ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 р. | № 15/249 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Першикова Є.В. |
суддів : | Савенко Г.В. Ходаківської І.П. |
перевіривши матеріали касаційної скарги | Закритого акціонерного товариства “Соснівський гранкар’єр” |
на рішення | господарського суду Рівненської області від 13.08.2004 року |
у справі | № 15/249 господарського суду Рівненської області |
за позовом | Закритого акціонерного товариства “Соснівський гранкар’єр” |
до третя особа | Виконавчого комітету Рівненської міської ради Товариство з обмеженою відповідальністю “Соснівський гранітний кар’єр” |
про | визнання недійсним розпорядження № 3328-р від 12.11.2003 року міського голови м.Рівне |
За участю представників сторін:
позивача - Лісниченко Є.С. (дов. від 06.07.2006 року);
відповідача - не з’явилися;
третьої особи –Шевчук Г.Є. (дов. № 8/р від 06.02.2006 року)
Мамченко Ю.А (дов. №9/р від 06.02.2006 року);
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 ГПК України у судовому засіданні від 25.01.2007 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Ухвалою колегії суддів у складі: головуючого –судді Ходаківської І.П., суддів: Савенко Г.В., Данилової Т.Б. від 08.12.2006 року касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Соснівський гранкар’єр” було прийнято до провадження, розгляд якої було призначено на 18.01.2007 року.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.01.2007 р. було оголошено перерву до 25.01.2007 року (склад судової колегії змінено розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 17.01.2007 і призначено колегію суддів, що працює у постійному складі : суддя Першиков Є.В. –головуючий, судді: Савенко Г.В., Ходаківська І.П.).
Розглянувши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями та дослідивши наявні в матеріалах справи докази з урахуванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.08.2004 року у справі №15/249 в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Соснівський гранкар’єр” про визнання недійсним розпорядження міського голови м. Рівне №3328-р, яким було зареєстровано установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю “Соснівський гранітний кар’єр” - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовим рішенням ЗАТ “Соснівський гранкар’єр” звернулося з касаційною скаргою на зазначене рішення, в які наводить доводи прийняття останнього з порушеннями норм матеріального і процесуального права та просить скасувати відповідне судове рішення та направити справу №15/249 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд, з наступних підстав.
Згідно з частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні по справі докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, при перегляді судових рішень в касаційному порядку не зв’язаний доводами викладеними в касаційній скарзі і здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень на предмет дотримання норм матеріального і процесуального права в повному обсязі.
Так, в касаційній скарзі скаржник обґрунтовує свої вимоги, тим що судом першої інстанції не було взято до уваги обставини які б підтверджували наявність чи відсутність речових прав третьої особи в частині розпорядження майном, щодо внесення спірного майна до статутному фонду товариства.
Проте, колегія суддів зазначає, що предметом спору є оскарження рішення міського голови м. Рівне за №3328-р від 12.11.2003 року, яким зареєстровані установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю “Соснівський гранітний кар’єр” та питання скасування реєстрації останнього. Однак, при вирішенні питань щодо визнання недійсними актів органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування необхідним є встановлення відповідності оскаржуваного акту вимогам чинного законодавства, зокрема наявність достатнього обсягу повноважень суб’єкта управлінської діяльності, що прийняв оскаржуваний акт, відповідність останнього вимогам, що ставляться чинним законодавством до форми та порядку прийняття відповідних актів, а також відповідність відомостей, які вносяться до такого роду актів, фактично існуючим обставинам справи. Отже, питання щодо приналежності майна, яке вносяться до статутного фонду товариства, на праві власності чи праві користування, не впливає на визначення підстав визнання акту недійсним, а отже до уваги не береться, за умови якщо законодавство не містить відповідної вимоги.
Між іншим, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що предметом спору є оскарження рішення міського голови м. Рівне за №3328-р від 12.11.2003 року, яким зареєстровані установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю “Соснівський гранітний кар’єр” та питання скасування реєстрації останнього. Проте, при вирішенні справи по суті, суд першої інстанції не встановив наявність прав та інтересів інших осіб, яких могло стосуватися прийняте у справі рішення, зокрема, судом не було встановлено обставин щодо наявності інших учасників та засновників ТОВ “Соснівський гранітний кар’єр”, оскільки на думку колегії суддів касаційної інстанції, прийняття рішення про скасування державної реєстрації призвело б до порушення прав та інтересів учасників товариства. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.12 ГПК України (в редакції закону від 15.12.2006 року №483-V), до компетенції господарського суду віднесено спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Таким чином, суду першої інстанції необхідно встановити наявність порушень прав та законних інтересів третіх осіб, щодо прав та обов’язків яких стосуватиметься прийняте у справі рішення та вжити процесуальних заходів щодо залучення таких осіб до участі у справі з дотриманням процесуального порядку.
Колегія суддів касаційної інстанції також зважає на доводи третьої особи, що бере участь у справі –ТОВ “Соснівський гранітний кар’єр”, з пояснень якої випливає, що Позивач знаходиться в процедурі ліквідації в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Відповідно до ст. 1 ГПК України суб’єктом звернення для захисту прав та охоронюваних законом інтересів є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. Отже, при вирішенні справи по суті необхідно встановити достатній обсяг дієздатності заявника та його уповноважених осіб щодо звернення до суду з вимогами про захист його прав та інтересів.
При вирішенні справи по суті, суд першої інстанції, на думку колегії суддів касаційної інстанції, також не в повній мірі встановив, які саме права та охоронювані законом інтереси позивача, порушуються прийняттям оскаржуваного акту. Порушення відповідних прав та охоронюваних законом інтересів позивача повинно бути доведено останнім при обґрунтування позовних вимог, що безпосередньо повинно бути відображено в рішенні суду.
Правила доведення порушення прав та охоронюваних законом інтересів, викладені в положеннях ст. 33 ГПК України. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Приймаючи рішення по справі суд, повинен також керуватися положеннями ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд приймаючи рішення не має право виходити за межі позовних вимог, якщо про це не було клопотання заінтересованої сторони, а також якщо це не зумовлює необхідність захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб. Відповідних положень суд повинен також притримуватися і при мотивації прийнятого рішення.
При вирішенні справи по суті, суд першої інстанції повинен також враховувати передбачені чинним законодавством способи захисту порушених прав та законних інтересів, в разі якщо такі права та законні інтереси зазнали порушення. Відповідний перелік способів захисту прав та інтересів осіб, визначений, зокрема, в ст. 16 Цивільного кодексу України.
Отже, переглянувши оскаржуване судове рішення колегія судів касаційної інстанції виходить з того, що згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Як встановлено колегією суддів Вищого господарського суду України, господарським судом Рівненської області було неповно встановлено всі необхідні для вирішення справи по суті фактичні обставини, в наслідок чого допущено неправильне застосування норм матеріального права, та не надано вичерпної юридичної оцінки обставинам справи, що відповідно до ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до вище викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 ,1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Соснівський гранкар’єр” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 13.08.2004 року у справі №15/249 скасувати.
3. Справу №15/249 передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Є.Першиков
Судді Г.Савенко
І.Ходаківська