ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств

до відповідачів:

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», ДСОЦ»

2.          Державного реєстратора Сторожинецької районної державної адміністрації

про визнання недійсним рішення учасників від 25 травня 2006 року про створення ТОВ «Санаторій "Золотий колос", ДСОЦ" та про скасування його державної реєстрації

                                                                      Суддя Паскарь А.Д.

представники сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача-1 –Швед Я. А., довіреність від 15.07.2008 № 41,                                   Софяк В. В., довіреність від 22.12.2008;

від відповідача-2 –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:          Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств, м. Київ, звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр», с. Панка Сторожинецького району Чернівецької області, про визнання недійсним рішення учасників від 25 травня 2006 року про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр», розташованого у с. Панка Сторожинецького району, та скасування його державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25 травня 2006 року всупереч нормативно-правовим актам установчими зборами учасників прийнято рішення про реєстрацію нової редакції Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр». Нова редакція Статуту зареєстрована державним реєстратором Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області за № 10361050001000278 від 03 липня 2006 року, відповідно до якої засновниками товариства стали 11 юридичних осіб, в числі яких знаходиться «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр», тобто перший відповідач виступив в даному випадку засновником самого себе, що суперечить вимогам Закону України «Про господарські товариства»в частині, що стосується процедури реорганізації юридичних осіб. Однак, незважаючи на вказані норми Закону, учасники при утворенні ТОВ «Санаторій «Золотий колос», дитячий санаторно-оздоровчий центр»не лише не внесли своїх часток до статутного фонду, що підтверджується відсутністю будь-яких документів про внесення ними коштів чи майна до статутного фонду товариства, а сформували статутний фонд шляхом розподілу наявного майна ТОВ «Санаторій «Золотий колос», внаслідок чого фактично незаконно привласнили його. При утворенні першого відповідача учасниками не погоджено процедуру реформування з позивачем, не внесено його до складу учасників і не визначено його частку у статутному фонді.

Перший відповідач позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних беззаперечних доказів, які підтверджували б його право власності на ТОВ «Санаторій «Золотий колос», с. Панка Сторожинецького району. Крім того, позивач не є вищестоящою організацією по відношенню до першого відповідача.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.04.2008, в позові було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2008, рішення господарського суду Чернівецької області було скасовано та визнано недійсним рішення (протокол № 2) загальних зборів засновників від 25.05.2006.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2008 усі судові рішення у справі було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Розгляд справи доручено судді Паскарю А. Д.

Заслухавши пояснення представників першого відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав:

За змістом частини 1 та 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про порушення відповідачем  будь-яких його майнових чи немайнових прав.

Доводи позивача стосовно того, що Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств виступає в інтересах членів профспілки працівників агропромислового комплексу України не ґрунтуються на нормах права та нічим не підтверджені. Позивач не довів і не підтвердив правовстановлюючими документами те, що під час створення ТОВ «Санаторій «Золотий колос»ДСОЦ» йому належало на праві власності індивідуально визначене майно, яким розпорядилися засновники товариства.

Таким чином, спірне рішення засновників ТОВ «Санаторій «Золотий колос»ДСОЦ»від 26.05.2006 не створило правових наслідків для позивача і не порушило його суб’єктивних прав.

Як вбачається із змісту пунктів 1.1 та 5.1 Статуту Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, затвердженого рішенням установчої конференції засновників від 23.02.2001 та зареєстрованого Дарницькою районною державною адміністрацією 25.04.2001, позивач є недержавною, неприбутковою, незалежною, самоврядною та добровільною  організацією, яка утворена з метою сприяння сільськогосподарським підприємствам у нарощуванні обсягів виробництва продукції, підвищення ефективності господарювання та представництва інтересів учасників ВССП перед державними органами, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами, джерелами коштів якої є постійні внески засновників та членів ВССП, періодичні внески засновників та членів.

Позивач не надав суду доказів того, що перший відповідач є учасником ВССП, і створення ТОВ «Санаторій «Золотий колос»ДСОЦ»заважає цілям та завданням ВССП, а саме «сприянню сільськогосподарським підприємствам у нарощуванні обсягів виробництва продукції, підвищення ефективності господарювання його учасників».

Що стосується коштів Централізованого фонду страхування колгоспників, підпорядкованого Раді колгоспів УРСР, направлених на будівництво санаторію «Золотий колос», то суд, не заперечуючи цього факту, виходить з того, що фінансування будівництва та реконструкції міжколгоспних оздоровчих закладів, не є беззаперечним доказом виникнення у ВССП права  розпорядження майном цих закладів, оскільки таким правом не володіли ані Рада колгоспів УРСР, ані Всеукраїнська рада колективних сількогосподарських підприємств.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.           Позивач не надав суду доказів того, що при створенні ТОВ «Санаторій «Золотий колос»ДСОЦ» було порушено норми діючого на той час законодавства та його засновниками було привласнено майно, що належало Всеукраїнському союзу сільськогосподарських підприємств або іншій юридичній особі, правонаступником якого є позивач.  Згідно із вимогами статей 54 та 84 Господарського процесуального кодексу України задоволенню підлягають лише обґрунтовані вимоги, тобто ті, які ґрунтуються на нормах матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та які порушені Відповідачем.

Між тим, Позивач, звертаючись із вимогою про визнання недійсним рішення учасників ТОВ «Санаторій «Золотий колос»ДСОЦ»від 25.05.2006 не наводить норм матеріального права, на підставі яких право (інтерес) юридичної особи, яка не є учасником (засновником) господарського товариства підлягає захисту шляхом визнання недійсним факту створення такого господарського товариства та скасування його державної реєстрації як суб’єкта господарювання.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається також і на ту обставину, що він є правонаступником Всеукраїнської ради колективних сільськогосподарських підприємств та Ради колгоспів України, а тому є власником майна міжколгоспного санаторію «Золотий колос», який було утворено не лише за рахунок майна колгоспів-засновників, але й за рахунок коштів Централізованого фонду соціального страхування колгоспників, підпорядкованого раді колгоспів УРСР.

Суд відхиляє такі доводи позивача з огляду на наступне:

Крім визначення правонаступництва в Статуті створеної юридичної особи повинні бути акти приймання-передачі майнових прав та обов’язків, спрямовані на реальне набуття прав та обов’язків правонаступником від юридичної особи, яка ліквідується або реформується. Як вбачається зі змісту спільної постанови Всеукраїнської ради сільськогосподарських підприємств та ЦК профспілки працівників АПК України від 26 вересня 2000 року № П-2 «Про виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2000 № 1349 «деякі питання забезпечення виплат за соціальним страхуванням працівникам сільськогосподарського виробництва та рибного господарства», Централізований фонд соціального страхування колгоспників ліквідовано з 01.12.2000 і з метою забезпечення процедури ліквідації ЦФССК створено Центральну ліквідаційну комісію. 19.12.2000 на підставі спільної постанови Всеукраїнської ради сільськогосподарських підприємств та ЦК профспілки працівників АПК України № П-3-3 було затверджено ліквідаційний баланс Централізованого фонду соціального страхування колгоспників. Жодного правонаступника цього фонду не визначалося.

Про це вказано і в роз’ясненні Міністерства юстиції України від 19.08.2008 № 8299-0-33-08-19 про те, що актами законодавства не було визначено правонаступників цього фонду. Станом на сьогодні зазначене питання на законодавчому рівні також залишається неврегульованим. Таким чином, питання визнання права власності на майно ЦФССК УРСР може бути вирішене виключно в судовому порядку щодо кожного окремо взятого об’єкта (майна), створеного за рахунок фонду, при детальному дослідженню правовстановлювальних та інших документів, що підтверджують правомочності з володіння, користування та розпорядження такими об’єктами (майном).

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. А тому суд відхиляє як протиправні (не передбачені діючим законодавством) доводи позивача про те, що рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос»необхідно було погоджувати з позивачем, як того вимагає постанова виконкому Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств та президії ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу України № В-4\П-5 від 04.09.2001.

Вказана постанова не є ані законом, ані будь-яким іншим нормативним актом, а тому не може покладати на відповідача будь-які обов’язки.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про підприємства»(який діяв на дату створення ТОВ «Санаторій «Золотий колос») підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим законом та іншими законами. Ані Законом України «Про підприємства», ані іншими законами не встановлювався та не передбачався обов’язок відповідача приймати рішення про створення господарських товариств чи реорганізовувати діючі юридичні особи  погоджувати з Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств та ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу України.  Засновники прийняли рішення про створення ТОВ «Санаторій «Золотий колос», затвердили його установчі документи та провели державну реєстрацію товариства.

А тому, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що права Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств порушено, оскільки постановою виконкому ВССП та президії ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу України № В-4\П-5 від 04.09.2001 розпорядником майна оздоровчих закладів корпорації «Сільгоспздравниця» та інших об’єктів соціальної сфери, що створене за рахунок коштів ЦФССК, є Всеукраїнський союз. Висновок суду ґрунтується на системному аналізі  наданих суду установчих документів позивача, статуту Корпорації лікувально-оздоровчих закладів і організацій «Сільгоспздравниця», статуту Чернівецького обласного об’єднання міжколгоспних здравниць «Чернівціколгоспздравниця», статуту Міжгосподарського санаторію «Золотий колос».

В жодному з цих документів не передбачено будь-яких вимог щодо погодження з ВССП  рішень щодо реформування обласних міжгосподарських лікувально-оздоровчих закладів. Крім того, про відсутність у позивача будь-яких керівних чи управлінських функцій по відношенню до відповідача свідчить і те, що відповідно до установчих документів Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств та ЦК профспілки працівників АПК утворені і діють на основі Закону України «Про об’єднання громадян». Відповідно до статей 11, 12 цього закону засновниками об’єднань громадян є громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років. Це означає, що жодне рішення, прийняте об’єднанням громадян не можуть створювати для юридичних осіб, які не представлені в цьому об’єднанні ані прямо, ані опосередковано, будь-яких обов’язків.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України № 755-ІУ від 15.05.2003 (зі змінами та доповненнями) «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи та скасування державної реєстрації, зокрема є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону. Позивач не надав суду доказів того, що рішення учасників ТОВ «Санаторій «Золотий колос»ДСОЦ»від 25.05.2006 містить в собі посилання на те, що відповідач здійснює заборонену законом діяльність чи діяльність, яка б не відповідала вимогам установчих документів.

Аналіз установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Золотий колос»(п. 6.3 Статуту) свідчить про те, що розмір статутного фонду, як на дату створення товариства, так і на дату розгляду справи в суді, значно перевищував мінімально визначений статтею 52 Закону України № 1576-ХІІ від 19.09.1991 (зі змінами та доповненнями) «Про господарські товариства»розмір статутного фонду. А тому відсутні підстави для припинення діяльності ТОВ «Золотий колос ДСОЦ»та скасування запису про його державну реєстрацію.

Крім зазначеного вище підставою для винесення судом рішення про припинення юридичної особи відповідно до статті 38 Закону України № 755-ІУ від 15.05.2003 (зі змінами та доповненнями) «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можуть бути усунені. Це означає, що не будь-які порушення закону при створенні підприємства, а лише ті, які не можуть бути усунені, можуть слугувати підставою для скасування державної реєстрації. Позивач не навів жодного аргументу та доказу в його обґрунтування стосовно того, що при створенні ТОВ «Санаторій «Золотий колос ДСОЦ» мають місце порушення законодавства, які неможливо усунути на день розгляду справи в суді.

Окрім того, позивачем при подачі позову про скасування державної реєстрації рішення від 26.05.2006 не було враховано, що скасовується саме державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності, або державна реєстрація змін до установчих документів, а не рішення про створення суб’єкта господарювання чи про внесення змін до установчих документів.

Через формальне посилання позивача на порушення відповідачем норм ст.ст. 51, 52 Закону України «Про господарські товариства»без вказівки на конкретне право чи законний інтерес позивача, які було порушено при прийнятті рішення учасників 25.05.2006 про затвердження нової редакції Статуту ТОВ «Санаторій «Золотий колос»ДСОЦ», суд не має правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні необґрунтованого позову, судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні позову відмовити.

2.          Судові витрати віднести на позивача.

Рішення оформлено та підписано відповідно до статті 84 ГПК України 16.02.2009.

Суддя                                                   А. Паскарь