ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники :

В С Т А Н О В И В  :

В червні 2006 арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Приватного промислово-комерційного підприємства “Запоріжбудсервіс” про стягнення коштів в розмірі 13 175,86 грн., призначених для додаткової винагороди.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.08.2006 року по справі № 170/11-06 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Київської області, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.10.2006 апеляційну скаргу Приватного промислово-комерційного підприємства “Запоріжбудсервіс” залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 09.08.2006 залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, направити справу на новий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 3-1, 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 526, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон), учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Пунктом 4 статті 3¹ Закону встановлено, що арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до пункту 13 статті 3¹ зазначеного Закону кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберігала  його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17 липня 2003 року були проведені загальні збори кредиторів ВАТ «Росава»(а.с.11-12). Одним із питань, яке розглядалось в порядку денному -було питання щодо встановлення розміру та порядку оплати послуг, додаткової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого та залучених ним для виконання своїх повноважень спеціалістів та спеціальних організацій, укладання договору з арбітражного керування. На зборах кредиторів було вирішено встановити додаткову винагороду арбітражному керуючому в розмірі 5 (п'яти) відсотків від суми задоволених боржником (банкрутом) вимог кредиторів незалежно від того, яка конкретно особа виконуватиме функції арбітражного керування у процедурах банкрутства. Додаткова винагорода сплачується в такому порядку та у строки: з суми грошових коштів, що призначені для задоволення вимог кредиторів утримується сума відсотків у розмірі 5 (п'яти) та перераховується на розрахунковий рахунок арбітражного керуючого одночасно з перерахуванням на рахунки кредиторів суми, що залишилась після утримання, про що свідчить протокол № 1 від 17.07.2003 р. Зазначені рішення зборів кредиторів не суперечили чинному законодавству, та відповідали вимогам статті 16 Закону.

Ухвалою суду від 01.10.2003 по справі № 60/14б-02 (а.с.14) було затверджено додаткову винагороду арбітражному керуючому (без визначення конкретної особи арбітражного керуючого) в розмірі 5 % від суми задоволених боржником (банкрутом) вимог кредиторів. Судами встановлено, що зазначена ухвала є чинною на день розгляду справи.

На виконання рішення зборів кредиторів від 07.11.2003 між арбітражним керуючим ОСОБА_1 та кредиторами ВАТ «Росава»було укладено договір з арбітражного керування (а.с.15), підписаний від імені кредиторів Прокопенком Є.І, як повноважним представником кредиторів згідно рішення зборів кредиторів від 17.07.2003. Відповідно до п. 2.4.2.5 договору встановлена додаткова винагорода в розмірі 5 % від суми задоволених боржником вимог кредиторів, яка сплачується за наступним порядком та у строки: з суми грошових коштів, що призначені для задоволення вимог кредиторів, утримується сума коштів у розмірі 5 % та перераховується на розрахунковий рахунок арбітражного керуючого одночасно з перерахуванням на рахунки кредиторів суми, що залишилися після утримання.

Ухвалою суду від 10-17.12.2003 (а.с.16) відкрито процедуру санації ВАТ «Росава», повноваження органів управління передано керуючому санацією ОСОБА_1 Керуючим санацією було відкрито спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами. Відповідно до плану санації, п. 2.4, 2.5 договору з арбітражного керування, боржником було перераховано із відкритого розрахункового рахунку, суму коштів в розмірі конкурсної кредиторської вимоги на розрахунковий рахунок кредитора. При перерахуванні зазначених коштів помилково не було утримано і не перераховано на розрахунковий рахунок (арбітражного керуючого) керуючого санацією ОСОБА_1 суму в розмірі 5 % від задоволеної кредиторської вимоги, а саме -13175 грн. 86 коп. Тобто, згідно умов договору з арбітражного керування,  суму коштів в розмірі 13175 грн. 86 коп. необхідно було перерахувати на розрахунковий рахунок керуючого санацією, а не ППКП «Запоріжбудсервіс».

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про підставність задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що цивільно-правова угода ним особисто не укладалася колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на колективність прийняття рішень кредиторами у процедурах банкрутства, що регламентується спеціальними нормами права (статтею 16 Закону). Доводи скаржника про прийняття зазначених рішень зборів кредиторів, затвердження їх судом щодо іншої особи, яка приймала участь як арбітражний керуючий у справі про банкрутство спростовуються матеріалами справи та оцінкою судами першої та апеляційної інстанції рішення зборів кредиторів від 17.07.2003 та ухвали 01.10.2003 у справі №60/14б-02 як таких, що прийняті відносно будь-якої особи, яка виконуватиме повноваження арбітражного керування у процедурах банкрутства ВАТ “Росава”.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Київської області від 09.08.2006 та постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.10.2006 у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу приватного промислово-комерційного підприємства «Запоріжбудсервіс» залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.10.2006 та рішення господарського суду Київської області від 09.08.2006 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                   Н. Ткаченко