Судове рішення #45331485

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа№ 910/27047/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Буртовий М.В.

від відповідача - Плосконос М.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн» на рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2015 (головуючий суддя: Стасюк С.В., суддяі: Босий В.П., Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн»

до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

про стягнення 1750629,46 грн., -


Постанова прийнята 21.07.2015 у зв`язку із оголошенням перерви в судовому засіданні 30.06.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.


ВСТАНОВИВ:


Позивач ТОВ «Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Європейський страховий альянс» про стягнення коштів за договором страхування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 в задоволені позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є обґрунтованим та правомірним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник позивача та відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

13.02.2013 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн» (страхувальник) був укладений договір страхування № 34484.

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Land Rover Range Rover д/н АА4277КК.

Як вбачається із пояснень представника позивача в період часу з 14 год. 00 хв. 13.07.2013 до 12 год. 00 хв. 14.07.2013, невстановлена особа знаходячись на автостоянці по вул. Вишняківській, 1 в м. Києві незаконно заволоділа автомобілем Land Rover Range Rover д/н АА4277КК, який належить позивачу на праві власності.

16.07.2013 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про подію з транспортним засобом та з заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом № 734/2 від 18.03.2014 позивача повідомлено про те, що за наслідками розгляду його заяви, відповідачем прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пунктів 3.6., 3.7.1., 3.7.3. договору.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що відповідачем неправомірно, в порушення норм чинного законодавства України, відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначає проте, що страхувальником не були виконані вимоги договору страхування щодо подання певного пакету документів для отримання страхового відшкодування, а тому їх відмова є обґрунтованою та законною.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з пунктом 5.1. договору страховим випадком за договором є в тому числі викрадення, тобто втрата транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння шляхом крадіжки, розбійного нападу, грабежу, якщо в результаті цих дій транспортний засіб вибув із володіння страхувальника всупереч його волі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 991 Цивільного кодексу України, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування можуть бути передбачені даною статтею випадки, а також інші випадки, встановлені законом або передбачені укладеним між сторонами договором страхування.

Відповідач, відмовляючи у виплаті позивачу страхового відшкодування, зазначив, що останнім, в порушення п. 6.2.2., не було надано страховику оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що, відповідно до умов договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Так, згідно із п. 6.2.2 договору для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування страхувальник зобов`язаний надати, у випадку «викрадення» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та наявних засобів проти викрадення в порядку, передбаченому п.5.1.7 ч.2 договору.

В той же час, п. 3.6 договору визначено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування при незаконному заволодінні ТЗ (за виключенням розбійного нападу, пограбування), якщо після настання випадку, що має ознаки страхового будуть відсутні: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та наявних засобів проти викрадення.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що судом не було враховано норми чинного законодавства України, зокрема положення ст. 991 ЦК України та умови діючого між сторонами договору страхування, оскільки неподання страховику оригіналу свідоцтва про реєстрацію ТЗ суперечать нормам ЗУ «Про страхування», зважаючи на наступне.

Положенням ст. 991 ЦК України, які дублюються у ст. 26 ЗУ «Про страхування» визначений перелік підстав для відмови у виплаті страховиком страхового відшкодування.

Крім того, ч.2 ст. 991 ЦК України та ч.2 ст.26 ЗУ «Про страхування» визначено, що Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не

суперечить закону.

Отже, зазначене спростовує твердження апелянта про те, що вказаний у ЦК України та ЗУ «Про страхування» перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування є вичерпним.

До того ж ані чинним цивільним кодексом ані іншими законами України в області страхування не визначено перелік підстав, які забороняється вносити в договір страхування при визначені підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема вказаним нормами не визначено, що неподання оригіналів документів щодо викраденого ТЗ не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що договір страхування, укладений між позивачем та відповідачем за своє правовою природою є договором про приєднання, тобто його умови встановлені однією стороною, в даному випадку відповідачем Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс», в стандартній формі, а інша сторона, в даному випадку позивач, лише мав право укласти його шляхом приєднання, або відмовитися від укладання, без права запропонувати інші умови, окрім ініціювання внесення змін до договору, що істотно впливають на умови страхування або пов`язані із збільшенням ринкової вартості ТЗ, зменшення розміру франшизи, тощо.(п. 4.1.3 договору)

Позивач на власний розсуд та за власним бажання обрав саме такого страховика як відповідач, а тому, укладаючи та підписуючи договір страхування та знаючи про неможливість внесення до нього своїх пунктів чи певних корективів, був зобов`язаний повно, всебічно ознайомитися з його умовами та розуміти наслідки підписання такого договору та вимоги, що ставляться до нього як страхувальника, у випадку настання страхового випадку.

Згідно з пунктів 3.7.1., 3.7.3. договору підставою для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування є навмисні дії страхувальника (його довіреної особи/водія) або вигодо набувача, спрямовані на настання страхового випадку. Кваліфікація дій встановлюється відповідно до чинного законодавства України. Подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет Договору або про факт та/або обставини настання страхового випадку, а також зазначення страхувальником неправдивих відомостей в письмовій заяві на страхування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином не виконав умов договору страхування, а саме пунктів 3.6., 3.7.1., 3.7.3., щодо надання повного пакету документів, що в свою чергу надало право страховику відмовити страхувальникові у виплаті страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України № 33/120-4/455 від 27.04.2011

Як вбачається із листа відповідача від 18.03.2014, відповідно до листа Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві № 427/1 від 30.07.2013 оригінал свідоцтва про реєстрацію ТЗ Land Rover Range Rover д/н АА4277ККна момент викрадення, знаходився в салоні автомобіля.

За фактом викрадення вказаного автомобіля розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

Зважаючи на вказану кваліфікацію, у події, що відбулася відсутні ознаки розбійного нападу чи пограбування, в той час як умовами договору страхування, з яким погодився позивач, визначено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування при незаконному заволодінні ТЗ (за виключенням розбійного нападу, пограбування), якщо після настання випадку, що має ознаки страхового будуть відсутні: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та наявних засобів проти викрадення.

Таким чином, позивач належним чином не виконав умов договору страхування, а саме пунктів 3.6., 3.7.1., 3.7.3., що в свою чергу надало право страховику відмовити страхувальникові у виплаті страхового відшкодування.

Крім того, зберігання оригінали документів, що підтверджують право власності на автомобіль в салоні автомобіля - це є власний ризик власника/водія такого автомобіля, за який не повинен нести відповідальність страховик.

Судом апеляційної інстанції не приймається до уваги інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/15/2014, оскільки такі листи не мають обов`язкового характеру для застосування судом при постановлені того чи іншого рішення, а містять лише певну інформацію, яку суд може прийняти або не прийняти до уваги при вирішенні спору, що виник між сторонами.

Стосовно практики Вищого господарського суду, про яку згадав в апеляційній скарзі апелянт, колегія суддів зазначає, що це лише одна із позицій суддів касаційної інстанції, яка також не має обов`язкового характеру, в розумінні норм чинного ГПК України.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком судуд першої інстанції проте, що позивачем не представлено належних (первинних) доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а відтак матеріали справи не свідчать про порушення відповідачем прав позивача, що виключає можливість їх захисту в судовому порядку.

Зважаючи на все зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено у задоволені позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-


ПОСТАНОВИВ:


Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 у справі № 910/27047/14- без змін.

Матеріали справи № 910/27047/14 повернути до Господарського суду міста Києва.


Головуючий суддя В.В. Шапран


Судді В.В. Андрієнко


С.І. Буравльов

  • Номер:
  • Опис: стягнення 1 750 629,46 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/27047/14
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Шапран В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.09.2015
  • Дата етапу: 23.11.2015
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація