Єдиний унікальний номер 243/983/15-ц Номер провадження 22-ц/775/228/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року м. Артемівськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Жарової Ю.І., суддів Маширо О.П., Санікової О.С.

при секретарі судового засідання Хоміч Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Страхова компанія ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулася ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3, ПАТ «Страхова компанія ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2871,17грн. та моральної шкоди в розмірі 15 000 грн. . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11.02.2013 року приблизно о 19 годині 30 хвилин вона проходила поблизу домоволодіння №31 по вул.. Арматурна в м. Слов'янську, де в цей час стояв автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 В цей час відповідач став рухатись від домоволодіння заднім ходом та здійснив на неї наїзд, ударивши в ліву частину від чого вона впала та отримала тілесні ушкодження у вигляді: забою лівої гомілки, лівого плечового суглобу, забій м'яких тканин голови. Після чого їй в лікарні надали медичну допомогу та направили на амбулаторне лікування. 13.02.2013 року вона звернулась до невропатолога, де їй було встановлено діагноз - черепно-мозкова травма та призначено лікування, яке вона проходила до 20 квітня 2013року. На лікування нею було витрачено для придбання необхідних медикаментів 2871,17грн. Внаслідок зазначених дій відповідача їй було також завдано моральну шкоду, оскільки вона перенесла біль фізичну та душевну, вимушена була зміни уклад свого життя, яку вона оцінює в розмірі 15 000 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про сам факт завдання тілесних ушкоджень відповідачем 11.02.2013 року.

Не погоджуючись з рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, позивач по справі, ОСОБА_1, подала до апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначивши, що оскаржуване рішення вважає незаконним з підстав непівдповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що суд неправильно застосував норми матеріального права, посилаючись на те, що виявлені у неї тілесні ушкодження лівої гомілки, які об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи від 13.11.2013 року утворилися саме внаслідок протиправних дій відповідача, що є підставою для цивільно-правової відповідальності. Також суд помилково не застосував ч. 5 ст. 1187 ЦК України.

До судового засідання позивач не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення на її адресу телефонограми від 13 липня, яка зареєстрована в журналі телефонограм за №244.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі.

Відповідач ПАТ «Страхова компанія ТАС» також до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що як на докази, своїх доводів позивач посилається на матеріали кримінального провадження №1201305051000969 від 11.02.2013 року та товарні чеки на придбання ліків, копію амбулаторної картки хворого.

Дослідивши надані докази суд встановив, що матеріали зазначеного кримінального провадження свідчать про те, що кримінальне провадження було розпочате за повідомленням лікарні про обслуговування ОСОБА_1, якій встановлено діагноз: забій лівої гомілки, лівого плечового суглоба, забій м'яких тканин волосистої частини голови.

Під час проведення досудового слідства проведено комісійну судово-медичну експертизу №714 від13.11.2013року, в ході якої було досліджено медичні документи про лікування ОСОБА_1, за висновками якої встановлено, що при зверненні за медичною допомогою 11.02.2013 року у ОСОБА_1 будь-яких тілесних ушкоджень відзначено не було, однак був виставлений діагноз: «забій лівої гомілки, лівого плечового суглоба, забій м'яких тканин волосистої частини голови». При огляді в судово-медичній експертизі 12.02.2013р. у ОСОБА_1 був виявлений синець на передній поверхні лівої гомілки в нижній третині. При огляді невропатологом 13.02.2013 року ОСОБА_1 встановлено діагноз «дисциркуляторна енцефалопатія 1ст. Ситуаційна реакція». Діагноз «Стан після забію, струсу головного мозку від 11.02.2013 р. Церебральний атеросклероз? посттравматична енцефалопатія з вазомоторной цефалгією, астеноневротичний синдром» встановлено невропатологом 04.03.2013 року, тобто через три тижні після травми. А підставі вищевикладеного експертна комісія вважає, що 11.02.2013 року у ОСОБА_1 міг утворитися синець лівої гомілки. Вказане пошкодження утворилося від дії тупого предмета, або при ударі об такий і відноситься до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи, що будь-яких тілесних ушкоджень в області голови при зверненні за медичною допомогою та огляді судово-медичним експертом у ОСОБА_1 відмічено не було, не було втрати свідомості і об'єктивних клінічних даних за забій, струс головного мозку при огляді невропатологом 13.02.2013р., не може бути прийнятий до уваги встановлений через три тижні після травми діагноз : «Стан після забою, струсу головного мозку від 11.02.2013 р. Церебральний атеросклероз? посттравматична енцефалопатія з вазомоторной цефалгією, астеноневротичний синдром», згідно примітки до п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», як не підтверджений об'єктивними клінічними даними. Будь яких тілесних ушкоджень в області лівого плечового суглоба при зверненні за медичною допомогою та огляді в судово-медичній експертизі у ОСОБА_1 відмічено не було, але був встановлений діагноз: «Забій лівого плечового суглоба», який згідно примітки до п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», не враховувався як не підтверджений об'єктивними даними.

З огляду на наведене, об'єктивно підтверджується, що у ОСОБА_1 11.02.2013 року міг утворитися забій лівої гомілки. Інші зазначені в попередньому діагнозі ушкодження об'єктивно не підтверджено.

Згідно ст. 1166 ЦК України загальними підставами відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди, неправомірні дії, рішення чи бездіяльність винної в цьому особи, які поєднуються причинним зв'язком, як наслідком дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вбачається із наведених вище матеріалів кримінального провадження, постановою слідчого від 21.10.2014 року зазначене кримінальне провадження було закрито у зв'язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було надано постанову прокурора від 06 травня 2015року, про скасування постанови про закриття зазначеного кримінального провадження та матеріали.

Наявні в матеріалах справи протокол з огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.02.2013р. (а.с. 37- 40) та протокол огляду транспорту від 12.02.2013 року (а.с. 41) не містять об'єктивних даних про факт вчинення наїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_4 на ОСОБА_1

З огляду на наведені докази надані позивачем, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про сам факт завдання тілесних ушкоджень відповідачем 11.02.2013 року, а також тих ушкоджень, на які вона посилається. Також позивачем не надано доказів, що виявлений в неї забій лівої гомілки, який об'єктивно підтверджується висновком судово - медичної експертизи №714 від 13.11.2013 року, утворився саме внаслідок протиправних дій відповідача, що є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Суд першої інстанції також правомірно послався на норми п. 1.3 ст. 1, ст.. 6, п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 990,997 ЦК України,ч.2ст.8,ч.1ст.25 Закону України від 07 березня 1996р. №85\96-ВР «Про страхування».

Аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що підставою для відшкодування страховою компанією є страховий випадок, а саме дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок чого було завдано шкоду життю чи здоров'ю або майну потерпілого.

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, в суді не встановлено, що настав страховий випадок, який за цим Законом дає підстави для відшкодування шкоди страховою компанією, а саме не встановлено, що мало місце ДТП за участі автомобіля відповідача та, що саме внаслідок цього було завдано шкоду здоров'ю позивача. Таких доказів позивач суду не надала.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що підстав для відшкодування шкоди страховою компанією також не має.

Підставами для відшкодування моральної шкоди є також наведені вище вимоги, а саме наявність вини особи, що завдала таку шкоду, наявність дорожньо-транспортної пригоди за участі забезпеченого транспортного засобу. Враховуючи, як зазначено вище, що не встановлено факт ДТП за участі відповідача та факт завдання ним шкоди здоров'ю позивача, підстав для відшкодування моральної також не має.

За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмовлення у позові, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, відповідачем не надано.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Доводи апеляційної скарги в своїй більшості стосуються оцінки доказів.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 червня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді