору у даній справі, судова колегія погоджується, але, оскільки неправильне застосування норм матеріального права у даному випадку не призвело до прийняття неправильного рішення, вважає, що це не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Мойнаки»залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2008 року у справі № 2-15/8427-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді В.С. Голик
В.А. Лисенко