КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 372/320/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Проць Т.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» на постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до Перегонівської сільської ради про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» про зобов'язання скласти протокол по факту вчиненого адміністративного правопорушення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені усі обставини справи, що привело до винесення необґрунтованого рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2014 року за вих. №202 СТОВ «Україна» звернулось до голови Перегонівської сільської ради із заявою про вчинення ТОВ «Деремезна-Агро» правопорушення, передбаченого ст.104 КУпАП, в якій просило призначити уповноважену особу від виконкому, в порядку п.2 ч.1 ст.255 КУпАП для встановлення факту адміністративного правопорушення та складення відповідного протоколу на винну особу, яку адміністративною комісією притягнути до відповідальності.

29.07.2014 року відповідачем була надана відповідь за №254/01-17, з якої вбачається, що з пред'явлених ТОВ «Деремезна-Агро» документів, факту адміністративного правопорушення сільською радою не встановлено.

Незгода з таким рішенням відповідача стала підставою для звернення позивача до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем відповідачу 19.06.2014 року подано заяву про вчинення ТОВ «Деремезна-Агро» правопорушення, передбаченого ст.104 КУпАП.

Згідно положень частини 2 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (статті 103 1, 103-2, 104, частина перша статті 106 1, статті 106 2, 149 - 152, частини перша та друга статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, 156 1, 156-2, 159 - 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5.

З матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2014 року відповідачем надано відповідь на вказане вище звернення, про відсутність в діях відповідача факту правопорушення та відсутності правових обставин для складання протоколу про правопорушення.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем було розглянуто звернення позивача та надана оцінка діям ТОВ «Деремезна-Агро», про що було повідомлено СТОВ «Україна».

За таких обставин, судова колегія не вбачає законним підстав для задоволення даного позову.

Окремо колегія суддів вважає необхідним зазначити, що як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає про неможливість втручання суду в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, а саме щодо зобов'язання відповідача скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 22.07.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.