УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2009 року №17684/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді - Богаченко С.І.,
суддів - Яворського О.І., Попко Я.С.,
при секретарі судового засідання - Петлеваної Н.А.,
за участю сторін у справі:
від позивача - не прибули
від відповідача - не прибули
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.10.2008 року
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом про стягнення доплати до пенсії як дитині війни за період з 01.07. по 31.12.2007 року посилаючись на те, що вона є дитиною війни і має право на пільги, передбачені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», окрім того посилаючись на ст..6 цього Закону, вказує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.10.2008 року заявлений позов задоволений частково, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі виплатити підвищення ОСОБА_1щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вказує на те, що зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні, крім того законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-IV, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Окрім того, скаржник посилається на те, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії призначених згідно цього Закону та не підлягає застосуванню при нарахуванні та виплаті надбавок до пенсії дітям війни.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надане ст. 6 Закону право дітей війни на нарахування та виплату підвищення 30 % до пенсії. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1щодо стягнення доплати до пенсії як дитині війни, та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в м.Тернополі, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі залишити без задовольнення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.10.2008 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про стягнення соціальної допомоги - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя-доповідач С.І. Богаченко
Суддя С.П. Нос
Суддя Я.С. Попко