АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/164/15-к Номер провадження 11-кп/786/546/15Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. Кисіль А. М.

Категорія-ч.1ст.14, п.11,12 ч.2 ст.115 КК

О.Т.З..

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Кисіля А.М.,

суддів Харлан Н.М.,Гонтар А.А.

за участю секретаря Костюченко М.В.,

прокурора Яроцького Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Полтавської області матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за апеляційними скаргами його та у його інтересах захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області Стасовського М.В. на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 5 червня 2015 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого майстром по ремонту мобільних телефонів у ПП ОСОБА_6, раніше не судимого, -

засуджено за ч.1 ст.14, п.11,12 ч.2 ст.115 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі.

Згідно із вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він умисно з причини особистих неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_7 вирішив вчинити його умисне вбивство. 9 жовтня 2014 року він замовив ОСОБА_8 здійснити таке вбивство іншою особою про що останній повідомив працівників міліції, які з метою попередження реалізації вказаного умислу ОСОБА_2 розробили план по контролю за вчиненням цього злочину.

Виконуючи такий план, 21 жовтня 2014 року ОСОБА_2 за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 зустрілися із ОСОБА_9, якого долучили до виконання вказаного замовлення і ОСОБА_2 останньому запропонував вчинити умисне вбивство ОСОБА_7 за винагороду у сумі 6 000 грн., на що той дав згоду.

Під час наступної зустрічі домовилися, що ОСОБА_2 здійснить передоплату в сумі 2 000 гривень для витрат пов'язаних з підготовкою до вчинення вбивства та передачі йому мапи м.Полтави, фотографії ОСОБА_7 Тут же ОСОБА_2 передав виконавцю ОСОБА_9 мобільний телефон для таємного зв'язку саме з ним.

При наступній зустрічі 7 листопада 2014 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_9 та узгодив із ним план саме про вбивство ОСОБА_7, вказавши, що бажає особисто побачити труп останнього, при цьому не оговорювався спосіб вчинення вбивства і передав виконавцю вбивства аванс у розмірі 1 500 гривень, фотографії потерпілого ОСОБА_7 при цьому узгодили, що після виконання умисного вбивства та впевнившись у смерті потерпілого ОСОБА_2 передасть ОСОБА_9 решту обумовлених коштів.

За таких обставин працівниками міліції у встановленому порядку було інсценоване вбивство потерпілого.

26 листопада 2014 року близько 14 год. за телефонним дзвінком ОСОБА_2 прибув до кафе «Глухомань», що у с. Нижні Млини Полтавського району, де ОСОБА_9 передав обвинуваченому фотографії де зазначено місце проживання та роботи ОСОБА_7, належні останньому водійське посвідчення серії НОМЕР_1, пластикову картку КБ «Приватбанк» НОМЕР_2, підтвердивши таким чином скоєння вбивства останнього. ОСОБА_2 впевнившись таким чином, що його замовлення виконано передав ОСОБА_9 обумовлену оплату - 900 гривень, після чого він був затриманий працівниками міліції.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив усі дії по організації підготовки до умисного вбивства потерпілого, але свої дії до кінця не довів з незалежних від його волі обставин, а саме завдяки втручанню співробітників міліції і їх контролю за здійсненням такого вбивства та його припиненню.

На вирок суду подані апеляції:

-адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у інтересах обвинуваченого, де ставиться питання про зміну вироку суду та перекваліфікації дій винного на злочин, який передбачає відповідальність за підготовку до вчинення злочину, передбаченого ч.2ст.286 КК України, оскільки вина є недоведеною про вчинення умисного вбивства, така ініціатива виходила не від ОСОБА_2, а від ОСОБА_8, який спонукав того саме до таких дій; показання обвинуваченого у цій частині не спростовано, а свідок ОСОБА_8 не був допитаний у судовому засіданні, так як той ухиляється від явки до суду; працівники міліції на думку захисту спровокували вказаний злочин і не попередили його вчинення, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 схиляли ОСОБА_2 до замовлення на вчинення умисного вбивства потерпілого. Із останньої бесіди вказаної групи при обговоренні способу вчинення вказаного злочину було узгоджено його вчинення лише шляхом наїзду на потерпілого і у кінцевому результаті ОСОБА_2 попросив ОСОБА_9 залишити потерпілого у можливих шансах бути живим;

-В апеляції ОСОБА_2 вказує, що саме свідки ОСОБА_9 та

ОСОБА_8 спонукали його до вчинення злочину проти потерпілого, домовленості у нього з ними про доведення вбивства чи спричинення тілесних ушкоджень у нього не було, стверджує, що вони домовилися між собою щодо вчинення лише ДТП при якому постраждає потерпілий, але щоб він був живий; просить перекваліфікувати його дії на змову на приготування до вчинення ДТП з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень і пом'якшити покарання, а у випадку залишення кваліфікації його дій без зміни, просить пом'якшити покарання, оскільки його засуджено лише за наміри, а не за настання тяжких наслідків, які не настали;

-У апеляції прокурора, який приймав участь у справі ставиться питання

про скасування вироку суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи; Вважає, що суд безпідставно перекваліфікував дії винного із замаху на вчинення вказаного злочину на його лише підготовку до вчинення; Просить повторно дослідити результати негласних слідчих дій, що свідчать про вчинення замаху на вчинення злочину і постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст.15, п.п.11,12,ч.2 ст.115 КК України та призначити покарання визначеного судом.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 про зміну вироку суду і перекваліфікації його дій на менш тяжкий злочин передбачений ч.2 ст.286 КК України чи пом'якшення покарання за вказаним вироком, прокурора Яроцького Р.В., який просив правильно кваліфікувати дії винного як замах на вчинення вказаного злочину з ухваленням нового вироку, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, а вирок суду постановлений у відповідності з вимогами закону з наступних мотивів.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 в організації приготовлення до вчинення умисного убивства на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, незакінченого з підстав, які не залежали від його волі, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказах, яким дана належна оцінка.

У суді першої інстанції ОСОБА_2 свою провину у вчиненні вказаного вище злочину визнав частково, стверджував лише, що погодився під примусом на пропозицію ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинити такий злочин за обставин встановлених судом щодо потерпілого, який нібито у нього раніше здійснив крадіжку його майна. Стверджує, що він обговорюючи питання про помсту потерпілому за вчинене, був ініціатором інсценувати лише ДТП за участю потерпілого з метою спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, а не убивства. Зважає, що особи які схилили його до таких дій є шахраями, які хотіли від нього лише гроші, наміру позбавляти життя потерпілого він не мав. Він висловлював спосіб покарання для потерпілого, хотів щоб той «пропав безвісти, йому відірвали руки та ноги, пропав десь у каналізаційному колодці, інсценування ДТП із обов'язковим показом його смерті».

Такі його доводи про часткове визнання вини та адвокатів у апеляціях про тіж дані, що навів і обвинувачений, спростовано доказами наведеними у вироку.

Зокрема, винність обвинуваченого у підготовці до вчинення умисного вбивства на замовлення, за попередньою змовою групою осіб знайшла своє підтвердження у показаннях потерпілого ОСОБА_7, який указував про конфліктні стосунки із обвинуваченим через ремонт планшету, який той не повертав і зник. Згодом періодично у три етапи отримав від обвинуваченого 1 500 грн. у рахунок відшкодування вартості планшету.

Свідок ОСОБА_9 суду підтвердив, що саме у жовтні місяці 2014 року йому та його знайомому ОСОБА_8 обвинувачений ОСОБА_2 запропонував вчинити умисне вбивство ОСОБА_7 за 6 000 грн. Зважаючи на це він звернувся до працівників міліції і у подальшому діяв за їх планом. Отримав від обвинуваченого мобільний телефон для зв'язку саме з ним, аванс 1500 грн. за вчинення майбутнього умисного вбивства та дав місце проживання жертви, його фото. Ним 20 листопада 2014 року було повідомлено обвинуваченого, що замовлення виконано і у підтвердження цього йому було показано місце вчинення вбивства, ключі потерпілого, його банківську картку і водійські права. Після їх огляду ОСОБА_2 впевнився у виконаній роботі і вручив за це обумовлену раніше часткову суму 900 грн. У ході зустрічі обвинуваченому було повідомлено, що потерпілий у лікувальному закладі і якщо той виживе, то знову він може «роботу продовжити», на що ОСОБА_2 обмежився досягнутими наслідками. Під час попереднього обговорення способу виконання замовлення на вбивство, Крнворучко настоював на його виконанні до кінця.

Такі показання свідка і потерпілого узгоджуються із даними викладеними у протоколі результату контролю за вчиненням цього злочину від 07.11.2014 року, оформленого належним чином у відповідності до чинного КПК України, згідно якого ОСОБА_2 з метою підготовки вчинення такого вбивства передав ОСОБА_9 передоплату 1 500 грн. і 5 шт. фотокарток із зображенням потерпілого та місце проживання. (а.с.113-115)

Із досліджених у суді протоколів про результати аудіо і відео контролю від 21.10.2014 року зафіксовано бажання обвинуваченого вчинити умисне вбивство потерпілого, (а. с. 116 - 123) а у протоколі від 22.10.2014 року зафіксовано розмову, яка відбулася 21.10.2014 року з приводу надання обвинуваченим даних про особу потерпілого та підтвердження знову умислу на вбивство де обвинувачений вказував, «щоб потерпілому відірвати руки та ноги, щоб не зміг говорити, пропав без вісти та так, щоб присипати зверху мусором» (а. с. 124-134), від 7.11.2014 року зафіксовано розмову з приводу підготовки здійснення замовного вбивства потерпілого і шляхом ДТП(а.с.150-158), а від 26.11.2014 року зафіксовано розмову про результат здійсненого замовного вбивства потерпілого, де обвинувачений отримав як доказ вбивства речі потерпілого та фото, (а. с. 135 - 141 ) а потім передав ОСОБА_9 частину грошових коштів за виконання замовного вбивства у сумі 900 грн. (а. с.142-144 ).

При затриманні підозрюваного 26.11.2014 року і огляду його речей було вилучено речові докази, які свідчать про причетність до замовленого вбивства( а. с. 168-175).

Суд першої інстанції обґрунтовано спростував доводи обвинуваченого щодо відсутності умислу у нього на вчинення вбивства, оскільки він і сам не заперечував у апеляційному суді, що ініціатива вчинити незаконні дії щодо потерпілого виникла саме у нього, він замовив вбивство потерпілого вказаним особам і оплатив їх роботу, дав фото та назвав місце проживання потерпілого, обговорював із виконавцем різні способи позбавлення життя, що свідчить про підготовку до вчинення умисного вбивства на його замовлення.

Доводи захисту та обвинуваченого щодо відсутності умислу на вчинення саме умисного вбивства не ґрунтуються на їх доводах, оскільки на ряду із іншими способами вбивства, який обумовили обвинувачений та «виконавець» було позбавлення життя особи, а досягнення мети на спричинення тяжких тілесних ушкоджень шляхом наїзду транспортним засобом на потерпілого вже було оговорено після повідомлення обвинуваченого про виконане замовлення, тобто свідомістю обвинуваченого охоплювалося, що особу ліквідовано, а у подальшому висловлювання щодо можливого залишення особи в живих слід розцінювати як співчуття у скоєному і висловленого жалю із того, що особи вже немає. За таких обставин злочин у свідомості замовника вже був доведений до кінця, і колегія суддів першої інстанції правильно вказала, що за таких підстав необережність при кваліфікації дій не може кваліфікуватися за ч.2 ст.286 КК України, оскільки це необережний злочин.

Доводи у скаргах засудженого та захисників про те, що слідством та судом не виявлено мотиву умисного убивства, є безпідставними, оскільки судом достеменно встановлено умисел ОСОБА_2 на вчинення умисного убивства особи. Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування постановленого вироку у справі. Прокурор у судовому засіданні відмовився від надання доказу показань свідка ОСОБА_8 з яким погодилися інші учасники судового провадження, а тому такий свідок і не був допитаний у суді. Підстав для його допиту у апеляційному суді колегія суддів також не вбачає, оскільки вина обвинуваченого підтверджена іншими доказами, які надав прокурор у судовому засіданні і вони були належним чином оцінені та покладені у основу вироку суду.

Посилання прокурора про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого на закінчений замах у вчиненні вбивства за обставин встановлених судом є безпідставними, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 за попередньою змовою з певними особами на стадії готування до вчинення умисного вбивства на замовлення з метою створення умов для його вчинення вчинив конкретні дії, спрямовані лише на те, щоб утворити співучасть з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які виступали в якості невдалих співучасників, оскільки не мали наміру вчиняти вбивство та діяли з метою його попередження.

Колегія суддів погоджується із доводами викладеними у вироку суду щодо правильності встановлення фактичних обставин справи і дії обвинуваченого були направлені для реалізації його прямого умислу на позбавлення життя потерпілого. ОСОБА_2 виконав усі необхідні підготовчі дії, замовив вбивство потерпілого шляхом змови про це з виконавцем, повідомив виконавцю місце проживання потерпілого, надав інформацію про місце його роботи та інші дані, в тому числі виплатив виконавцю аванс та частково винагороду за вбивство на замовлення, але виконавець хоч і взяв гроші, але вчинювати цей злочин не планував і відмовився вбивати потерпілого, про що повідомив правоохоронні органи, тому такі дії не містять ознак замаху на злочин, оскільки підшукування обвинуваченим виконавця злочину, виплата йому частини винагороди, мають розцінюватися як готування до інкримінованого йому злочину.

Така кваліфікація дій обвинуваченого узгоджуються із роз'ясненнями викладеними у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров"я особи» де зазначено, що коли виконавець погодився позбавити потерпілого життя, але з причин, що не залежали від його волі, умисел на вбивство до кінця не довів, дії замовника залежно від конкретних обставин справи кваліфікуються як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення або замаху на вчинення цього злочину.

За таких обставин колегія суддів вважає, що обвинувачений здійснив усі підготовчі дії до вчинення умисного вбивства на замовлення, але замаху на вчинення цього злочину не було з причин незалежних від його волі, так як виконавець не виконав жодної дії направленої на виконання об'єктивної сторони цього злочину.

Разом із тим, дане замовлення обвинуваченого умисного вбивства потерпілого фактично мало форму угоди, тому відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає незалежно від того, коли були учинені обіцяні виконавцеві дії - до чи після вбивства, чи не виконав замовник свою обіцянку, збирався він це робити чи ні. Замовник несе відповідальність за співучасть у тому злочині, котрий він організував або до вчинення котрого схилив виконавця. Якщо виконавець погодився позбавити потерпілого життя, але з причин, що не залежали від його волі, умисел на вбивство до кінця не довів, дії замовника залежно від конкретних обставин справи кваліфікуються як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину.

Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб ( п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України ), передбачає, що в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб ( дві та більше ), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання. За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчиняли дій, що безпосередньо спричинили смерть потерпілого, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи прокурора в апеляції про вчинений замах на вчинення вбивства є помилковий. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч.1ст.14, п.11,12 ч.2 ст.115 КК України, як готування до вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення та за попередньою змовою групою осіб.

За таких мотивів апеляції прокурора і обвинуваченого та його захисників не підлягають задоволенню.

Призначене покарання на думку колегії суддів є правильне, суд першої інстанції призначив його у межах санкції закону за яке передбачене покарання і воно є мінімальним, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання винного, воно є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст.69 КК України про що просив обвинувачений у судовому засіданні апеляційного суду колегія суддів не знайшла. Фактично ОСОБА_2 вину свою не визнав, не розкаявся у вчиненому, заперечував очевидні факти причетності його до замовлення вказаного вбивства, потерпілий настоював на суворості призначеного покарання.

На підставі викладеного керуючись ч.ст.376, ст.405,407КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та у його інтересах захисників-адвокатів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 5 червня 2015 року щодо ОСОБА_2 за ч.1ст.14, п.11,12 ч.2 ст.115 КК України -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців, а засудженим у той же строк з дня вручення йому копії судового рішення. Засуджений також має право у встановленому законом порядку звернутися про помилування.

Головуючий Кисіль А.М.

Судді: Харлан Н.М.

Гонтар А.А.