УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №22-ц/0690/2036/11 Головуючий у 1-й інст. Коцюба
Категорія 5 Доповідач Борисюк Р. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Борисюка Р.М.
суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_1
з участю представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод користування гаражем та стягнення майнової та моральної шкоди,
за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 березня 2011 року, -
встановила:
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні гаражем та стягнення майнової та моральної шкоди, у якому просив зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належним йому гаражем, що знаходиться за адресою: вул. Рибалка, 4-б, м. Новоград-Волинський, звільнити проїзд до гаражу, стягнути з відповідача 14702 грн. заподіяної майнової шкоди та 7000 грн. моральної шкоди, та стягнути з відповідача на його користь сплачені ним судові витрати.
В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої вимоги, і остаточно просив зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні належним йому гаражем №6, що знаходиться за адресою: вул. Рибалка, 4-б, м. Новоград-Волинський, звільнивши проїзд до цього гаражу, стягнути з відповідачів 14702 грн. заподіяної майнової шкоди, 7000 грн. моральної шкоди та сплачені ним судові витрати.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві приватної власності належить гараж № 6, що знаходиться за адресою: вул. Рибалко, 4-б, м. Новоград-Волинський. Однак, з 2006 року користуватися гаражем не може, оскільки подружжя ОСОБА_8 не допускає його до власного гаража, поставивши паркан, який перекрив йому доступ до нього. Добровільно зняти паркан відповідачі відмовляються. Втручання органів влади також позитивних результатів не дало. Тому був змушений звернутися з цим позовом до суду.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні гаражем № 6, що знаходиться за адресою: вул. Рибалко, 4-б, м. Новоград-Волинський, Житомирська область шляхом знесення забору, що заважає під'їзду до гаража та зобов’язано звільнити приміщення цього гаражу. Також стягнуто із відповідачів на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000 грн., і судові витрати - 217 грн. 02 коп. судового збору та 16 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове про відмову ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог. Апелянт обґрунтовує це тим, що судом не було враховано, що спірний гараж був побудовний не ОСОБА_3, а ОСОБА_4 Позивач шахрайським шляхом оформив на себе свідоцтво про право власності на цей гараж, в зв’язку з чим по данному факту Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області порушено кримінальну справу. Крім того, зобов'язуючи відповідачів знести паркан, суд не прийняв до уваги того, що на час розгляду справи це вже було виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.02.2010 року ВП № 13379109. Крім того, стягуючи із відповідачів моральну шкоду, суд не врахував тих обставин, що позивач хворів до провадження по справі.
Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_5 не здійснювала ніяких дій, якими позивачу могли утворитися перешкоди у користуванні як гаржем №2, так і гаражем №6. Суд не взяв цього до уваги. Крім того, суд ухвалюючи рішення не врахував, що на підставі рішення господарського суду Житомирської області від 24.07.2008 року ОСОБА_4 зобов’язано повернути Новоград-Волинській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,02 га по вул. Рибалко, 4-б. Вказане рішення виконано в повному обсязі відповідно до постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 16.02.2010 року.
Таким чином, на час зміни позивачем предмету позову паркан був розташований на землі міської ради, яка не є відповідачем по справі, власника цього паркану суд першої інстанції не встановив. Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог, зобов’язавши відповідачів звільнити приміщення гаража №6 по вул. Рибалко,4-б в м. Новоград-Волинський, хоча позовні вимоги містять лише вимогу зобов'язати відповідачів звільнити проїзд до гаража. Також, суд стягнув моральну шкоду за відсутності доказів її заподіяння.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, у межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає що, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як видно із матеріалів справи, відповідно до копії свідоцтва про право власності на будівлю гаражу серії ЯЯЯ № 937121, виданого на підставі рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради від 21.03.2006 року № 98, гараж №6, що розташований в м. Новоград-Волинський, вул. Рибалка, 4-б належить ОСОБА_3 (а.с. 136).
Згідно копії свідоцтва про право власності на будівлю гаражу серії ЯЯЯ № 937125, виданого на підставі рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради від 21.03.2006 року № 98, гараж №2, що розташований в м. Новоград-Волинський, вул. Рибалка, 4-б належить ОСОБА_9 (а.с. 100).
20 лютого 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_9 уклали договір міни, за яким ОСОБА_3 зобов'язується передати у власність ОСОБА_9 гараж № 6 в обмін на гараж № 2. (а.с. 20).
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 06.04.2009 року, за позовом ОСОБА_8, вказаний договір міни визнано недійсним (а.с. 56). Отже, після набрання рішенням законної сили, 10.06.2009 року, у власності позивача, ОСОБА_3, перебуває гараж № 6.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною п’ятою вказаної норми Закону передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як зазначено в ст.391 цього Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майом.
Ухвалюючи рішення про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди позивачу в користуванні належним йому гаражем №6, що розташований в м. Новоград-Волинський по вул. Рибалко, 4-б, шляхом знесення паркану, що заважає під'їзду до гаража та шляхом звільнення приміщення цього гаража, а також с тягнення в солідарному порядку із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не повно, всебічно та об’єктивно з’ясував обставин справи, права і обов’язки сторін у даних правовідносинах, не перевірив належним чином доводи сторін, не з’ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, не дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.
Зокрема, суд не звернув увагу на те, що в своїй позовні й заяві ОСОБА_3, після уточнення позовних вимог просив суд зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні належним йому на праві власності гаражем №6, що розташований в м. Новоград-Волинський по вул. Рибалко, 4-б, шляхом знесення паркану, що заважає під'їзду до гаража. Задовольняючи в цій частині вимоги позивача, суд вийшов за межі позовних вимог і крім цього, зобов'язав ОСОБА_4 звільнити приміщення цього гаража, хоча така вимога в позовній заяві та в уточнених позовних вимогах відсутня.
Посилаючись на письмові докази у вигляді лиистів виконкому Новоград-Волинської міської ради від 04.06.2007 року № 1640 (а.с. 21), Управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області (а.с. 22-25) щодо встановлення огорожі ОСОБА_4, суд не врахував те, що ці документи стосуються гаража №2, а не гаража №6, відносно якого судом прийняте рішення.
Згідно рішення господарського суду Житомирської області від 24.07.2008 року, ОСОБА_4 зобов'язано повернути Новоград-Волинській міській раді самовільно зайняту земельну діянку площею 0,02 га по вул. Рибалко, 4-б. Відповідно до постанови державного виконавця прро закінчення виконавчого провадження від 16.022010 року, зазначене рішення виконано в повному обсязі.
Таким чином, спірний паркан на час зміни позивачем предмету позову, був розташований на землі Новоград-Волинської міської ради, яка не є відповідачем по справі, на що суд першої інстанції не звернув уваги і фактично власника цього загородження не встановив, при цьому зобов'язавши відповідачів вчиняти дії щодо майна, яке розташоване на землі комунальної власності.
Отже, суд не перевірив належним чином доводи сторін, не дав оцінку тому, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі будь-яким чином перешкоджали позивачу у користуванні належним останньому на праві власності гаражем №6 по вул. Рибалко,4-б в м. Новоград-Волинський.
Крім того, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у відшкодування заподіяної моральної шкоди 5000 грн., суд посилаючись на виписку з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3В.(а.с. 31), не звернув увагу на те, що позивач ще в 2005 році переніс інфаркт міокарда, протягом січня-серпня 2006 року останній періодично лікувавася від стенокардії, в січні 2007 року позивач переніс операцію по видаленню папіломи, а в березні, квітні, жовтні цього року постійно хворів на постінфарктний кардіосклероз. В листопаді 2008 року йому був встановлений діагноз: хронічна коронарна недостатність, стенокардія. А з позовними вимогами ОСОБА_3 звернувся до суду в грудні 2008 року, що свідчить про те, що захворювання у позивача мали місце до виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які обгрунтовують вимоги ОСОБА_3 щодо заподіяння йому відповідачами моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
В порушення ст. 214 ЦПК України, суд першої інстанції зазначених вимог закону не взяв до уваги.
Судом при розгляді справи не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого було ухвалено рішення, яке не грунтується на вимогах закону та не відповідає обставинам справи, а тому це рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 березня 2011 року скасувати та постановити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді