УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 876/7098/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Ільчишин Н.В., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» до Головного державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Максимлюк Вікторії Ігорівни, третя особа ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії, скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-

в с т а н о в и в :

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» (далі - позивач, боржник) звернулося з адміністративним позовом до Головного державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Максимлюк Вікторії Ігорівни (далі - відповідач), третя особа ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії, скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року позовна заява була повернена позивачу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду матеріалам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити на продовження розгляду.

Клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.05.2015 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47533942 на підставі виконавчого листа № 607/8731/14-ц від 13.05.2015 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з позивача в користь ОСОБА_2 52251,28 грн.

18.05.2015 року відповідачем була винесена постанова про арешт коштів боржника на рахунках в банках.

04.06.2015 року відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 5225,12 грн.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вказав, що дана справа не підсудна цьому окружному адміністративному суду, а має розглядатись Тернопільським міськрайонним судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606) рішення державного виконавця державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Частиною 6 статті 181 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом № 606 порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 606 постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Як вказав Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 13.12.2010 №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (з наступними змінами та доповненнями) визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

При цьому місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень.

Оскільки постанова державного виконавця від 04.06.2015 року була винесена на підставі виконавчого листа від 13.05.2015 року № 607/8731/14-ц, який був виданий Тернопільським міськрайонним судом, то у суду першої інстанції були наявні законні підстави для повернення позовної заяви.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі № 819/1695/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді Н.В.Ільчишин

В.Я.Качмар