Гребінківський районний суд Полтавської області
___________________________________________________________________________________
Справа №: 2-426/10/1605
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 жовтня 2010 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі головуючої судді КривчунТ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка цивільну справу за позовом "ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Гребінківському районі (далі - УПФУ в Гребінківському районі) про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії, зобов"язання здійснити нарахування та сплатити недоотриману державну соціальну допомогу як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до УПФУ в Гребінківському районі Полтавській області, посилаючись на те, що, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі-Закон №2195-ІУ), є дитиною війни, та, згідно зі ст.6 цього Закону, з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячно державна соціальна допомога у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, на протязі 2006-2010 років така соціальна допомога їй виплачувалася в розмірі 10 відсотків замість ЗО відсотків, тобто недоплата складала 20 відсотків щомісячно.
Зазначає, що відповідно до Рішення КСУ від 22.05.2008р. №10-рп/2008, положення ст.ст. 122,152 Конституції України відповідач повинен був здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але за період з 01.01.2009р. по 31.07.2010р. щомісячна державна соціальна допомога у вказаному розмірі їй не виплачена.
У зв'язку з наведеним прохає визнати бездіяльність відповідача по невиконанню з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року приписів статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" щодо ненарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, - протиправною, зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити недоотриману з його вини соціальну допомогу за вказаний період; визнати право на отримання невиплаченої соціальної допомоги (підвищення до пенсії), встановленої статтею 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за період часу з 01.01.2009р. по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року з подальшими щомісячними виплатами; судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. Вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
У судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, звернулися до суду з заявами про розгляд справи без їх участі.
Суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як убачається з матеріалів справи, позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 02.11.1999 року (а.с.7).
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів
України".
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18.11,2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Разом із тим, виплата підвищення до пенсії дітям війни (у т.ч. позивачу) після прийняття Рішення КСУ від 22.05.2008 за №10-рп2008 проводилася відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", пунктом 8 якої було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України '"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня-48,1 гривні, з 1 липня-48,2 гривні, з 1 жовтня-49,8 гривні. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою УПФУ в Гребінківському районі від 19.08.2010р. № 69/ Є-02.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачвати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційних! Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок-20 років страхового стажу
встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
У період, за який заявлені вимоги щодо перерахунку та виплати недоплаченої суми підвищення до пенсії позивачу як дитині війни розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, був таким:
498.0 грн.573.0 грн. 3 01.01.2009 з 01.1 1.2009 Закон України "Про Державний бюджет Укра їни на 2009 рік" від 26.12.2008р. №835-УІ Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 06.11.2009р. №1715-УІ
695,00грн. 3 01.01.2010 Закон України "Про Державний бюджет Укра
706.00грн. 3 01.04.2010 їни на 2010 рік" від 27.04.2010р. №2154-УІ
709,00грн. 3 01.07.2010
Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася.
Відповідно до ч.2 ст.54 Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
У відповідності до ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Аналогічне положення містить ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», згідно якої надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Наведені норми передбачають встановлення в абсолютних нормах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, їх дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, нарахування та виплата у 2009 році та станом на 31.07.2010 року дітям війни (у т.ч. позивачу) підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися територіальними органами Пенсійного фонду України у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Натомість, підвищення дітям війни (у т.ч. позивачу) до пенсії УПФУ в Гребінківському районі у 2009 та станом на 31.07.2010 року, було виплачено на підставі Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 у розмірі по 49,80грн. щомісячно, що підтверджується вищезазначеними довідкою та наведеною в запереченнях на позовну заяву інформацією відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2010 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Гребінківському районі з заявою, в якій прохала провести перерахунок пенсії, підвищивши їй як дитині війни на 30% надбавку до пенсії з 01.01.2009 року, однак в проведенні перерахунку пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009р. їй було відмовлено.
Посилання відповідача на вказану вище постанову КМУ, згідно якої позивачу як дитині війни виплачувалася щомісячна державна соціальна допомога, суд до уваги не приймає, виходячи у т.ч. як із того, що, у даній постанові, всупереч положенням ст.6 Закону №2195-ІУ, Кабінет Міністрів України встановив розмір вказаного підвищення до пенсії, який не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, так і з загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами.
Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами
закону, застосуванню підлягають положення останнього.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору, суд дійшов висновку, що, при розрахунку підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону №2195-ІУ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого в законі про державний бюджет на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статгі 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Стосовно доводів щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає насту пне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір.
немає.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.З ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни " покладено на Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області, за місцем проживання позивача.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.І ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно- правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку по нарахуванню та виплаті позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого
1
обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Позовна вимога щодо подальших щомісячних виплат позивачу соціальної допомоги, (підвищення до пенсії), встановленої статтею 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб задоволенню не підлягає, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства, воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64,124,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.11,15,60,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гребіяківському районі Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії, зобов"язання здійснити нарахування та сплатити недоотриману державну соціальну допомогу як дитині війни, - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% надбавки до пенсії за період з 01.01.2009р. по З і .12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року- протиправною.
Визнати право ОСОБА_1 на отримання невиплаченої державної соціальної допомоги (підвищення до пенсії), встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської дблаеті здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної :енсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України ,.Про :а:ал ьнообов язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 01 :ічня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року з урахуванням іроведених виплат згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Іолтавської області.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської ©ласті на користь ОСОБА_1 8,50 (вісім гривень 50 коп.) грн. сплаченого судового бору та 37.00 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляд
кави.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через ребінківський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення (ляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, кщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не касовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т. О. Кривчун